Рішення № 71781016, 15.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/23136/16-ц

Провадження № 2/127/710/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Бедрак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», про визнання договору прощення залишку заборгованості та пені за кредитним договором дійсним та визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1, за участі третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2, до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», про визнання договору прощення залишку заборгованості та пені за кредитним договором дійсним та визнання договору поруки припиненим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 7 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № СNL-В00/171/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 78 000,00 дол. США на строк до 07.09.2007 року на умовах сплати 4,49% річних. Також між ними було укладено договір наступної іпотеки від 07.09.2017р., згідно якого в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № СNL-В00/171/2007 було передано квартиру АДРЕСА_1.

7 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № SR-В00/171/2007/1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № СNL-В00/171/2007 від 07.09.2007р.

Згодом, в грудні 2010 року відбулося укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № СNL-В00/171/2007.

Позивач зазначає, що з липня 2010 року ОСОБА_3 зверталася до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з проханням реструктуризації кредиту, в зв'язку з неможливістю його плати та з пропозицією самостійно продати квартиру, яка перебувала в іпотеці, з подальшим направленням отриманих від продажу коштів в повному обсязі на погашення кредиту з прощенням решти суми боргу. Так, в лютому 2014 року рішенням кредитного комітетуТОВ «ОТП Факторинг Україна» надано дозвіл ОСОБА_3 на продаж заставного майна за ціною не менше 45 000,00 дол. США з погашенням заборгованості за кредитом та витрат на претензійно-позовну діяльність, за кошти отриманих від продажу, а також прощення залишку боргу по кредитному договору, відміну пені в повному обсязі. Також прийнято рішення при продажі квартири, вивести заставу із реєстру обтяжень. Дане рішення кредитного комітету ОСОБА_3 було виконане в повному обсязі, зокрема, кошти від продажу заставної квартири в сумі 45 000,00 дол. США були в повному обсязі направлені на погашення заборгованості за кредитним договором. З урахуванням виконання умов рішення кредитного комітету ОСОБА_3 вважала, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» свої зобов'язання за домовленістю також виконало та провело списання залишку заборгованості і пені. Однак, в червні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було подано позов до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № СNL-В00/171/2007 від 07.09.2007 р. в сумі 43822,69 дол. США. Отже, відповідач своїх зобов'язань за рішенням не виконав. Разом з тим, на думку позивача, домовленість про зміну умов кредитного договору була досягнута та зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 були виконані в повному обсязі, внаслідок чого припинилась порука відповідно до договору поруки № SR-В00/171/2007/1 від 07.09.2017р. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить:

-визнати договір між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про прощення залишку заборгованості та пені за кредитним договором №СNL-В00/171/2007 від 07.09.2007р. при умові погашення заборгованості за кредитом в сумі 45 000,00 дол. США та витрат на претензійно-позовну роботу дійсним;

-визнати поруку згідно з договором поруки № SR-В00/171/2007/1 від 07 вересня 2007р., який укладений між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 такою, що припинена.

В судове засідання позивач не з'явився, проте його представником надана заява з проханням розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» без участі позивача. В попередніх судових засіданнях надав пояснення, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві.

В судове засіданнятретя особа на стороні позивача ОСОБА_2 не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місцерозглядусправибулаповідомленаналежним чином.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з'явилася надавши суду заяву з проханням провести судове засідання по даній справі без її участі за наявними у справі матеріалами. Також зазначено, що під час минулих судових засідань, судом були оглянуті ряд документів з кредитної справи позичальника ОСОБА_3, в матеріалах справи містяться докази невиконання домовленості між позичальником та кредитором, а також був допитаний в судовому засіданні свідок, який на думку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» спростував доводи позивача. Вимоги позовної заяви не визнає в повному обсязі.

В попередньому судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4, який брав участь у вирішенні питання щодо можливого врегулювання заборгованості по кредитному договору, а саме готував заявку на кредитний комітет та здійснював всі дії передбачені рішенням кредитного комітету та повідомив суду, що додаткова угода не була підписана через те, що ОСОБА_3 не виконані всі умови, які визначались протоколом кредитного комітету для її подальшого підписання, а саме не сплачено витрати, які понесені відповідачем на притензійно-позовну роботу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у судіпершо їінстанції" роз'яснено, щовідповідно до статей 55, 124 КонституціїУкраїни та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду зазахистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов протиУкраїни" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядаєсправи не інакше як за зверненням особи, поданимвідповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставідоказів, поданихучасникамисправиабовитребуваних судом у передбаченихцим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 07.09.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CNL-В00/171/2007. За умовами даного договору банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 78 000,00 дол. США на споживчі цілі та погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги, строком до 07 вересня 2027 року та сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 4,49 % річних (а.с. 7).

