Постанова № 71779141, 18.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 754/2997/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/166/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.

при секретарі -Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року

встановила:

у березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором в сумі 9 767 грн. 42 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 р. позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 22.10.2013 було укладено Договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 8 771 грн. 24 коп. на строк до 21.08.2015 зі сплатою 15% річних та щомісячної комісії в розмірі 1%. В додатку №1 до договору було викладено Графік платежів погашення кредиту, в якому було визначено загальну суму щомісячного платежу - 546 грн. 20 коп., який складався з частини тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту. В Додатку №2 було вказано Детальний розпис сукупної вартості кредиту із зазначенням сукупної вартості кредиту - 11 927 грн. 12 коп., абсолютного значення подорожчання кредиту - 3 960 грн. 01 коп.

Оскільки позивач не дотримувалась графіку внесення щомісячних платежів, утворилась заборгованість, яка становить 12 354 грн. 68 коп. та складається з тіла кредиту - 2 465 грн. 33 коп., відсотків - 305 грн. 50 коп., комісії - 826 грн. 37 коп., пені за прострочення основної судної заборгованості - 3 250 грн. 51 коп., пені за несплачені відсотки - 163 грн. 47 коп., пені за несплачену комісію - 957 грн. 89 коп., штрафу - 4 581 грн. 97 коп. Також позивач просив стягнути суму сплаченого судового збору.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 865 грн. 21 коп., яка складається з тіла кредиту - 1 067 грн. 40 коп., відсотків - 71 грн. 72 коп., комісії - 285 грн. 11 коп., пені за прострочення основної заборгованості - 3 931 грн. 15 коп., пені за прострочення сплати відсотків - 311 грн. 53 коп., пені за несплачені комісії - 812 грн. 68 коп., штрафу - 4 385 грн. 62 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 р. позов було задоволено частково - стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість в загальній сумі 9 767 грн. 42 коп. та відмовлено у стягненні комісії та пені за прострочення сплати комісії - 285 грн. 11 коп. та 812 грн. 62 коп.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримувалась взятих на себе зобов'язань щодо щомісячної сплати сум на погашення тіла кредиту та відсотків, в зв'язку з чим утворилась заборгованість. Оскільки умовами договору було передбачено сплату пені за прострочення та штраф, суд першої інстанції також стягнув з відповідача вказані штрафні санкції.

Такий висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він в не повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам і судом було порушено норми матеріального права.

Як видно з матеріалів справи, позивач в ході розгляду справи визначив, що заборгованість по тілу кредиту становить 1 067 грн. 40 коп., заборгованість по відсоткам - 71 грн. 72 коп. Тоді як пеня за прострочення сплати тіла кредиту становить 3 931 грн.15 коп., пеня за прострочення сплати відсотків - 311 грн.53 коп.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В даному випадку розмір пені значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсоткам, а також враховуючи майновий стан відповідачки, яка є непрацездатною, єдиним джерелом доходів якої є пенсія за віком, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до основної суми заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Також слід відмовити в задоволенні вимог про стягнення штрафу в сумі 4 385 грн. 62 коп., виходячи з наступного.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне і те саме порушення. Умовами кредитного договору в п. 5.1. та 5.2 було передбачено сплату пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також сплату штрафу за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до ст. 549 ЦПК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а отому їх одночасне застосування за одне і те ж саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених в ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Оскільки за порушення строків сплати кредиту та відсотків, з відповідачки стягується пеня, слід відмовити в стягненні штрафу.

В частині заявлених вимог про стягнення комісії за надання кредиту та пені за прострочення сплати комісії суд першої інстанції відмовив в їх задоволенні, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові ВС України від 16.11.2016 по справі №6-1746цс16.

Разом з тим, доводи відповідачки про те, що вона не мала змоги сплачувати залишок кредитної заборгованості через припинення роботи банку, є безпідставними, оскільки відділення, в якому проводилась оплата припинило свою роботу лише з 04.09.2015 р. (а/с 105), а відповідь на лист, який був направлений відповідачкою на електронну адресу банку датований, 08.09.2016 р., коли справа перебувала в провадженні суду(а/с 70).

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру загальної суми заборгованості, а в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення комісії рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 р. змінити та визначити суму заборгованості - 2 278 грн. 24 коп. та суму судового збору - 1 157 грн. 20 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 23 січня 2018 року.

Головуючий

Судді