Вирок № 71779725, 15.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8691/15-к

1кп/755/361/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2018 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі головуючого судді Сазонової М.Г., суддів Арапіної Н.Є., Виниченко Л.М., при секретарях Євсєй Ю.М., Небабі В.Ю., Ліпітюк К.С.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів Вигівського М.І., Колесника О.О.,

представниці потерпілої - ОСОБА_1,

захисників Божок А.О., Шпаківської І.В.,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 06 січня 2015 року за №12015100040000242 за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Макіївки, Донецької області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, працював на посаді вантажника ДПВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12», маючого на утриманні малолітню дитину, тимчасово зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_28, раніше судимого вироком Донецького обласного суду від 26.01.2000 року за ст. 93 П «Б», «Г», «Е», «І», ст. 122 ч. 1, ст. 140 ч. 2, ст. 42 КК України до 15 років позбавлення волі, 12 червня 2013 року звільненого умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області №99 на строк 10 місяців 28 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки м.Кам'янець-Подільський, Хмельницької обл., громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, непрацюючої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_29 раніше судимої вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України до 6 років позбавлення волі, Апеляційним судом м. Києва на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію» від 15 травня 2014 року звільненої від відбування покарання, як така що відбула ? призначеного покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 у грудні 2014 року в співучасті з ОСОБА_5 вчинила заволодіння шляхом обману квартирою за адресою: АДРЕСА_1, за наступних обставин.

Так, приблизно в грудні 2014 року ОСОБА_4 при невстановлених слідством обставинах отримала інформацію про наявність квартири АДРЕСА_2, власник якої помер. Тоді в ОСОБА_4 виник злочинний намір на заволодіння шляхом обману зазначеною квартирою. З цією метою ОСОБА_4 розробила план злочинних дій відповідно до якого підшукала особу, а саме ОСОБА_5, який погодився виконувати функцію фіктивного покупця (власника) нерухомого майна.

Так, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_4 призначила на 15 грудня 2014 року зустріч раніше не знайомому ОСОБА_5, яка відбулась біля будівлі «Головпоштампу» по АДРЕСА_1 22 в м. Києві. Під час зустрічі, ОСОБА_5, достовірно знаючи про те, що його документи будуть використані для втілення злочинних намірів ОСОБА_4, добровільно передав останній паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду на своє ім'я, що були необхідними для виготовлення підробленого договору купівлі-продажу АДРЕСА_3, які мали бути використані для подальшого незаконного заволодіння вищевказаною квартирою.

У подальшому, в невстановлений час, за невстановлених обставин, у невстановленому місці ОСОБА_4 виготовила підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, в якому власноручно в штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документі» внесла неправдиві відомості про те, що 14 липня 2009 року ОСОБА_5 придбав у громадянина ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, зазначивши, що вказаний договір був посвідчений 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1496, що не відповідало дійсності.

Відповідно до п. 3 висновку експерта від 01.04.2015 №177/тдд: рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, виконано гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11.

17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 35 хвилин за адресою: АДРЕСА_12, ОСОБА_4 надала ОСОБА_5 для підпису раніше виготовлений підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4. ОСОБА_5, ознайомившись з вказаним договором, усвідомлюючи, що станом на 14 липня 2009 року перебував у місцях позбавлення волі в Беленківській ВК Запорізької області №99, ніколи не бачив громадянина ОСОБА_6 та ніколи не купував зазначеної вище квартири, продовжуючи діяти за злочинним планом з ОСОБА_4 підписав наданий нею договір, тим самим здійснив пособництво у виготовленні підробленого договору, який виступав знаряддям для подальшого заволодіння вищевказаною квартирою шляхом обману.

Продовжуючи свої злочинні дії, які полягали у пособництві, а саме в усуненні перешкод для продажу квартири АДРЕСА_5, ОСОБА_5 цього ж дня, 17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 40 хвилин, за адресою: АДРЕСА_6. Відповідно до розробленого ОСОБА_4 злочинного плану, підробив довіреність, в яку вніс неправдиві відомості про те, що він, будучи власником АДРЕСА_7, уповноважив ОСОБА_4 продати зазначену квартиру за ціною та на інших умовах на її розсуд. Вищевказана підроблена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, на бланку №НАЕ 956645 за реєстраційним №4846.

Після чого, 25 грудня 2014 року ОСОБА_4 по АДРЕСА_31, на підставі вищевказаних підроблених документів, уклала з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу АДРЕСА_8, яка належала ОСОБА_6, завдавши останньому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 599 414 грн.

12 січня 2015 року ОСОБА_4, відповідно до розробленого злочинного плану, з метою приховування злочинних дій, прибула в офіс приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_30, для посвідчення наступної нотаріальної дії - договору дарування квартири ОСОБА_11 ОСОБА_4 надала нотаріусу документи, що підтверджують право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_2, які були отримані на підставі підроблених документів. Вищевказаний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, на бланку №НАК 737092, за реєстраційним №131.

Крім того, 15 грудня 2014 року біля будівлі «Головпоштампу» по АДРЕСА_1 22 в м. Києві, ОСОБА_4 вступила в попередню змову з ОСОБА_5, який достовірно знав про те, що його документи будуть використані для втілення злочинних намірів ОСОБА_4, отримала його паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, що були необхідними для виготовлення підробного договору купівлі-продажу АДРЕСА_3, який мав бути використаний для подальшого незаконного заволодіння вищевказаною квартирою.

У подальшому, в невстановлений час, за невстановлених обставин, у невстановленому місці, ОСОБА_4 виготовила підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, в якому власноручно в штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» внесла неправдиві відомості про те, що 14 липня 2009 року громадянин ОСОБА_5 придбав у громадянина ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, зазначивши, що вказаний договір був посвідчений 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №1496, що не відповідало дійсності.

Відповідно до п. 3 висновку експерта від 01.04.2015 №177/тдд: рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, виконано гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11.

17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 35 хвилин за адресою: АДРЕСА_12, ОСОБА_4 надала ОСОБА_5 раніше виготовлений підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4, для підпису.