Пунктом 6.2. частини №2 вищевказаного кредитного договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути складені у письмовій формі та підписані сторонами. Такі зміни додаються до цього договору та складають його невід'ємну частину.

07 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір наступної іпотеки № PCNL-В00/171/2007 (а.с. 9-14). Зі змісту даного договору вбачається, що для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань, визначених в статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності. Загальна площа предмета іпотеки становить 41,2 кв.м.

Пунктом 2.1.1. договору наступної іпотеки визначено, що іпотекодавець зобов'язаний повністю повернути іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 07 вересня 2027 року, відповідно до умов встановлених в п.п. 1.5-1.6. кредитного договору, чи в інший строк встановлений в кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 78 000,00 дол. США.

Сторони в даному договорі також погодили (п. 4.2. договору), що нотаріус накладає згідно з чинним законодавством України заборону відчудження предмета іпотеки. Така заборона відчудження діє до дати надання іпотеко держателем нотаріусу і/або іпотеко державцеві письмового повідомлення про повну сплату іпотекодавцем всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором або про припинення цього договору.

Згідно із п. 5.3. договору наступної іпотеки, іпотекодавець має право вчинювати будь-які юридичні дії щодо предмета іпотеки виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях. Такі юридичні дії включають, зокрема, відчуження предмета іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені іпотекодавцем, і вимоги стосовно повного відшкодування всіз збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором (п. 6.1. вищевказаного договору).

З матеріалів справи вбачається, що 5 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до директора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з письмовою заявою про надання згоди на добровільний продаж предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1, за ціною не нижче оцінки незалежного експерта. Також просила на час пошуку покупців встановити пільговий платіж 300 дол. США (а.с. 15).

20 січня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до директора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з письмовою заявою про готовність нею добровільно продати вищевказану 2-х кімнатну квартиру. Просила списати залишок по кредиту, в зв'язку з тим, що немає можливості в подальшому обслуговувати цей залишок (а.с. 16). На думку суду, даною заявою ОСОБА_3 висловила свою пропозицію про укладення договору щодо внесення змін до діючого кредитного договору щодо погашення частини боргу за кошти отримані від продажу заставної квартири, а також списання решти суми боргу.

Крім того, 22 січня 2014 року покупцем ОСОБА_5 було висловлено бажання придбати спірну квартиру (а.с. 18).

Так, 4 лютого 2014 року на засіданні ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вирішувалися різні питання, серед яких і врегулювання заборгованості ОСОБА_2, що підтверджується протоколом №5 (а.с. 19-24, 86-87). Під час розгляду даного питання було погоджено продаж заставного майна, а саме квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за ціною не менше ніж 45 000,00 дол. США. За умови погашення заборгованості в сумі 45 000,00 дол. США (направити на погашення тіла кредиту), а також відшкодування витрат на ППР, погоджено підписання додаткового договору про прощення залишку боргу по кредитному договору № CNL-В00/171/2007, пеню відмінити в повному обсязі. В разі продажу за вище вказаними умовами, вивести заставу з реєстру обтяжень. Покупець знайдений клієнтом.

Отже, зі змісту даного засідання вбачається, що позивачу було надано згоду на продаж заставного майназа ціною не менше ніж 45 000,00 дол. США за умови погашення заборгованості за кредитом в сумі 45 000,00 дол. США, а також відшкодування витрат на ППР.

Слід зазначити, що за період з 10.12.2010 року по 05.09.2016 року ОСОБА_3 здійснила погашення заборгованості по кредитному договору № CNL-В00/171/2007 в сумі 50 500,03 дол. США, що підтверджується довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 05.09.2016 року (а.с. 33-34). Суд звертає увагу, що зі змісту даної довідки також вбачається, що 20 лютого 2014 року ОСОБА_3 внесла на рахунок позивача 45 000,00 дол. США.

Суд зазначає, що 1 квітня 2011 року ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці (справа № 2-2246/11) позовну заяву ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без розгляду (а.с. 119).

