Постанова № 71781192, 24.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/215/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Зарічанський В. Г.

Доповідач :Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуСправа № 134/1181/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Медяного В.М., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника - адвоката Ломаченського В.П.; представника відповідача Рой В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про повернення коштів депозитного вкладу,

Рішення ухвалив суддя Зарічанський В.Г.

Рішення ухвалено о 16.13 год. у смт. Крижополі Вінницької області.

Повний текст рішення складено 14 листопада 2017 року,

Встановив:

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення коштів депозитного вкладу, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 лютого 2014 року між нею та відповідачем у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» в АР Крим в м. Красноперекопську, де вона на той час проживала, укладено договір № SAMDNWFD0070079417500 вклад «Стандарт», відповідно до якого вона передала банку грошові кошти в сумі 76 000 грн. для зарахування їх на відкритий в банку на її ім'я рахунок № НОМЕР_1, строком на 366 днів до 18 лютого 2015 року включно.

Згідно з договором на суму вкладу банком мають нараховуватися проценти за ставкою 20% річних; період начислення процентів по вкладу - 1 місяць.

В зв'язку із закінченням терміну дії депозитного договору вона звернулася до відповідача із заявою про повернення суми депозиту з нарахованими процентами, на що отримала лист, яким їй фактично відмовлено у виплаті коштів.

Тому просила стягнути з відповідача на її користь депозитний вклад в сумі 76 000 грн., відсотки за користування коштами в сумі 44 064,44 грн., а всього - 120 064,44 грн.

10 липня 2017 року позивач ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просила стягнути з відповідача на її користь депозитний вклад в сумі 76 000 грн., відсотки за користування депозитним вкладом в сумі 77 072 грн., а всього - 153072 грн.

В подальшому позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь депозитний вклад в сумі 76 000 грн., відсотки за користування коштами в сумі 83 191,26 грн., а всього 159 191,26 грн.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад в сумі 76 000 грн., відсотки за користування депозитом в сумі 83 191,26 грн., всього - 159 191,26 грн., а також - судові витрати в сумі 1 200,64 грн. по сплаті судового збору.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» 391,27 грн. судового збору на користь держави.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначив, що оскаржуване рішення вважає безпідставним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 абзацу 3 розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VШ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VШ від 3 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже, справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач і її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її відхилити а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 18 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір № SAMDNWFD0070079417500 вклад «Стандарт», відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 76 000 грн. для розміщення на депозитному вкладі, який зараховується на особовий рахунок НОМЕР_2, відкритий банком; терміном на 366 днів - до 18 лютого 2015 року включно; із нарахуванням процентів за ставкою 20% річних, які зараховуються на рахунок № НОМЕР_1; період нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць (а. с. 6, 93).

Згідно з пунктом 4 договору дія договору закінчується з виплатою вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами, належними згідно з умовами договору.

Пунктом 6 договору встановлено, що якщо після закінчення строку вкладу вкладник не заявила банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк.

Проценти під час нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу за процентною ставкою для вкладів даного найменування та строку, діючої в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки по вкладу вкладник може дізнатись у відділенні чи на сайті банку (пункт 8).

Зі змісту договору вбачається, що він був укладений у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» в АР Крим в м. Красноперекопськ по вул. Спортивній, 8.

18 лютого 2014 року позивач ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок № НОМЕР_1, що зазначений у договорі №SAMDNWFD0070079417500 вклад «Стандарт» від 18 лютого 2014 року, кошти в сумі 76 000 грн., що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «Приватбанк» (а. с. 7, 92).

Позивач ОСОБА_2 5 лютого 2016 року та 23 березня 2016 року зверталась до відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» із заявами про повернення їй суми вкладу з нарахованими відсотками у зв'язку із закінченням строку депозитного вкладу (а. с. 8, 10).

Листом від 12 квітня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20160411/6018 ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив позивача про те, що питання виплати коштів, розміщених на рахунках клієнтів відокремлених підрозділів банку, які знаходились на території АР Крам і м. Севастополя, буде вирішуватись за результатами розгляду звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до Російської Федерації з метою компенсації збитків, завданих незаконною анексією Російською Федерацією території АР Крим і м. Севастополя (а. с. 12).

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» не повернув позивачу внесений нею вклад в сумі 76 000 грн. та не сплатив їй відсотки, належні до сплати за договором в розмірі 20% річних, сума яких згідно розрахунку позивача за період з 18 лютого 2014 року до 14 листопада 2017 року складає 83 191,26 грн. (а. с. 152).

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1). Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу) (ч. 2). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Частинами 2, 3 статті 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Згідно вимог ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч. 1). Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банку, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч. 5).

З огляду на зазначене за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року за № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Верховним Судом України висловлено правові позиції, викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14 та від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16, що полягає у тому, що договір банківського вкладу є реальним, оплатним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Договір банківського вкладу є нікчемним, якщо не додержано письмової форми. Така форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний рахунок) вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штамп) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

З огляду на зазначене, суди у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, повинні надати оцінку доводам і доказам сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, та щодо розмірів вкладів, про необхідність дослідження документів про укладення договорів, про обов'язковість оцінки всіх доказів, перевірки та проведення розрахунків сум і наведення відповідних результатів у судовому рішенні.