ОСОБА_5, ознайомившись з вказаним договором, усвідомлюючи, що станом на 14 липня 2009 року перебував у місцях позбавлення волі в Беленківській ВК Запорізької області №99, ніколи не бачивши громадянина ОСОБА_6, та ніколи не купувавши зазначеної вище квартири, продовжуючи діяти за злочинним планом ОСОБА_4, підписав вказаний договір, тим самим здійснив пособництво у шахрайстві та виготовленні підробленого договору, який виступав знаряддям для подальшого заволодіння вищевказаною квартирою шляхом обману.

Крім того, 17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_9, ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_4, надав приватному нотаріусу Київського міського територіального округу ОСОБА_8 підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, використавши таким чином завідомо підроблений документ.

У подальшому приватний нотаріус ОСОБА_8 посвідчила від імені ОСОБА_5 довіреність № НАЕ 956645 від 17.12.2014 року, за реєстраційним №4846. Відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 продати за ціною та інших умовах за її розсудом квартиру за АДРЕСА_14, яка йому не належала.

Крім того, 25 грудня 2014 року ОСОБА_4, в приміщенні офісу по АДРЕСА_31, надала приватному нотаріусу Київського міського округу ОСОБА_12, підроблені документи, а саме: договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 14 липня 2009 року, довіреність від 17 грудня 2014 року, для укладання з ОСОБА_9 від імені фіктивного власника ОСОБА_5 договору купівлі-продажу АДРЕСА_10, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

У подальшому, приватний нотаріус Київського міського територіального округу ОСОБА_12 посвідчила договір купівлі-продажу квартири за реєстраційним №376, відповідно до якого право власності на квартиру за АДРЕСА_1, перейшла від ОСОБА_5 до ОСОБА_9

Згідно висновку експерта від 01.04.2015 №1477/тдд:

1. Відбиток печатки в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, КБМБТІ «Комунальне підприємство», - проставлено не печаткою КБМБТІ «Комунальне підприємство», експериментальні відбитки якої надано в якості порівняльного матеріалу.

Відбиток печатки КБМБТІ «Комунальне підприємство» в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, нанесено рельєфним кліше печатки за допомогою відшарування барвника від робочої поверхні кліше.

2. Підпис та рукописний текст у розділі «Підписи» в графі «ПОКУПЕЦЬ» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу від імені ОСОБА_5, виконано самим гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12.

3. Рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, - виконано гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11.

4. Підпис та рукописний текст у наданій на дослідження довіреності посвідченої 17.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 4846, на бланку серії НАЕ №956645, від імені ОСОБА_5, виконано самим гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12.

Таким чином, дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винуватою себе не визнала та показала, що влітку 2014 року до неї зателефонував її знайомий ОСОБА_13, з котрим вона познайомилась в той час, коли перебувала у СІЗО. Його потім виправдали та він працював в карному розшуку Оболонського району. Він знав, що вона раніше працювала нотаріусом, мала юридичну освіту, тому він попросив її його проконсультувати. Коли вони зустрілись в нього в кабінеті ОСОБА_13 познайомив її із ОСОБА_14 та він назвався працівником СБУ. ОСОБА_13 повідомив її, що саме у цієї людини до неї декілька запитань. ОСОБА_15 повідомив їй про квартиру, котра знаходиться за адресою по АДРЕСА_1, що у нього є всі документи на цю квартиру і оскільки він нічого не розуміє в паперах, просив йому допомогти переоформити цю квартиру, яка до цього належала ОСОБА_6 та який помер. За цю роботу ОСОБА_15 їй пообіцяв винагороду. Також зазначила, що їй був наданий телефон невідомого їй ОСОБА_5, котрому вона повинна була зателефонувати, щоб він оформив на неї довіреність. Через місяць вона надала останньому свої дані, копію свого паспорту та ІПН для оформлення довіреності, і згодом їй надали довіреність, документи та інформаційну довідку з БТІ, а технічного паспорту не було. Вона з цими документами повинна була у нотаріуса оформити договір купівлі - продажу. Квартиру мали переоформити на ОСОБА_9 Вона віднесла копії документів нотаріусу на АДРЕСА_31 та, коли та перевірила всі документи, сказала, що все з ними в порядку Після переоформлення квартири, ОСОБА_14 забрав документи собі і сказав, що до наступного переоформлення це буде як забезпечення того, що вони не продадуть цю квартиру. Через деякий час, після Нового року, ОСОБА_14 сказав, що цю квартиру необхідно закласти в ломбард, та сказав, що вона повинна бути присутня на цій угоді, щоб прослідкувати, щоб все було нормально, на що вона погодилась. Повідомила, що ОСОБА_5 вона вперше побачила у слідчого. Станом на 12 січня 2015 року угода дарування була завершена і в реєстр були внесені відомості про перехід речових прав власності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою не визнав та показав, що в жовтні 2014 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_9, з яким він познайомився під час відбування покарання, та сказав, що хоче купити квартиру в м. Києві, оформити її на себе, а його попросив надіслати копію паспорту та ідентифікаційного коду. ОСОБА_9 сказав, що перебуває в зоні АТО, звідти виїхати не може, тому попросив його оформити квартиру на нього, для чого й попросив копію його паспорта та коду. В кінці листопада 2014 року даний знайомий знову зателефонував та сказав, що до нього приїде чоловік з документи і необхідно буде зробити довіреність на ОСОБА_4 З останньою він спілкувався по телефону декілька разів, оскільки для оформлення довіреності йому потрібні були її копія паспорту та ідентифікаційного коду. 17 грудня 2014 року незнайомий йому чоловік приїхав до нього на роботу, йому зателефонував ОСОБА_9, повідомив про даного чоловіка, і вони разом поїхали до нотаріуса, де йому дали вже підписаний договір купівлі-продажу, укладений між ним та ОСОБА_6, якого він особисто не підписував, відповідно до якого він був власником квартири, і там вони оформили довіреність, зміст якої він не читав. Довіреність він віддав даному чоловікові, поїхав на роботу і більше їх не бачив, а з ОСОБА_4 вперше зустрівся в міліції, за вказані дії йому грошові кошти ніхто не обіцяв і в подальшому не платив, він хотів лише допомогти купити квартиру, договір він не читав і не знав, що той підписаний заднім числом, на момент якого він відбував покарання у Беленківській ВК Запорізької обл. №99.

