Постанова № 71783207, 22.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1151/18

Номер справи місцевого суду: 522/5772/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у межах вартості спадкового майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 березня 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у межах вартості спадкового майна.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно до Кредитного договору № 1898-н від 30 серпня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке в подальшому змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України», надало ОСОБА_5 кредит в сумі 106 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування Кредитом в розмірі 14,00% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 30 серпня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Заборгованість за кредитним договором на момент смерті ОСОБА_5 склала 19 930,79 доларів США та 2 470,52 гривень.

09 жовтня 2014 року на адресу Другої Одеської державної нотаріальної контори Банком направлено заяву кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_5.

Згідно відповіді Другої Одеської державної нотаріальної контори від 02.10.2015 року, встановлено, що 22 березня 2014 року із заявою про прийняття спадщини звернулась дружина померлого - ОСОБА_4. Свідоцтво про право на спадщину за цією спадковою справою не видано.

На підставі зазначеного Банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості в межах вартості спадкового майна та просив його задольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний Ощадний банк України» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно. Тому у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розглядові справи та їх доступі до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 22.01.2018 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216, 1218 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

У частині 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №1898-н, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 106 000 доларів СШАна строк до 30 серпня 2015 рокупід 14 відсотків річних за користування кредитом з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 5-8, 14-20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 27.08.2014 року (а.с. 13).

Згідно відповіді Другої Одеської державної нотаріальної контори на адресу Банку від 07.10.2015 року, повідомлено, що 22 березня 2014 року з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтва про право на спадщину за цією спадковою справою не видано (а.с. 22).

16 лютого 2017 року Банком направлено на адресу спадкоємця ОСОБА_4 досудову вимогу щодо погашення кредиту одноразовим платежем, яку вона отримала 22 лютого 2017 року (а.с. 27).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банк пред'явив вимоги до спадкоємця, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 з порушенням присічних строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, що згідно до частини ч. 4 ст. 1281 ЦК України, позбавляє його права вимоги до цих спадкоємців.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

У п. 27 постанови № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.

З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які вона посилалась як на заперечення проти позову.

Однак в порушення положень ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуютьсяположення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з боржником ОСОБА_5 з 27 грудня 1977 року по день смерті, під час шлюбу подружжя придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,056 га. за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 25), автомобіль Chevrolet Aveo, держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль Daewoo Sens, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер боржник, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді двокімнатної квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,056 га за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 25), автомобіля Chevrolet Aveo, держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Daewo Sens, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 26).

Відповідачка ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги прийняла спадщину після смерті чоловіка, про що свідчить її заява про прийняття спадщини, подана до Другої Одеської державної нотаріальної контори 22 березня 2014 року (а.с. 22зв.), інші спадкоємці за законом першої черги - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовились від спадщини (а.с. 22зв., 23, 23зв.).

Отже, відповідачка ОСОБА_4 є спадкоємцем боржника й одночасно майновим поручителем за іпотечним договором від 30 вересня 2007 року (а.с. 9-12).

Станом на день смерті боржника заборгованість за кредитним договором №1898-н від 30.08.2007 року становить 19 930,79 доларів США та 2 470,52 гривень, з яких: прострочений основний борг по кредиту - 19 930,79 доларів США, пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 09.02.2014 по 23.08.2014 рр. - 2 110,09 гривень, пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 09.02.2014 по 23.08.2014 рр. - 82,86 гривень, пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 09.02.2014 по 23.08.2014 рр. - 277,57 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 14), наявність якого й його розмір не були оспорені відповідачкою ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Статтею 1281 ЦК України не передбачено, що кредитори зобов'язані пред'являти вимогу про погашення боргу безпосередньо до спадкоємців йне визначено способу пред'явлення такої вимоги, таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини (ст. 84 Закону України «Про нотаріат»).

З листів Другої Одеської державної нотаріальної контори №284/2014/02-14 від 15 жовтня 2014 року, направлених до кредитора ПАТ «Держаний ощадний банк України» та спадкоємця ОСОБА_4, вбачається, що 14 жовтня 2014 року Банк направив нотаріальній конторі претензію до спадкоємців ОСОБА_5, яка була зареєстрована в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції за №821/02-14, та 15 жовтня 2014 року нотаріальна контора повідомила спадкоємця ОСОБА_4 про надходження претензії кредитора про погашення боргу, що підтверджується відповідними листами нотаріальної контори, які містяться на а.с. 22, 24.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Верховного Суду України, обставини, які мають значення для справи,та, оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, зокрема, вище приведені докази, колегія суддів приймає їх до уваги й вважає, що Банк у законній спосіб - через нотаріальну контору,повідомив спадкоємця ОСОБА_4 про погашення боргу спадкодавця у встановлений законом шестимісячний строк й посилання суду першої інстанції на досудову вимогу Банку про погашення боргу від 16 лютого 2017 року (а.с. 27) як на підставу висновку про пропущення Банком преклюзивного строку й позбавлення його права вимоги до спадкоємців є помилковим.

У частині 1 ст. 1297 ЦК України зазначено, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що,оскільки Банк дотримався, передбачених ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення вимоги до спадкоємців, спадкоємець ОСОБА_4 зобов'язана задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (ст. 1282 ЦК України). З моменту повідомлення Банком про погашення боргу спадкодавця - 15 жовтня 2014 року, відповідачка ОСОБА_4 не задовольнила вимоги кредитора й з метою ухилення від погашення боргу зволікає отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чим порушила права Банку, який в межах строку позовної давності звернувся до суду за захистом порушеного права, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України його порушене право підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 930,79 доларів США та 2 470,52 гривень, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом України в постанові від 17 квітня 2013 року у справі №6-18цс13, у постанові від 08 квітня 2015 року у справі №6-33цс15, у постанові від 12 квітня 2017 року у справі №2962цс16.

Отже, вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є законними, обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, ст. ст. 1281, 1282 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 8 080,39 гривень (а.с. 4) та при подачі апеляційної скарги в сумі 8 888,43 гривень (а.с. 71), тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги Банка стягненню з відповідачки ОСОБА_4 підлягає й судовий збір в сумі 16968,82 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у межах вартості спадкового майна задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р 37396900050001 в Одеському обласному управлінні АТ «Ощадбанк», місце знаходження: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17), заборгованість за кредитним договором № 1898-н від 30.08.2007 року в розмірі 19 930 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) доларів США 79 центів та 2 470 (дві тисячі чотириста сімдесят) гривень 52 коп., з яких: прострочений основний борг по кредиту - 19930,79 дол. США, пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 09.02.2014 по 23.08.2014 рр. - 2 110,09 грн., пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 09.02.2014 по 23.08.2014 рр. - 82,86 грн., пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 09.02.2014 по 23.08.2014 рр. - 277,57 грн., але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845, р/р 37396900050001 в Одеському обласному управлінні АТ «Ощадбанк», місце знаходження: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) витрати по сплаті судового збору в розмірі - 16 968 (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 82 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено: 22 січня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Р.Д. Громік