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що в червні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 53-56). Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що банк просить стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користьТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CNL-В00/171/2007 від 07.09.2007 року в розмірі 43 822,69 дол. США, еквівалент на 05.04.2016 року становить 1 139 153,20 грн. Згідно обґрунтування позовної заяви банку, станом на 05.04.2016 року залишок заборгованостіОСОБА_3 за кредитомстановить 43 822,69 дол. США. Слід зазначити, що в обґрунтуванні не зазначено про продаж останньою заставного майна та погашення даного боргу на суму 45 000 дол. США.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року в справі №127/13962/16-ц було зупинено провадження в справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 43 822,69 дол. США, до набрання законної сили рішенням Вінницького міського суду Вінницької області в даній справі (а.с. 93).

Ухвалою суду від 12 вересня 2017 року клопотання представника позивача було задоволено та витребувано у ТОВ «ОТП Факторинг» інформацію про те, яким нотаріусом здійснювались реєстраційні дії щодо припинення іпотеки квартири ОСОБА_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 173-174).

На виконання даної ухвали ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було надано письмове пояснення, згідно якого ОСОБА_3 обирала нотаріуса на власний розсуд; документи на підтвердження проведеної угоди купівлі-продажу іпотечного майна працівниками банку не надавалися; в кредитній справі не збереглися документи пов'язані з зняттям обтяження з іпотечного майна (а.с. 180).

Також ухвалою суду від 24 жовтня 2017 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано від приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. документи, які надавались ТОВ «ОТП Факторинг Україна» для припинення іпотеки квартири ОСОБА_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 183-184).

На виконання вищевказаної ухвали суду 14 грудня 2017 року до суду надійшли ряд документів, які надавались ТОВ «ОТП Факторинг Україна», для припинення іпотеки квартири ОСОБА_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Так, 20 лютого 2014 року начальник відділу Подільського регіонуТОВ «ОТП Факторинг Україна» Гавриш С.І. звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. з заявою про те, що в зв'язку з добровільною реалізацією предмета іпотеки і таким чином припинення договору іпотеки, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить виключити запис з Державного реєстру іпотек з житлової квартири №1, загальною площею 41.2 кв.м., будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина перша статті 640 ЦК України передбачає момент укладення договору. Так, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Отже, виходячи зі змісту даної статті та ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що кожна із сторін висловила свою пропозицію щодо укладення договору.

Так, спочатку 5 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до директора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з письмовою заявою про надання згоди на добровільний продаж предмету іпотеки, за ціною не нижче оцінки незалежного експерта та на час пошуку покупців, встановити пільговий платіж 300 дол. США. Однак, банк не направив відповідь про прийняття цієї пропозиції, тому договір не був укладений.

Згодом, 20 січня 2014 року ОСОБА_3 знову звернулася до директора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з письмовою заявою (офертою) про готовність нею добровільно продати вищевказану 2-х кімнатну квартиру за умови списання залишку по кредиту.

Однак, під час розгляду даної пропозиції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» запропонувало свої умови договору (оферту), які викладені в рішенні кредитного комітету від 04.02.2014 року, а саме продаж заставного майна -квартири АДРЕСА_1, за ціною не менше ніж 45 000,00 дол. США та погашення за дані кошти.

Відповідно до ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не погодилося на пропозицію ОСОБА_3 та запропонувало свої умови пропозиції щодо укладення договору.

Матеріали справи не містять жодного доказу направлення даної пропозиції банком ОСОБА_3, як і доказів її отримання останньою. Крім того, пропозиція банку не містить строк для надання відповіді ОСОБА_3 про прийняття даної пропозиції або відмови.

Згідно із ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (ч. 2 ст. 644 ЦК України).

Отже, виходячи зі змісту даних статтей, суд приходить до переконання, що надіслання відповіді про прийняття пропозиції укласти договір є обов'язковою умовою під час укладення договору (оферти). Однак, дана умова не була дотримана сторонами.

Разом з тим, в порушення вимог законодавства сторони приступили до виконання пропозиції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ними були вчинені наступні дії:

-банк зняв обтяження (іпотеку) з спірної квартири;

-ОСОБА_3 здійснила продаж квартири за погодженою з банком сумою і за всі кошти отримані від продажу здійснила погашення кредиту.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Однак, жодна із сторін не виконала умови договору в повному обсязі. ОСОБА_3 не було погашено претензійно позовну діяльність, а банком - не здійснено списання решти боргу.

З пояснень, наданих в судовому засіданні представником позивача, а також свідка, встановлено, що ОСОБА_3 не мала намір оплачувати претензійно позовну діяльність банку, оскільки нею було відчужено квартиру для погашення заборгованості за кредитним договором - понесено значні затрати. Тобто, між сторонами не було досягнуто згоди щодо умов договору.