Крім того, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України, були допитані свідки та попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 до неї не зверталися і продаж квартири АДРЕСА_1 вона не посвідчувала. В реєстрі, за даним номером зареєстрований зовсім інший договір за іншою адресою та між іншими сторонами. Вони одразу ж написали клопотання слідчому, який займався справами щодо шахрайства стосовно нотаріусів. Зазначила, що вказаний договір був підроблений, а також нею добровільно надавались документи на запит слідчого..

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що жодних документів ОСОБА_4 не надавав. Познайомився з останньою в Оболонському РВ, де перебував з приводу крадіжки телефону свого сина. Прізвище ОСОБА_6 його невідоме, будь-яких шахрайських дій з квартирою АДРЕСА_1 він не здійснював, та жодних домовленостей із ОСОБА_4 не мав. ОСОБА_16 він взагалі не знайомий.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що до них в управління надійшла оперативна інформація, що невідомі особи, використовуючи підроблені документи, заволоділи квартирою АДРЕСА_1 Під час перевірки даної інформації з'ясувалося, що ОСОБА_4, використовуючи підроблені документи від імені ОСОБА_5, за дорученням, продала вищевказану квартиру ОСОБА_9 В подальшому протягом місяця таж сама особа намагається її знову продати та заволодіти грошовими коштами громадян. Ним здійснювалось оперативне супроводження вказаного кримінального провадження та на виконання доручення щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_5 вони з'ясували місце перебування ОСОБА_5, доставили його до слідчого, після чого ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що до управління надійшла оперативна інформація відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які шахрайським шляхом намагаються продати квартиру АДРЕСА_2 в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса. З метою перевірки було здійснено виїзд до даної контори, де ОСОБА_4 затримали. Далі через оперативні джерела були встановлені номери телефонів ОСОБА_19 та визначено його місце знаходження.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що є посадовою особою БТІ і на його робочому місці працівник міліції відбирав підписи, було проведено почеркознавчу експертизу, оскільки була підроблена довідка про реєстрацію, на якій був реєстраційний напис за його підписом. Вказав, що він має права підпису на всіх без виключення документах, а печатка знаходиться у іншого заступника, однак працівниками міліції вона також вилучалася.. Крім того, повідомив, що КП «Київського міського БТІ» на запит органу досудового розслідування надавалась відповідь щодо реєстрації прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_11 (останній - перехід права власності від ОСОБА_21 до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2008 року), і дана реєстрація в БТІ є останньою.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що 17 грудня 2014 року до неї в приміщення нотаріальної контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_12, з'явився ОСОБА_5 з проханням оформити довіреність на продаж квартири АДРЕСА_11. За його проханням був виготовлений проект довіреності, який ОСОБА_5 прочитав та погодив. Вказала, що особу ОСОБА_5 встановлювали за паспортом, в якому зображення на фотокартці було ідентичним з особою, яка була присутньою. При встановленні особи ОСОБА_5 та перевірці його цивільної дієздатності вона з'ясувала, що він має волевиявлення на оформлення довіреності на продаж майна, що він розуміє значення умов такого правочину та правові наслідки. Зазначила, що на її запитання ОСОБА_5 відповідав чітко і неї не виникало ніяких сумнівів. Останній у її присутності підписав документ, власноручно написав, що він його прочитав та даний текст відповідає його волі. Чи був ОСОБА_5 один та яким чином та ким сплачувались послуги пригадати не змогла.

Свідок ОСОБА_22 суду показала, що з 2007 року працює на посаді помічника нотаріусу ОСОБА_8 В грудня 2014 року вона знаходилася на роботі. Вказала, що довіреність на продаж квартири скоріше за все готувала вона, але довірителя не пам'ятає та не пам'ятає чи була дана особа сама. Перед виготовлення довіреності вона перевірила паспорт довірителя, уточняла на які дії довіритель бажає видати довіреність. Зазначила, що дані паспорту та коду особи переписуються з документів, але це можуть бути і копії, оригінали не вимагаються. Повідомила, що на довіреностях щодо продажу майна не завжди пишуться приписи довірителем власноручно, це вже вирішує нотаріус.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що з 1997 року вона безперервно здійснює нотаріальну діяльність. В грудні 2014 року за посвідченням договору купівлі-продажу квартири, розташованої на АДРЕСА_1 неї звернулась ОСОБА_4 Вона переглянула документи, по яким питань в неї не виникло і призначила час, щоб сторони прийшли для посвідчення договору. Перед посвідченням договору вона перевірила дану квартиру на наявність арештів, заборон, іпотек, податкових застав, і на момент посвідчення договору ніяких заборон стосовно квартири не було. Зазначила, що вона посвідчила договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 за дорученням діяла ОСОБА_4, яка повідомила, що власник в м. Києві не перебуває. Стосовно розрахунку за дану квартиру їй нічого не відомо, оскільки вона до цього відношення не має. Після складання договору, вона внесла його в реєстр та видала покупцю витяг з реєстру про реєстрацію права власності. Договір був посвідчений 25 грудня 2014 року. Повідомила, що договір купівлі-продажу від 14 липня 2009 року був без витягу з реєстру, тобто не був посвідчений в новому реєстрі, тому вона спочатку реєструвала право власності на ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що до неї звернувся представник обдарованого ОСОБА_23, прізвища якого не пам'ятає, з наміром укласти договір дарування квартири, розташованої на АДРЕСА_1. Вона перевірила їхні документи, в реєстрі перевірила дані, які наявні по квартирі, та побачила, що правовстановлюючий документ був договір купівлі-продажу від 25 грудня 2014 року. Вона перевірила відсутність заборон та арештів, які були відсутні, крім того з реєстру було видно, що попередній документ, який встановлює право власності, був договір купівлі-продажу від 2009 року. Спочатку до неї звертався представник дарувальника, а 12 січня 2015 року до неї прийшов дарувальник та обдарований на укладення договору. Під час укладення договору в офіс зайшла ОСОБА_4, а до того вона була в сусідньому кабінеті. Коли ж вони підписали договір та зареєстрували перехід права власності на обдарованого, то через пару хвилин до кабінету зайшли працівники Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, попросили, щоб вони припинили всі дії, а дарувальника та обдарованого попросили вийти з кабінету. Через 30-40 хвилин працівники міліції та сторони договору покинули її офіс. Зазначила, що на момент приходу працівників міліції договір був нею підписаний, посвідчений і її обов'язки як реєстратора були виконані. Ніяких дій щодо переходу права власності на підставі договору вона з реєстру не вилучала. Дублікат договору вона видала повністю дзеркальний, але на іншому бланку, тому пояснити чому оригінал договору на двох сторінках, а дублікат на чотирьох вона не може.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду показав, що ОСОБА_4 є його колишнього дружиною. Вказав, що йому відомо, що ОСОБА_4 приймає участь у кримінальній діяльності. ОСОБА_5 він не знає та стосовно квартири АДРЕСА_1 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що працює консьєржем по АДРЕСА_1 протягом тривалого часу. Зазначив що десь у 2014 році до нього звернувся чоловік, який назвався ОСОБА_15, який до цього цікавився мешканцем цього будинку ОСОБА_6 та повідомив, що ОСОБА_6 пішов з життя. У цій розмові він представив йому ОСОБА_4, та сказав її пропускати та що вона буде прибирати у квартирі.

