Ухвала суду № 71779115, 17.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/541/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Новак Р.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Сівошко Ф.С.

за участю:

прокурораТельпіса М.В.

представника власника майна, адвоката Гріденко Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката Гріденко Т.В. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотанняпрокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ТельпісаМ.В. та накладеноарешт нагрошові кошти, вилучені в ході проведення обшуку 22.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А, Б, В), що належать на праві власності ОСОБА_4, Голосіївській районній в м. Києві раді (26077543) та ПП «Видавничий дім «Відомості» (21568227), за місцем фактичного знаходження робочого місця ОСОБА_2,

а саме на грошові кошти: 1800000,00 гривень (Україна); 40000,00 доларів СІІІА; 1500,00 канадських доларів; 1500,00 швейцарських франків; 1000,00 фунтів стерлінгів, які були вилучені та упаковані до поліетиленових пакетів, опечатано та обклеєно биркою з пояснювальним надписом та підписами учасників обшуку (ПАКЕТИ № 1-5).

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представниквласника майна ОСОБА_2 - адвокат Гріденко Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати,посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити та зобов'язати слідчого повернути грошові кошти власнику арештованого майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що25.09.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва скасовано арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2017 року на грошові кошти вилучені в ході проведення обшуку 22.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А.Б.В). Додає, що на день звернення з апеляційною скаргою ухвала суді від 25.09.2017 року не виконана.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що прокурором разом із клопотанням про накладення арешту на майно не подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку, у відповідності до вимог ст. 171 КПК України. Так, адвокат зазначає, що обшук проведено 22.08.2017 року, а отже строк на звернення із клопотанням про арешт майна зплив 23.08.2017 року.

Також апелянт вказує, щоу даному кримінальному провадженні, яке триває понад два роки, ОСОБА_2 про підозру не повідомлялось. Додає про відсутність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 будь-яких кримінальних правопорушень та вказує, що ОСОБА_2 не є обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяльністю підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Крім того, апелянт вказує про порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обгрунтування пропуску такого строку зазначає, що про існування оскаржуваного судового рішення апелянту стало відомо 08.12.2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, про існування оскаржуваного судового рішення апелянту стало відомо 08.12.2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури Україниперебувають матеріали кримінального провадження№ 12015000000000405, відомості про яке09.07.2015року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,зафактами фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також учинення невстановленими особами ряду фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великих розмірах, з використанням ряду суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Тельпіс М.В.звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту нагрошові кошти, вилучені в ході проведення обшуку 22.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А, Б, В), що належать на праві власності ОСОБА_4, Голосіївській районній в м. Києві раді (26077543) та ПП «Видавничий дім «Відомості» (21568227), за місцем фактичного знаходження робочого місця ОСОБА_2, якеухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 12015000000000405про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2017 рокускасовано арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2017 року на грошові кошти вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А.Б.В), колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказана ухвала, не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про невиконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2017 року.

Посилання адвоката на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність обгрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 про підозру не повідомлялось, він не є обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяльністю підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Також необгрунтованими є посилання апелянта на необхідність скасування ухвали слідчого судді з тих підстав, що слідчим порушено строк звернення до суду з клопотанням про арешт, оскільки такий термін для майна дозвіл на вилучення якого надано ухвалою про обшук, законом не встановлено.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити представникувласника майна ОСОБА_2 - адвокату Гріденко Т.В. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотанняпрокурора відділу Генеральної прокуратури України Тельпіса М.В. та накладеноарешт нагрошові кошти, вилучені в ході проведення обшуку 22.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А, Б, В), що належать на праві власності ОСОБА_4, Голосіївській районній в м. Києві раді (26077543) та ПП «Видавничий дім «Відомості» (21568227), за місцем фактичного знаходження робочого місця ОСОБА_2, -залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_2 - адвоката Гріденко Т.В. - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Масенко Д.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.