Рішення № 71780926, 24.01.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1512/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" січня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: сектор державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_2 селищної ради Томашпільського району Вінницької області, третя особа без самостійних вимог : сектор державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що 23 березня 2015 року він на власній земельній ділянці площею 0,0036 га, кадастровий номер № 0523955400:02:001:0349 закінчив будівництво гаража, який розташований по вул. Привокзальній, № 29/1 в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області.

По закінченню будівництва 24 березня 2015 року ним була складена декларація про готовність об'єкта до експлуатації і 23 квітня 2015 року він отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно- гараж. В подальшому позивач вирішив реконструювати гараж під будівлю закладів побутового обслуговування і звернувся до ОСОБА_2 селищної ради із заявою про зміну цільового призначення будівлі гаражу. Рішенням 11 сесії 8 скликання ОСОБА_2 селищної ради від 30.01.2017 року за № 28 йому було надано дозвіл.

6 червня 2017 року рішенням 19 сесії 8 скликання ОСОБА_2 селищної ради за № 141 було затверджено робочий проект реконструкції будівлі гаража під ательє по ремонту одягу.

11 липня 2017 року позивач виготовив технічний паспорт на громадський будинок будівлю ательє по ремонту одягу.

Але коли звернувся в реєстраційну службу Томашпільської райдержадміністрації, йому в реєстрації будівлі ательє було відмовлено через відсутність свідоцтва про право власності на нерухоме майно-будівлю ательє по ремонту одягу, тому з даним позовом ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, однак надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з’явився, однак селищний голова ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_3 надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без їхнього представника, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Від державного реєстратора ОСОБА_4 надійшла заява, в якій просить справу розглянути без його участі, в зв'язку з великим завантаженням по розгляду реєстраційних справ, в прийнятті рішення повністю покладється на розсуд суду.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно власником земельної ділянки площею 0,0036 га є П»яст В.С.(а.с3).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що земельна ділянка розташована в смт. Вапнярка по вул. Привокзальній, 29/1, її кадастровий номер 0523955400:02:001:0349, дата державної реєстрації земельної ділянки 18.09.2014 року, цільове призначення : для будівництва індивідуальних гаражів, площа 0,0036 (а.с.4).

Позивачем була складена декларація про готовність до експлуатації об»єкта (а.с.5).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 квітня 2015 року, а саме гараж, розташований по вул. Привокзальній, 29/1 в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, власником є ОСОБА_1 ( а.с.7).

Рішенням № 28 від 30 січня 2017 року ОСОБА_2 селищної ради Томашпільського району Вінницької області надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення будівлі гаражу площею 0,0036 га, кадастровий номер 0523955400:02:001:0349, з цільового призначення- для будівництва індивідуального гаражу, на цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування і торгівлі із земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою : смт. Вапнярка вул. Привокзальна, 29/1 ( а.с.10).

Рішенням № 141 від 6 червня 2017 року ОСОБА_2 селищної ради об»єднаної територіальної громади Вінницької області затверджено робочий проект реконструкції будівлі гаража, який належить ОСОБА_1 під ательє по ремонту одягу по вул. Привокзальній , 29/1 в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області ( а.с.11). Як вбачається технічний паспорт на гараж № 29 по вул. Привокзальній в смт. Вапнярка виготовлений станом на 23 травня 2015 року ( а.с.9).

Як вбачається технічний паспорт на громадський будинок будівлю ательє по ремонту одягу № 29/1 по вул. Привокзальній в смт. Вапнярка Томашпільського району виготовлений 11 липня 2017 року (а.с.12).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст.1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Відповідно до вимог ст. 316 ч. 1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, що передбачає юридичну можливість власника панувати над нею, здійснювати щодо неї свою волю, використовувати корисні якості майна та можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 статті 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст.90 ЗК України), землекористувачі (ст. 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (ст. 1021 ЗК України) або з інших передбачених підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної діялнки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у результаті втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясовування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, судом установлено сукупність необхідних умов для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю –ательє по ремонту одягу, відповідачем позов визнано, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 має другу групу інвалідності.

Відповідно до ст.5 ч.1 п.9 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.Тому судовий збір необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.319,331,375,376 ЦК України, ст. ст. 12,13,76,78, 95,163, 206,354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: сектор державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю – ательє по ремонту одягу, площею 27,1 кв.м., що розташована по вул. Привокзальній, № 29/1 в смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя О.В.Пилипчук