Свідок ОСОБА_26 суду показав, що також є консьєржем вказаного будинку та дав аналогічні ОСОБА_25 показання. Вказані свідки не змогли повідомити суду, ким та чому були вивезені речі родини ОСОБА_6 та хто це зробив та на якій підставі ОСОБА_4 приходила прибиратись у цій квартирі.

Вказані показання свідків суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується орієнтовний час та інші обставини вчинення даного кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Так, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 12 січня 2015 року по АДРЕСА_30 , в підсобному приміщенні офісу приватного нотаріуса ОСОБА_10 з її добровільної згоди, про що вона повідомила під час судового засідання були виявлені та вилучені оригінал договору дарування квартири в АДРЕСА_13, що нею посвідчений, згідно якого ОСОБА_9 - дарувальник, а ОСОБА_11 - обдарований, оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копія плану, копія паспорту та податковий номер гр. ОСОБА_9, а також мобільні телефони Нокіа та Самсунг (т. 4 а. с. 208-213). Відповідно до Постанови про визнання речових доказів від 13 січня 2015 року вказані документи приєднані в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 248). Мобільні телефони так само 13 січня 2015 року визнані речовими доказами та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві (т.4 а.с. 200).

Відповідно до ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва клопотання слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_27 було задоволено та останньому наданий тимчасовий доступ до оригіналів документів, що зберігаються у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12,з можливістю їх вилучення (т. 4 а. с. 230).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів та протоколу огляду предметів від 26 лютого 2015 року, складеного старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України у місті Києві ОСОБА_27 ним були оглянуті договір купівлі- продажу квартири в АДРЕСА_14 від 14.07.2009 року, довіреність від 17 грудня 2014 року якою ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_4 продати квартиру; інформаційна довідка з КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17 грудня 2014 року; довідка форми 3 від 24.12.2014 року КП «Хрещатик» на квартиру, заяви від ОСОБА_4 до приватного нотаріуса , копія паспорта ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_9, звіт про проведення незалежної експертної оцінки нерухомого майна, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договір купівлі-продажу квартири від 25.12.2014 року.

Вказані документи визнані речовими доказами відповідно до Постанови слідчого та приєднані до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 249-250).

ОСОБА_28 звернулась із заявою про визнання її потерпілою (т. 1 а.с. 156), в рамках кримінального провадження №120151000040000242 за ч. 4 ст. 190 КК України. Скільки предметом даного кримінального правопорушення є квартира АДРЕСА_15, яка в силу ст. 368 ЦК України та ст.ст. 60, 61 СК України є суб'єктом спільної сумісної власності її та її чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_20 року та її було визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, уклав шлюб з ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_14, якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 157, 208).

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів та реєстраційного посвідчення №004605 (т. 1 а. с. 158 -161, 183-184), витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (т. 1 а. с. 185), реєстраційного посвідчення №004605 (т. 1 а. с. 186), ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_21 квартиру за номером АДРЕСА_1 та дана квартира 24 квітня 2008 року зареєстрована за ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Відповідно до іпотечного договору №1264 ІП-і від 12 серпня 2008 року (т. 1 а. с. 162-167, 187-192), ОСОБА_6, як боржник, передає, а Закрите акціонерне товариство «Сведбанк Інвест» приймає в іпотеку предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру номер 60, розташованої в будинку за номером АДРЕСА_8, та згідно даного договору кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом у доларах США, що надаються кредитодавцем для споживчих потреб в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 300 000 доларів США під проценти на строк до 11 серпня 2010 року включно.

Згідно листа-повідомлення директора відділення №1 КМКЦ АТ «Сведбанк» (публічне) ОСОБА_30, від 08.02.2011 року (т. 1 а.с. 168, 193), зняття заборони відчуження (т. 1 а.с. 169, 197), витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 17.02.2011 року (т. 1 а.с. 170, 196), витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису) (т. 1 а.с. 171, 195), знято заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладену 12 серпня 2008 року за реєстровим №5035 ОСОБА_15, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, у зв'язку з укладенням договору іпотеки, посвідченого 12 серпня 2008 року ОСОБА_15, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №5034.

Згідно до Акту прийому-передачі документів з кредитної справи позичальника ОСОБА_6, від 17.02.2011 року (т. 1 а. с. 172, 194), АТ «Сведбанк» передав, ОСОБА_6 прийняв оригінали документів: договір купівлі-продажу квартири від 18.04.2008 року, витяг з державного реєстру правочинів від 18.04.2008 року, реєстраційне посвідчення № 004605 від 24.04.2008 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 173, 207), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_20 року.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №38946813, від 19.11.2014 року (т. 1 а.с. 174, 206) до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис щодо спадкодавця ОСОБА_6.

