Ухвала суду № 71783425, 22.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/311/18

Номер справи місцевого суду: 523/17727/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Мандрика В.О., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_2,

прокурорів Каражеляско А.В., Онищенко О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2017 року, якою прокурору для усунення недоліків повернутий обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017161490001790 у відношенні

ОСОБА_3, який народився 05 травня 1971 року в с. Хомутовка Глухівського району Сумської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, працює за наймом муляром в ЖК «Одеські традиції», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до затримання тимчасово проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (гуртожиток), що не має судимості в силу ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2017 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 разом із цивільним позовом - повернуто прокурору Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 для усунення недоліків.

Клопотання прокурора Онищенко О.Г. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено частково та застосовано до ОСОБА_3, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ОСІ УДПтСУ в Одеській області, строком до 22.01.2018 року включно.

Прийняте рішення суд обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема в порушення вимог ст.291 КПК України не містить повного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення. А також, невідповідність цивільного позову прокурора положенням ст.128 КПК України, а саме: відсутність підтвердження прокурором підстав для представництва в суді інтересів КУ «Міська клінічна лікарня №11», Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд послався на відсутність розписки ОСОБА_3 про отримання ним копії цивільного позову.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, повернути до Суворовського районного суду м. Одеси для розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в обвинувальному акті належним чином викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на конкретні статті закону України про кримінальну відповідальність, та викладене формулювання обвинувачення.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурорів, які підтримали доводи апеляційної скарги, захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3, які заперечували проти її задоволення, дослідивши зміст обвинувального акту, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.3 ч. ст.314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Частиною 4 ст.110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.

Згідно положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, як вбачається зі змісту обвинуваченого акту він не повною мірою відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Так, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини й формулювання обвинувачення містять посилання на висновок судово-медичної експертизи з визначенням ступені тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_6 (висновок №2822 від 04.12.2017 року), який перебуває в розпорядженні органу досудового розслідування та до початку судового розгляду кримінального провадження по суті розкриває сутність зазначеного доказу обвинувачення.

Частиною 2 ст.349 КПК України, передбачено, що обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

На думку апеляційного суду, розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично поставило сторону захисту у гірше в порівнянні зі стороною обвинувачення становище, та суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 ст.7 КПК України, підлягає обов’язковому застосуванню.

Крім того, як на підставу для повернення обвинувального акту суд першої інстанції послався на те, що всупереч положенням ч.4 ст.291 КПК України, прокурором Онищенко О.Г. до обвинувального акту не додано розписки підозрюваного ОСОБА_3 про отримання копії цивільного позову прокурора, подану в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня №11».

Відповідно до ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

В свою чергу, апеляційний суд визнає хибним висновок суду першої інстанції про те, що підставою для повернення обвинувального акту є те, що прокурор не довів свої повноваження на подачу позову від імені комунального підприємства, а до обвинувального акту не додана розписка обвинуваченого ОСОБА_3 про отримання копії цивільного позову прокурора, оскільки такі недоліки можуть бути підставою для повернення прокурору цивільного позову, відповідно до частин 4-6 ст.128 КПК України та п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що підстави для повернення обвинувального, що стосуються цивільного позову прокурора підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Розглядаючи клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 апеляційний суд виходить з вимог статей 8, 9, 12, 176-178 КПК України, ст.29 Конституції України, якими передбачено, що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Наведені конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканність, поєднуються з такими ж вимогами ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може вчинити дії передбачені частиною 1 цієї статті.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

За змістом статей 176-178 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігання забезпечення виконання цією особою покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризиків, передбачених цими нормами.

Апеляційним судом встановлено, що строк дії попереднього запобіжного заходу у виді тримання застосованого до ОСОБА_3 спливає 22 січня 2018 року.

Розглядаючи клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 про застосування до ОСОБА_7 нового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров’я потерпілого. За вчинення вказаного злочину у разі доведеності його провини, обвинуваченому може бути призначене реальне покарання до 8 років позбавлення волі.

Враховуючи те, що обвинувачений не зареєстрований на території м.Одеси та Одеської області, у разі застосування до нього запобіжного заходу не пов’язаного з позбавленням волі останній матиме можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України на теперішній час не зменшився і продовжує існувати.

Також апеляційний суд вважає, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_8 може вливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх показів, які беззаперечно викривають ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину. Це в свою чергу може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об’єктивному досудовому розслідуванню.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що на теперішній час лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дозволить контролювати місце його перебування під час усунення прокурором недоліків обвинуваченого акту та повторного його направлення до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Разом з цим, апеляційний суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому має бути продовжений на 30 днів, оскільки цього строку є цілком достатнього для усунення недоліків обвинувального акту зазначених у мотивувальній частині вказаної ухвали та повторного його направлення до суду першої інстанції в порядку ст.283 КПК України.

В свою чергу, суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження буде приймати рішення про доцільність продовження, зміни або застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо обвинувачених в порядку ст.315 КПК України.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 30 днів, а саме до 20 лютого 2018 року включно.

Керуючись статтями 177, 183, 193, 194, 350, 376, 404, 405, 407, 408, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017161490001790 у відношенні ОСОБА_3– змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2017 року посилання суду, як на підставу для повернення обвинувального акту, відсутність повноважень у прокурора для подачі цивільного позову, а також відсутність розписки обвинуваченого у отриманні цивільного позову.

В решті ухвалу залишити без змін.

Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на 30 днів, тобто до 20 лютого 2018 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_9 ОСОБА_10 Копіца