Рішення № 71777991, 23.01.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"23" січня 2018 р.

Справа№642/6288/17

Провадження №2-а/642/43/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бондаренко В.В. розглянувши у спрощеному проваджені в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 31 протоколу № 122 від 24.11.2017 року; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. (долі -Порядок № 975, Постанова № 975 відповідно) у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1; зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом 45 днів з дня набрання нею чинності; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 1983 р. по 1985 р., виконував інтернаціональний обов'язок в Афганістані, нагороджений медаллю «За відвагу». Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 29.07.2008 р. встановлено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. З 23.12.2008 року позивачу змінені підстави інвалідності та встановлена третя група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

З вказаних підстав позивач подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.

Листом Харківського ОВК від 06.12.2017 р. позивач був повідомлений про рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 р. № 122, п. 31, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, заявнику інвалідність встановлено у 2008 році і в подальшому не змінено, отже право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатись відповідно до ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а розмір виплати - відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого Постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499 (далі- Порядок № 499). Вказаним Порядком визначено, що особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності виплата допомоги здійснюється залежно від ступеню втрати працездатності в розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Заявником вказану довідку не подано, що унеможливлює визначення розміру допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності. За таких підстав відмовити ОСОБА_1 у призначенні допомоги.

Вважає таке рішення протиправним, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.

Представник Міністерства Оборони України у наданих до суду письмових запереченнях проти позову зазначив, що при вирішенні питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло на день встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а саме - Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядком № 499, які встановлюють, що у разі поранення, (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби під час її проходження, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі, встановленої п. 5 вказаної статті. Вважає, що з цих підстав позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, позивач має надати довідку МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності. Вважає, що вимога до Міністерства оборони про прийняття рішення про призначення позивачу допомоги є втручанням в дискреційні повноваження відповідача. Не погоджується із вимогою про надання звіту про виконання судового рішення. Вимогу, заявлену до Харківського ОВК вважає передчасною.

Відповідач Харківський ОВК в наданих суду письмових запереченнях проти позову заперечує, вважає, що справа підлягає закриттю в частині позовних вимог до Харківського ОВК з тих підстав, що судом вже розглядались аналогічні вимоги у іншій справі та Харківський ОВК направляв на адресу МО України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження у справі у відповідності до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції від 15.12.2017. Відповідно до пункту 10 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

У новій редакції відсутня аналогічна норма, що дозволяє розглядати справу в порядку скороченого провадження. Главою 10 розділу ІІ КАС України в редакції від 15.12.2017 передбачено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Зокрема, ч.5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п. 2. ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 10 розд. Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства(в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), суд зазначає, що на момент судового розгляду справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження за правилами, визначеними ч. 5 ст. 262, п. 4 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази у їх сукупності вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах в період з 10.05.1983 р. по 24.04.1985 р. Виконував інтернаціональний обов'язок в Афганістані з 26.10.1983 р. по 24.04.1985 р. Нагороджений медаллю «За відвагу». Вказані обставини підтверджуються військовим квитком, довідкою Вовчансько-Великобурлуцького ОРВК № 236 від 28.10.2008 р. - ОСОБА_1

Згідно витягу з протоколу № 586 від 29.07.2008 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 «Наслідки вогнепального поранення (1985 р.) у вигляді хронічної спайкової хвороби черевної порожнини, вправлюваної післяопераційної грижі черевної порожнини, травматичного невриту лівого стегнового нерва, що підтверджено військово-обліковими і військово-медичними документами - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серія ХАР-07 № 012342 від 23.12.2008 р. - внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, позивачу змінена категорія інвалідності та з 23.12.2008 р. встановлена третя група інвалідності (до цього позивачу з 05.11.1996 року встановлювалась друга група інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням). З 06.02.2016 р. з цих же підстав третя група інвалідності встановлена позивачу безстроково.

Зважаючи на викладене, позивач подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.

Листом Харківського ОВК № 3023/ВСЗ від 06.12.2017 р. № позивач був повідомлений про рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 р. № 122, п. 31, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, заявнику інвалідність встановлено у 2008 році і в подальшому не змінено, отже право на отримання одноразової грошової допомоги має визначатись відповідно до ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а розмір виплати - відповідно до Порядку № 499. Вказаним Порядком визначено, що особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності виплата допомоги здійснюється залежно від ступеню втрати працездатності в розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Заявником вказану довідку не подано, що унеможливлює визначення розміру допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.

Суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону № 2011).

Дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п.п. 2 п. 1 ст. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011 - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 вказаного Закону в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності вперше - у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Згідно висновку Верховного Суду України щодо застосування ст. 16ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», викладеному у постанові від 18.11.2014 р. (справа № 21-446а14) - право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і в тому випадку, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період проходження служби.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги має визначатись Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженими Постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 499, виходячи з наступного:

На день звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» діяв із змінами, внесеними Законом України № 5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців». Частиною другою Прикінцевих положень Закону № 5040-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Отже, Прикінцевими положеннями Закону № 5040-VI визначена його дія щодо кола осіб, на яких його положення, які набрали чинність з 1 січня 2014 року, не поширюються (зокрема, такими є особи, стосовно яких уже прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги). Постанова КМ України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» прийнята на реалізацію положень Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 5040-VI) містить положення (абзац третій пункту 2 Постанови № 975), за якими одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги. Такі норми вказаної постанови звужують право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 1 січня 2014 року) осіб (позивача зокрема), які до 1 січня 2014 року не зверталися про отримання цієї допомоги і щодо яких, відповідно, не приймалося рішення щодо її призначення. Так, право на отримання грошової допомоги у позивача виникло до набрання чинності Законом № 5040-VI (з дати встановлення інвалідності - 23.12.2008 року), проте із заявою про отримання цієї допомоги він звернувся тоді, коли Закон № 2011-ХІІ (яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги) діяв в новій редакції і передбачав, серед іншого, інші розміри такої допомоги (порівняно з попередньою редакцією цього Закону, яка діяла на дату встановлення позивачу інвалідності). За таких обставин - позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з положеннями законодавства, чинного станом на його дату звернення (передусім Закону № 2011-ХІІ і Прядку № 975), оскільки, виходячи з принципу законності, закріпленого статтею 9 КАС України, закон, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили відносно урядової постанови, має перевагу у застосуванні, якщо між ними є неузгодженість.

Суд зазначає, що Порядком № 975 надання довідки про відсоток втрати працездатності у разі встановлення заявнику інвалідності - не передбачене.

Згідно п. 13 Порядку № 975 - розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Зважаючи, що рішення комісією МО України приймається за результатом розгляду документів заявника, а такі документи позивача бути повернуті Харківському ОВК разом з рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги - вимогу щодо зобов'язання Харківський ОВК повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України - суд вважає обґрунтованою.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 р. «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом вбачається, що відповідач МО України в порушення Конституції України, законодавства України, підзаконних нормативно - правових актів незаконно та необґрунтовано відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, що дає підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 383 КАС України - суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. п. 8, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в матеріалах справи відсутні документально підтверджені судові витрати, то відповідно ст. 94 КАС України ( в редакції що діяла на момент подання позову) судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Харківського обласного військового комісаріату в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 257, 241-245, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,- задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України (місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022 ) в призначенні ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 31 протоколу № 122 від 24.11.2017 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: вулиця Коцарська, 56, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код ЄДРПОУ:08166355) повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання рішення суду протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення за результатами спрощеного провадження може бути оскаржено сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у тридцяти денний строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення, прийняте у спрощеному провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточним.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. В. Бондаренко