З копії інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, від 19.12.2014 року (т. 1 а. с. 175, 213) вбачається, що згідно з даними Бюро, АДРЕСА_16 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_31 від 18.04.2008 р., № 1110.

Згідно довідки КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва, від 10.11.2014 року (т. 1 а.с. 177, 178, 214, 215), ОСОБА_6 з 20.05.2008 року зареєстрований в АДРЕСА_32 і займає загальну площу 58,90 кв.м., житлова площа 34.70 кв.м. у двокімнатній квартирі на сьомому поверсі семиповерхового будинку, який належить КП УЖГ «Хрещатик».

Як вбачається з інформаційної довідки (т. 1 а.с. 198-205), згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_17 23.02.2015 року, відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 267, від 23.02.2015 року, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_32. 12.01.2015 року право власності на дану квартиру зареєстровано на підставі договору дарування за ОСОБА_11. 25.12.2014 року право власності на квартиру, відповідно до договору купівлі-продажу, серії та номер 376, від 25.12.2014 року, зареєстровано за ОСОБА_9. Відповідно до запису про право власності:8249098, 25.12.2014 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 1496, від 14.07.2009 року, зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_5. На підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2015 року на вищевказану квартиру накладено арешт.

Згідно довідки про взяття на обліку особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та території районі проведення антитерористичної операції (т. 1 а.с. 211), ОСОБА_28 переміщено з тимчасового окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_33.

Згідно до постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_33, про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.04.2015 року (т. 1 а.с. 216-217), ОСОБА_28 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, та у видачі Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на квартиру АДРЕСА_1, на підстав того, що дана квартира зареєстрована за іншою особою.

З довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, від 12.01.2015 року (т. 1 а.с. 218), вбачається, що починаючи з 01.01.2013 року. Функції щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна делеговані Державні реєстраційній службі України. Виходячи з вищевикладеного, з 01.01. 2013 року Бюро позбавлено доступу до Реєстру, отже в Бюро наявна інформація про державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна до 01.06.2010 року, відповідно до якої останній власником квартири являвся ОСОБА_6.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 14.10.1993 року (т. 1 а.с. 219), вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Приватизована згідно із Законом України «Про приватизація державного житлового фонду» та на прав спільної власності належить ОСОБА_34 та ОСОБА_35.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 16.10.1999 року (т. 1 а.с. 221), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло від ОСОБА_34, ОСОБА_35 до ОСОБА_36.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 06.02.2002 року (т. 1 а.с. 223), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло від ОСОБА_36 до ОСОБА_37.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 28.11.2007 року (т. 1 а.с. 225), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло від ОСОБА_37 до ОСОБА_21.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 28.11.2007 року (т. 1 а.с. 225-226), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло від ОСОБА_37 до ОСОБА_21.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 18.04.2008 року (т. 1 а.с. 228), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло від ОСОБА_21 до ОСОБА_6.

Відповідно до договору купівлі-продажу, від 14.07.2009 року (т. 1 а.с. 229), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_5.

Згідно листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, від 21.01.2015 року (т. 1 а.с. 241), вбачається, що нею 14 липня 2009 року за реєстровим №1496 не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_19, а за даним номером 14 липня 2009 року посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_20 (т. 1 а.с. 249).

З наявної у матеріалах кримінального провадження довіреності, від 17.12.2014 року (т. 2 а.с. 7), витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (т. 2 а.с. 10) та витягу зі справи №02-33 т. 4 реєстру для реєстрації нотаріальних дій (т. 2 а.с. 14-17) вбачається, що ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_4 продати за ціною та на інших умовах за його розсудом належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до звіту про проведення незалежної експертної грошової оцінки нерухомого майна від 24.12.2014 року (т. 2 а.с. 18-22), проведеного ПП «Лідес Консалт» ЄДРПОУ 35162916, вартість квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 становить 599 414 грн. 46 коп., без ПДВ.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 32-33, ОСОБА_4, від імені ОСОБА_5, передає у власність покупцю ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 34, 59), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 внесено запис про право власності №8249098 за ОСОБА_5 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1496.

Згідно довідки КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» від 24.12.2014 року (т. 2 а.с. 45) вбачається, що довідка видана ОСОБА_5 про те, що він є власником квартири без в АДРЕСА_21 і займає загальну площу 58,90 кв.м., житлова площа 34.70 кв.м. у двокімнатній квартирі на сьомому поверсі семиповерхового будинку.

З інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, від 17.12.2014 року (т. 2 а.с. 46), вбачається, що згідно даними Бюро АДРЕСА_22, на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.07.2009 року, №1496, зареєстрованого КП «КМБТІ РПВ на ОНМ» 17.07.2009 року. В книзі д. 1284-37 за реєстровим №2778.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 50), ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 25 грудня 2014 року із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_23.

Згідно заяви ОСОБА_38, на ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 51), ОСОБА_4, діюча по Довіреності від імені ОСОБА_5, цією заявою стверджує той факт, що квартира АДРЕСА_1, є придатною для використання за призначенням, недієздатних, обмежено дієздатних та дітей віком до 18 років не зареєстровано, дана квартира в користуванні малолітніх, неповнолітніх не перебуває, а також те, що продаж ОСОБА_5 даної квартири здійснюється вперше у 2014 році.

Згідно заяви ОСОБА_4, на ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 52), ОСОБА_4 стверджує той факт, що квартира АДРЕСА_1, є особистою власністю ОСОБА_5 та не є спільною сумісною власністю.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 53), ОСОБА_9 звертався до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 13 січня 2015 року із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_23.

Згідно заяви ОСОБА_9, на ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 54), ОСОБА_4 стверджує той факт, що квартира АДРЕСА_1, є його особистою приватною власністю та не є спільною сумісною власністю.