Також, суд критично ставить до посилання в позовній заяві на те, що ОСОБА_3 погодилася на прийняття пропозиції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укласти договір щодо змін умов кредитного договору на запропонованих відповідно до рішення кредитного комітету умовах, оскільки з моменту внесення в банк коштів за продаж нерухомості (20.02.2014 року) по теперішній час нею не сплачено витрати банку за претензійно-позовну діяльність.

В свою чергу, банк отримавши лише кошти від продажу квартири та за відсутності оплати ППД, здійснив погашення боргових зобов'язань відповідно до умов кредитного договору, а саме ним було спочатку погашено відсотки, потім кредит. Даними діями банк підтвердив факт не укладення договору (оферти) з ОСОБА_3 4 лютого 2014 року.

З ч. 1 ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що сторони договір не уклали, оскільки не наступили умови, при яких було погоджено його укладення, зняття обтяження із майна по договору іпотеки не свідчить про те, що наступили умови для укладення договору про прощення заборгованості, а тому не можна визнавати даний договір дійсним.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про визнання договору між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про прощення залишку заборгованості та пені за кредитним договором №СNL-В00/171/2007 від 07.09.2007р. при умові погашення заборгованості за кредитом в сумі 45 000,00 дол. США та витрат на претензійно-позовну роботу - дійсним.

Щодо вимоги позивача про визнання договору поруки припиненим, судом встановлено наступне.

07 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк",правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», таОСОБА_1 було укладено договір поруки № SR-В00/171/2007/1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (а.с. 101).

Згідно із п. 1.2. вищевказаного договору, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 2.1.договору поруки визначено, що порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (п.п. 4.1., 4.2. договору поруки).

Пунктом 7.2. договору поруки визначено, що зміни та доповнення до цього договору вважаються його невід'ємною частиною, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/№ від 10.12.2010 року, ПАТ "ОТП Банк" продав ТОВ «ОТП Факторинг Україна»права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору) (а.с. 105-111).

Так, з Додатку 1 додоговору купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с. 112-114) вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CNL-В00/171/2007 від 07.09.2007 року.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, що врегульовані нормами Книги п'ятої, загальними положеннями про зобов'язання ЦК України, зокрема, щодо договірних зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючисплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодуваннязбитків, якщоінше не встановлено договором поруки(ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржником та кредитором боржника. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Поручитель, за змістом указаних норм матеріального права, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, проте є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Представник позивача в позовній заяві посилається на ст. 605 ЦК України якою визначено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Однак, судом встановлено, що між сторонами не було укладено Договору про прощення боргу за кредитним договором.

Крім того, з позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вбачається, що у ОСОБА_3 станом на 05.04.2016 року існує заборгованість за кредитним договором, яка досі не погашена.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про неможливість визнати договір поруки № SR-В00/171/2007/1 від 07 вересня 2007р. припиненим.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зобов'язання може припинятися частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено представником відповідача надходження 20.02.2014 року банку коштів від ОСОБА_3 в сумі 45 000,00 дол. США, які були розподілені наступним чином: 36 242,96 дол. США - погашення тіла кредиту та 8757,03дол. США - погашення відсотків). З огляду на це, суд вважає за можливе визнати договір поруки частково припиненим вчастині сплати тіла кредиту та відсотків на загальну суму 45 000,00 дол. США.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованихпрезумпцій щодо фактів.

Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання договору прощення залишку заборгованості та пені за кредитним договором дійсним та визнання договору поруки припиненим знайшли частково своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 275 грн. 60 коп. (пропорційно до задоволених вимог),що підтверджено квитанцією від 01.11.2016 року (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 514, 516, 526, 546, 547, 553, 554, 559, 605, 638, 640, 641, 642, 644, 646ЦК України, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати поруку згідно з договором поруки № SR-В00/171/2007/1 від 07 вересня 2007р., який укладений між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 такою, що припинена в частині сплати тіла кредиту та відсотків на загальну суму 45 000,00 дол. США згідно кредитного договору № CNL-В00/171/2007 від 07.09.2007 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, 28д, ЄДРПОУ 36789421, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікацій номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19.10.2006 року Ленінським ВМВМВ УМВС України у Вінницькій області,місце реєстрації: АДРЕСА_4, витрати на оплату судового збору в розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідності до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається доАпеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області.

Повний текст рішення складено 25.01.2018 року.

Суддя О.О. Жмудь