Згідно з пунктом 2.9. глави 2 «Приймання готівки» розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174 (в редакції чинній на дату укладення договору - 18 лютого 2014 року) банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Колегія суддів вважає, що надавши належну оцінку доводам та доказам сторін щодо додержання письмової форми договору №SAMDNWFD0070079417500 вклад «Стандарт» від 18 лютого 2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем, та щодо розміру внесеного позивачем вкладу, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позову і стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 депозитного вкладу в сумі 76 000 грн. та відсотків в сумі 83 191,26 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача в тому, що позивачем не надано оригіналів документів на підтвердження укладення договору банківського вкладу, а саме: договору банківського вкладу, оскільки позивачем надано лише копію заяви на оформлення вкладу; та доказів на підтвердження наявності грошових коштів на рахунку на час звернення до суду, оскільки надана нею квитанція не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема печатки (штампу) банку, є безпідставними.

Так із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення договору банківського вкладу та додержання його письмової форми позивачем надано копію договору № SAMDNWFD0070079417500 вклад «Стандарт» від 18 лютого 2014 року та копію квитанції від 18 лютого 2014 року, видану ПАТ КБ «Приватбанк» про внесення ОСОБА_2 не депозитний рахунок НОМЕР_2 коштів в сумі 76 000 грн. (а. с. 6, 7, 92, 93).

Оригінали зазначених договору та квитанції були надані суду для огляду представником позивача Ломаченським В.П. та оглянуті судом першої інстанції в судовому засіданні 6 лютого 2017 року у присутності представника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5, що зафіксовано в журналі судового засідання (запис під № 31) та на диску, на який здійснювався технічний запис судового засідання, що є додатком до журналу судового засідання та приєднаний до матеріалів справи, а також оригінали договору і квитанції оглянуті судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 24 січня 2018 року у присутності представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» Рой В.Л.

Щодо відсутності печатки (штампу) банку на квитанції від 18 лютого 2014 року, то відповідно до пункту 2.9. глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (в редакції чинній на дату укладення договору) видача клієнту після завершення приймання готівки квитанції із зазначенням усіх передбачених цією Інструкцією реквізитів є обов'язком банку (його філії, чи відділення).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наданій позивачем квитанції на підтвердження внесення нею до каси банку вкладу в сумі 76 000 грн., оригінал якої було оглянуто судом першої і апеляційної інстанцій, та дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем додержання письмової форми договору банківського вкладу, врахувавши, що відповідачем такі обставини не заперечені та не доведені належними й допустимими доказами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надані позивачем докази не спростував та не надав суду жодних доказів щодо відсутності на депозитному рахунку позивача № НОМЕР_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» коштів в сумі 76 000 грн.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги в тому, що поза увагою суду залишився факт відсутності доказів здійснення позивачем дій щодо розірвання депозитного договору та що при достроковому розірванні договору проценти нараховуються за нижчою процентною ставкою.

Так по справі встановлено, що 5 лютого 2016 року та 23 березня 2016 року позивач зверталась до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявами про повернення їй депозитного вкладу та сплату нарахованих відсотків в зв'язку із закінченням 18 лютого 2016 року повторного строку депозитного вкладу (а. с. 8, 10).

12 квітня 2016 року відповідачем було надано відповідь позивачу про те, що питання виплати коштів, розміщених на рахунках клієнтів відокремлених підрозділів банку, які знаходились на території АР Крам і м.Севастополя, буде вирішуватись за результатами розгляду звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до Російської Федерації з метою компенсації збитків, завданих незаконною анексією Російською Федерацією території АР Крим і м.Севастополя (а. с. 12).

Як вбачається із матеріалів справи договір банківського вкладу позивачем укладений 18 лютого 2014 року на строк 366 днів до 18 лютого 2015 року включно із можливістю автоматичного продовження строку вкладу ще на один строк, якщо по закінченні строку вкладу вкладник не заявить банку про бажання забрати свої кошти.

Позивач заявила відповідачу про бажання забрати суму вкладу та нараховані відсотки у зв'язку зі спливом повторного строку вкладу, який закінчився 18 лютого 2016 року, тобто позивач не просила розірвати договір достроково, а тому відсутні підстави для нарахування процентів за нижчою процентною ставкою, що спростовує доводи відповідача.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неможливості виконання банком зобов'язань перед позивачем, оскільки договір банківського вкладу із позивачем укладався на території АР Крим, також є безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їм майном.

Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами.

Тобто обставини укладення договору від 18 лютого 2014 року із позивачем на території АР Крим не звільняють ПАТ КБ «Приватбанк» від обов'язку повернути позивачу кошти за цим договором, оскільки місцезнаходженням (юридичною адресою) ПАТ КБ «Приватбанк» є м. Київ, юридична особа банку не ліквідована та у стані реорганізації не перебуває.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:М.В. Матківська Судді:В.М. Медяний В.В. Сопрун

Повне судове рішення складено 25 січня 2018 року

Згідно з оригіналом

Суддя М.В. Матківська