Згідно копії квитанції №2 від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 55), ОСОБА_9 у відділенні №18 філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», по бул. Кольцова, буд. 14-А в м. Києві, вніс на поточний рахунок ОСОБА_4 600 000 грн. згідно Договору купівлі-продажу (житлова нерухомість, квартира) від 25.12.2014 року без ПДВ.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 2 а.с. 56), вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_39 17.12.2014 року витрачено бланк на довіреність.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 2 а.с. 57), вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_7 14.07.2009 року витрачено бланк на договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок.

Як вбачається з копії повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 25.12.2014 року (т. 1 а.с. 58), 17.12.2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 посвідчено довіреність, виданою ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 60), в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_9 відсутня.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 61-62), у Державному реєстрі іпотек відомості щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1, відсутні.

Згідно витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові прав, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 62), відомості стосовно ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 63), власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1496, виданого 14.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, являється ОСОБА_5.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 64), вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 376, виданого 25.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, являється ОСОБА_9.

Відповідно до договору дарування, від 12.01.2015 року (т. 2 а.с. 65) ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_11 прийняв у дар належну ОСОБА_9 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2015 року (т. 2 а.с. 66, 77), право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири, серія та номер: 131, від 12.01.2015 року, зареєстровано за ОСОБА_11.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 72), ОСОБА_11 передав у власність, а ОСОБА_32 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_11.

Згідно дублікату, що має силу оригіналу договору дарування квартири від 20.01.2015 року (т. 2 а.с. 73-74), ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_11 прийняв у дар належну ОСОБА_9 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1

Як вбачається з довідки КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик», від 26.01.2015 року (т. 2 а.с. 78), виданої ОСОБА_11, останній дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 і займає загальну площу 58,90 кв.м., житлова площа 34.70 кв.м. у двокімнатній квартирі на сьомому поверсі семиповерхового будинку. Власником особового рахунку на цю житлову площу є ОСОБА_11.

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової двокімнатної квартири від 23.02.2015 року, загальною площею 58, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить 902 097 грн. 68 коп. (т. 2 а.с. 83-84).

Відповідно до заяви ОСОБА_11 на ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_40 від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 90), ОСОБА_11 стверджує про те, що квартира АДРЕСА_24 належить йому на праві особистої приватної власності.

Згідно заяви ОСОБА_41 від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 93), остання надає згоду своєму чоловікові ОСОБА_42 на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_24.

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові прав, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 95), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно ОСОБА_11 відсутні.

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові прав, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 96), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно ОСОБА_32 відсутні.

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2015 року 18:10:56 (т. 2 а.с. 97), власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі дублікату договору дарування, серія та номер: 40, виданого 21.01.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, являється ОСОБА_11.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 101), в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація стосовно ОСОБА_11, ОСОБА_32 та ОСОБА_43 відсутня.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 102), право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 267, виданого 23.02.2015 року, зареєстровано за ОСОБА_32.

Згідно платіжного доручення №1 від 23.02.2015 року ОСОБА_32 у філії Центрального РУ АТ «Банку «Фінанси та Кредит» в м. Києві здійснено оплату в сумі 900 000 грн. на ім'я ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу квартири від 23.02.2105 року за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2015 року ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка надала йому підроблений договір купівлі-продажу квартири на АДРЕСА_4 (т.4 а.с.194-195).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_28 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_32, ОСОБА_44, ОСОБА_45 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_33 про визнання недійним договору відчуження квартири, визнання прав власності та витребування майна, задоволено. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_25, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений 14.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (запис в реєстрі №1496), на підставі якого 25.12.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_12 здійснена реєстрація права власності у Держаному реєстрі на ім'я ОСОБА_5. Визнано за ОСОБА_28 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_26. Визнано за ОСОБА_28 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_26 у порядку спадкування за законом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_20 року ОСОБА_6. Витребувано квартиру АДРЕСА_26 у ОСОБА_32 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_28 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) (т.3 а. с. 208-215).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва вищевказане рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2016 року, за апеляційного скаргою ОСОБА_32, поданою представником ОСОБА_46, залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_32 - без задоволення.

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 240 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Відповідно до протоколу обшуку від 20.03.2015 року проведеного старшим слідчим ОСОБА_27 у приміщенні квартири де проживала ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді від 18 березня 2015 року (т. 4 а. с. 140-150) були виявлені та вилучені аркуші паперу із рукописним текстом а також блокноти. Вказані предмети були визнані речовими доказами та передані на збереження до камери збереження речових доказів (т. 4 а. с. 135-136)

Відповідно до висновку експерта №177/тдд від 01 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 232-236) та долученої до висновку експерта від 01.04.2015 №177/тдд ілюстративної таблиці (т.1 а.с. 237-239), вбачається:

1. Відбиток печатки в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4. КБМБТІ «Комунальне підприємство», - проставлено не печаткою КБМБТІ «Комунальне підприємство», експериментальні відбитки якої надано в якості порівняльного матеріалу.

Відбиток печатки КБМБТІ «Комунальне підприємство» в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_27, нанесено рельєфним кліше печатки за допомогою відшарування барвника від робочої поверхні кліше.

2. Підпис та рукописний текст у розділі «Підписи» в графі «ПОКУПЕЦЬ» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу від імені ОСОБА_5, виконано самим гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12.

3. Рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, - виконано гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11.

4. Підпис та рукописний текст у наданій на дослідження довіреності, посвідченої 17.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 4846, на бланку серії НАЕ № 956645, від імені ОСОБА_5, виконано самим гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12 (т.1 а.с.232-239).

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Аналізуючи зібрані по справі докази в своїй сукупності, у суду немає підстав сумніватися в достовірності висновку проведеної у справі експертизи, оскільки вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентним фахівцем, що володіє спеціальними знаннями для вирішення постановлених перед ними питань і мав тривалий стаж експертної роботи, експертний висновки не суперечать іншим, зібраним по справі доказам, є науково обґрунтованими. Більш того, в наданій захисником ОСОБА_4 - рецензії на вказаний висновок, підтверджено що у дослідницькій частині хід дослідження викладено відповідно до методичних рекомендацій логічно та послідовно.

Також колегія суддів перевіривши доводи захисника щодо протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2015 року згідно якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка надала йому підроблений договір купівлі-продажу квартири на АДРЕСА_4 не вбачає невідповідностей вимогам ст. 228, 231 КПК України, а тому достовірність відомостей, що зафіксовані відповідним протоколом сумнівів не викликають та разом із іншими дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджують причетність і ОСОБА_5, і ОСОБА_4 до вказаних злочинів.

Колегія суддів погоджується із доводами захисника та вважає, що дані протоколів слідчого експерименту від 03 березня 2015 року за участі ОСОБА_5 є недопустимими доказами, оскільки вони отримані без дотримання порядку, встановленому Кримінальним процесуальним законом України.

Зокрема, відповідно до вимог частини 1 та 6 статті 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Тобто, закон зобов'язує слідчого за результатами проведеної слідчої дії відобразити у протоколі всі дії, виконані її учасниками при підготовці і відтворенні дій, обстановки, обставин події, що перевіряється.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні протоколів слідчих експериментів від 03.03.2015 року вони не містять жодних даних про умови і результати проведеного слідчого експерименту, а лише відмітку слідчого про те, що під час слідчого експерименту проводився відеозапис, який додається до протоколу

Даючи оцінку доводам захисника щодо недопустимості протоколів тимчасового доступу до документів операторів мобільного зв'язку, в ході яких були вилучені CD диски з інформацією стосовно вхідних та вихідних з'єднань, як було встановлено під час судового розгляду між обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 протягом грудня 2014 року, які були отримані на підставі ухвал слідчих суддів - співробітниками оперативного підрозділу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 41 КПК закріплено, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативні підрозділи проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов'язковими до виконання оперативним підрозділом.

За таких умов твердження обвинуваченого ОСОБА_5 що він жодних злочинів не вчинював, а лише хотів допомогти другу, прізвище якого назвати не зміг, повністю спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами.

ОСОБА_5 не заперечував та визнав, що приватний нотаріус ОСОБА_8 посвідчила від його імені довіреність № НАЕ 956645 від 17.12.2014 року, за реєстраційним №4846, відповідно до якої ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 продати за ціною та інших умовах за її розсудом квартиру за АДРЕСА_14, яка йому ніколи не належала.

Так само, обвинувачений визнав, що не укладав із ОСОБА_6 договору купівлі-продажу від 14 липня 2009 року, гроші за договором не сплачував та квартиру від ОСОБА_6 не отримував. Аналогічні дані, містяться в рішенні Печерського районного суду від 12 листопада 2015 року, яке набрало законної сили.

Окрім того, цим рішенням встановлено, що відповідно до довідки Біленьківської ВК управління ДПС України в Запорізькій області, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_17 з 18.06.2000 р. по 20.06.2013 р. відбував покарання у Біленьківській виправній колонії та за час відбування покарання не залишав її території (т. 3 а.с. 210, т.5 а.с.140).

Крім того в матеріалах кримінального провадження наявна копія Довідки про звільнення ОСОБА_5, згідно якої він відбував покарання в установі ДПСУ з 10 травня 1999 року по 20 червня 2013 року та був звільнений умовно-достроково на 10 місяців 28 днів

Так само критично, суд ставиться до показів обвинуваченої ОСОБА_4, що вона не причетна до вказаних злочинів, а лише намагалась допомогти за винагороду ОСОБА_14 оформити документи щодо цієї квартири, єдине, що викликало в обвинуваченої занепокоєння була безтоварність операції з приводу купівлі-продажу цієї квартири ОСОБА_9.

При цьому суд також враховує, що ОСОБА_4 має вищу юридичну освіту, була зареєстрована як приватний нотаріус, тому її твердження що вона не причетна до вказаного злочину, а лише отримувала документи через ОСОБА_14 суд вважає обраною лінією захисту.

Так, само критично суд ставиться і до тверджень обвинувачених, що вони не були знайомі та не діяли спільно, оскільки стороною як встановлено судом, підробленого договору купівлі - продажу від 14 липня 2009 року був саме ОСОБА_5, який в свою чергу уповноважив ОСОБА_4 продати вказану квартиру, яка як він визнав у судовому засіданні йому ніколи не належала, а перед ОСОБА_4, як вона визнала в судовому засіданні стояло завдання переоформити документи на цю квартиру з людини яка померла, про що їй повідомив ОСОБА_14 та просив проконсультувати та допомогти.

Подальші дії ОСОБА_4, яка вчинила всі необхідні дії для реєстрації власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі підробленого договору купівлі-продажу, серія та номер: 1496, виданого 14.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, саме ОСОБА_5 та уклала від його імені договір купівлі-продажу, серія та номер: 376, виданого 25.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, із ОСОБА_9 без отримання будь-яких коштів за вказану квартиру, та подальша її участь щодо підшукання осіб для подальшої реалізації вказаної квартири свідчать про спрямованість її дій саме на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Більш того, у судовому засіданні ОСОБА_5 стверджував, що жодних коштів за посвідчення довіреності він не сплачував, в той час як нотаріус зазначила, що її послуги були оплачені, щоправда не змогла пригадати ким саме та чи був ОСОБА_5 один чи з ОСОБА_4. Також не узгоджуються між собою покази обвинувачених в частині того, хто кому передавав документи та яким чином.

Так, діючи від імені ОСОБА_5 та як стверджує ОСОБА_4 не будучі обізнаною про факт підробки договору купівлі-продажу остання підписувала документи у нотаріуса та стверджувала, що продаж ОСОБА_5 даної квартири здійснюється вперше у 2014 році, стверджувала, що квартира АДРЕСА_1, є особистою власністю ОСОБА_5 та не є спільною сумісною власністю та нею нотаріусу було надано інформаційну довідку від 17.12.2014 року з Київського БТІ, яку також було підроблено та без якої була неможлива реєстрації власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 саме ОСОБА_5.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 показувала суду, що саме свідок ОСОБА_14 повідомив їй що в нього є документи на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 і цю квартиру треба переоформити. Також вона зазначила, що весь пакет документів постійно перебував у свідка ОСОБА_14, який це пояснював тим, щоб вона не змогла переоформити квартиру без його відома. Тим самим, обвинувачена ОСОБА_4 опосередковано підтвердила, що її дії носили незаконний характер та вона не могла цього не розуміти, будучи у минулому приватним нотаріусом.

В той же час допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 будь-яку причетність до вказаного злочину заперечував.

Також не знайшло свого підтвердження що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 грошову винагороду у розмірі 1000 грн, тому суд виключає вказану обставину із обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд бере до уваги вимоги ч.1 ст.337 КПК України, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, зважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини, враховуючи належність та допустимість доказів, досліджених в судовому засіданні, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчини пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах;

за ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки він підробив інший офіційний документ, який видається установою, яка має право видати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб;

за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки він використав завідомо підроблений документ.

В свою чергу, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки вона заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

за ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки вона підробила інший документ, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб;

за ч. 4 ст. 358 КК України оскільки він використав завідомо підроблений документ.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Крім цього суд встановив, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 358 ч.4 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скоїли 17 грудня та 25 грудня 2014 року, відповідно.

Згідно ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ст.358 ч.4 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості і з дня вчинення злочину минуло три роки.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що кримінальне провадження за ст. 358 ч.4 КК України відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням строків давності.

При цьому суд, виходить із того, що відповідно до ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує питання по суті, викладається у формі вироку, що в свою чергу цілком кореспондується із статтею 374 КПК України, згідно якої суд зобов'язаний прийняти рішення за повним об'ємом обвинувачення.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 є рецидив злочинів.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, працює, стан здоров'я, одружений, має малолітню дитину - сина ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_18, раніше судимий, позицію сторони обвинувачення у справі та потерпілої, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), відповідно до ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, на підставі ст.70 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В свою чергу, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують її покарання, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює, має малолітню дитину - сина ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_19, стан здоров'я, той факт, що вона вже була засуджена за шахрайство та підроблення офіційного документа; позицію сторони обвинувачення та представника потерпілої у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), відповідно до ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, роль серед співучасників, її поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, на підставі ст.70 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинувачених кожного окремо, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_28 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, яка була завдана кримінальними правопорушеннями, суд виходить з наступного.

Представник цивільного позивача у судовому засіданні позов підтримала та згідно з цим позовом моральна шкода завдана потерпілій полягає у пережитих нею душевних хвилювань з приводу самого факту шахрайства, втрати права на квартиру, втрати можливості проживати у м. Києві, вимушеності постійно знаходитися в зоні бойових дій при наявності квартири у м. Києві та діями стосовно повернення квартири.

У судовому засіданні цивільні відповідачі та їх захисники заявлений цивільний позов не визнали повністю.

Тож, суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Суд зазначає, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, саме на відповідачу лежить тягар доведення того, що шкоду завдано не з його вини, проте в порушення зазначених положень законодавства відповідач належними доказами не довів відсутності своєї вини в заподіянні шкоди, апріорі, судом визнано доведеним, що внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, вчинених відповідачами, цивільному позивачу було завдано моральну шкоду.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла вказує та пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

В судовому засіданні судом було встановлено, що потерпілій/цивільному позивачу було завдано моральну (немайнову) шкоду.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальними правопорушеннями (злочинами), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди для стягнення з відповідачів, солідарно з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, у тому числі, що поховавши чоловіка та враховуючи ситуацію яка склалась в її житті вона була позбавлена своєї власності, та тривалий час відновлювала своє право на користування цією квартирою та безумовно зазнала страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне цивільний позов задовольнити та стягнути з обвинувачених/цивільних відповідачів, солідарно на користь потерпілої/цивільного позивача 500 000 гривень 00 копійок.

Процесуальні витрати за проведення експертизи, відповідно до ст.124 КПК України, необхідно стягнути з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частках.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 4 років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 358 ч.4 КК України, на підставі ст.ст.44, 49 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити, у зв'язку із закінченням строків давності.

Строк відбування покарання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з 04 березня 2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у відбуте покарання, строк його попереднього ув'язнення в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області з 04 березня 2015 року по 20 червня 2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у відбуте покарання, строк його попереднього ув'язнення в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області з 21 червня 2017 року по 15 січня 2018року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу змінити - з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнити його негайно з - під варти.

Вважати ОСОБА_5 таким , що повністю відбув основне покарання.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та призначити її покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України - у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді 4 років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 358 ч.4 КК України, на підставі ст.ст.44, 49 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити, у зв'язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_4 залишити без змін у виді застави.

Після набрання вироку законної сили, у випадку не порушення покладених на ОСОБА_4 обов'язків, заставу у розмірі 304 500 (триста чотири тисячі п'ятсот) гривень повернути заставодавцю.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту взяття її під варту в порядку виконання вироку.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 час її попереднього ув'язнення з 20 березня 2015 року по 14 квітня 2015 року, де одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_28 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - задовольнити.

Стягнути солідарно, з ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_3) та ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_4) на користь потерпілої ОСОБА_28 (податковий номер НОМЕР_1) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частках на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у сумі 923 грн. 30 коп., що становить 461 грн. 65 коп. з кожного.

Речові докази - компакт-диски з інформацією про з'єднання обвинувачених з прив'язкою до місцевості - зберігати в матеріалах кримінального провадження (т. 4 а. с.179-182); виявлені та вилучені під час обшуку приміщення квартири ОСОБА_4 документи (т.4 а.с. 135-136) - зберігати при матеріалах кримінального провадження; документи відповідно до Постанови про визнання речових доказів від 13 січня 2015 року, що приєднані в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 248); документи визнані речовими доказами відповідно до Постанови слідчого та приєднані до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 249-250)- зберігати при матеріалах кримінального провадження. Мобільні телефони, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві (т.4 а.с. 200) - передати по приналежності..

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя