Постанова № 71776824, 16.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 384/648/17

провадження № 22-ц/781/137/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Єгорової С.М.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Галицького В.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання неправомірної відмови у поновленні договору та визнання договору оренди землі поновленим,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом д Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про:

- визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у поновленні договору оренди землі від 23.04.2007 р., який укладений між Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 та зареєстрований 14.09.2007 року у Вільшанському РВ КРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 08;

- визнання поновленим договір оренди землі від 23.04.2007 року площею 4,4464 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2, який зареєстрований 14.09.2007 року у Вільшанському РВ КРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 08, на тих самих умовах і на той самий строк, які передбачені договором оренди землі.

В обґрунтування вимог зазначив, що 23 квітня 2007 року між Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі площею 4,4464 га, яка знаходиться на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області. Договір зареєстрований 14 вересня 2007 року у Вільшанському РВ КРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 08.

Договір укладено на 10 років.

Правочин набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 7;40).

Земельна ділянка передана орендарю актом приймання-передачі.

Позивач на протязі дії договору свої зобов'язання виконував належним чином, орендна плата ним сплачувалась своєчасно та у повному обсязі.

До закінчення строку дії правочину ОСОБА_2 звернувся в межах строків визначених ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до відповідача з листом-повідомленням про намір поновити дію правочину, долучив примірники проекту додаткової угоди про поновлення договору. Просив надіслати йому відповідні письмові пропозиції з метою завчасного узгодження всіх істотних умов договору.

Вказаний лист-повідомлення отриманий 14 липня 2017 р.

Таким чином, орендар повідомив власника землі про свій намір скористатися правом на укладення договору на новий строк, як передбачено пунктом 7 договору та приписами ч. ч. 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Однак, проект додаткової угоди до договору залишений без належного реагування, жодного заперечення на запропоновані умови у місячний строк не надано, будь-яке рішення не прийнято.

Позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плати після закінчення строку дії договору, що свідчать про його намір не тільки скористатися своїм переважним правом, але і на поновлення дії договору, строк дії якого закінчився.

Земельна ділянка орендарем не поверталась.

Разом з тим, 20 вересня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на адресу позивача направлено лист № 31-11-0.61-8452/2-17 про заперечення у поновленні дії договору. Підстав та мотивів не зазначено.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, судом не враховано, що позивач, як орендар повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, як передбачено пунктом 7 договору та приписами ч. ч. 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Матеріально-правовою підставою позову обрано частину 6статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає автоматичнепоновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах,які були передбачені договором, оскільки позивач продовжує використовуватиспірну земельну ділянку та сплачувати за неї орендну плату. Дані обставини ніким не спростовані. Суд не врахував, що на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» пролонгація відбувається автоматично, а позивач звертаючись до суду з вимогою провизнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, щопередбачені договором, фактично просив вирішити питання щодоюридичного оформлення правовідносин оренди з відповідачем, які в силузакону вже виникли. Зі сторони відповідача було наявне зволікання у вирішенні питання щодопоновлення договору оренди у встановленому порядку та строки. Не надано судом першої інстанції й оцінки тому, що доданий до вказаного листа акт приймання - передачі земельної ділянки є не заповненим та не підписаним бланком без зазначення відомостей як, щодо самої земельної ділянки, так і щодо її орендаря.

Апеляційне провадження відкрито 30 листопада 2017 року. Розгляд справи призначено на 27 грудня 2017 року. За клопотанням сторони відповідача розгляд справи відкладено на 16 січня 2017 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.85-87).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за наступного.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Попередньою редакцією ЦПК передбачалось, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (в редакції до 15.12.2017 року). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в редакції до 15.12.2017 року).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області скористалося своїм дискреційним повноваженням та прийняло рішення в строки передбачені Законом про відмову в поновленні договору оренди землі.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що 23 квітня 2007 року між Вільшанською районною державною адміністрацією Вільшанського району Кіровоградської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, терміном на десять років, починаючи з дати його державної реєстрації.

14 вересня 2007 року договір зареєстрований у Вільшанському РВ КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 08 (а.с.11-13).

Строк дії договору закінчився 14 вересня 2017 року.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Порядок поновлення договору оренди землі та зобов'язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору визначений на законодавчому рівні.

Цивільним кодексом України визначено два випадки пролонгації договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Стаття 764 цього Кодексу передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка конкретизує порядок такої пролонгації та можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Так, згідно статті 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами зобов'язання, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору оренди землі). В такому випадку орендар повідомляє про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення додається проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282 цс 16, у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, у постанові від 23 березня 2016 року у справі 6-146 цс 16, у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10 цс15.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В порядку ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначив про наявність підстав, визначених ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» для поновлення спірного правочину, адже у визначений договором строк направив на адресу відповідача лист-повідомлення про свій намір поновити дію договору, до якого долучив примірник проекту додаткової угоди, після закінчення строку його дії він продовжує використовувати земельну ділянку та сплачує орендну плату. Тобто позов обґрунтований двома підставами щодо поновлення дії правочину. І щодо кожної відбувся висновок суду першої інстанції.

Зокрема, щодо переважного права то воно має місце в разі укладення договору з новим орендарем. Щодо підстави продовження використання земельної ділянки та сплати орендної плати, то за договором така плата здійснюється у розмірі 50% до 15 серпня та 50% до 15 листопада. Звернувся позивач у жовтні 2017 року і на цей час за умовами повинна була здійснена орендна плата в серпні місяці та відповідний залишок у листопаді. Інший період не охоплюється межами розгляду справи.

До апеляційного суду в грудні 2017 року стороною позивача надіслано клопотання про приєднання доказів, а саме довідки виконкому Добрівської сільської ради від 17.11.2017 р. про те, що згідно договору оренди від 23.01.2007 року, укладеного між Вільшанскою РДА Кіровоградської області та ОСОБА_2, останній зазначену земельну ділянку використовує і сплачує оренду.

Даний документ поданий в порушення вимог ст. 83 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України (аналогічні норми передбачав попередній процесуальний кодекс) і більш того містить відомості про сплату орендної плати яка і мала відбутися у листопаді 2017 року у розмірі 50%, тобто не свідчить про відносини сторін за межами дії договору, в обґрунтування продовження зобов'язання, а щодо використання то відсутня інформативність, загальне повідомлення про використання землі. Із документу неможливо здійснити висновок чи взагалі він стосується спірної землі, так як йдеться про договір від 23.01.2007 року, виникли правовідносини за наслідком договору від 23.04.2007 р. Тому за викладеного, вказаний доказ є неналежним і не приймається до уваги.

Колегія суддів встановивши, що у орендодавця немає волевиявлення на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що укладаючи 23 квітня 2007 року договір оренди між Вільшанською районною державною адміністрацією Вільшанського району Кіровоградської області та ОСОБА_2, сторони погодили, що орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 7, 25-28, 33-36 договору оренди землі, встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України «Про оренду землі», якими визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Сторони погодили, що договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації (пункт 40).

Договір оренди землі укладено строком на 10 років та зареєстровано 14 вересня 2007 року, а тому строк його дії закінчився 14 вересня 2017 року.

11 липня 2017 року, до закінчення строку дії правочину, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про продовження (поновлення) дії договору оренди землі від 23 квітня 2007 року, до якого долучив проект додаткової угоди (а.с.23-24).

Разом з тим, з матеріалів справи виходить, що 20 вересня 2017 року, через шість днів після закінчення дії договору (14.09.2017 року), Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надіслало на адресу позивача лист-повідомлення, яким виказало заперечення у поновленні дії договору оренди, а також направило акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання (а.с.25-26).

Отримання вищевказаного листа-повідомлення не заперечується ОСОБА_2. Лист долучений позивачем до матеріалів справи, тобто його отримання й стало об'єктивною обставиною для звернення до суду.

Таким чином, відповідач скориставшись своїм правом, у строк визначений Законом України «Про оренду землі», а саме протягом місяця після закінчення дії договору, направив орендарю заперечення у поновленні договору оренди землі.

Повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі за наявності заперечень орендодавця та відсутності нового орендаря, не є підставою для поновлення строку його дії, внаслідок переважності права.

За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Так, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Враховуючи відсутність волевиявлення орендодавця на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 23.04.2007 року, поновлення дії правочину суперечить ст. 319 ЦК України, оскільки реалізація права на поновлення договору можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Таким чином, за наявності письмової відмови відповідача у поновленні дії договору, визнання автоматично за позивачем права на поновлення договору оренди суперечить вимогам закону.

Діючим законодавством не передбачена спеціальна форма заперечення сторони правочину на поновлення дії договору, тому лист-повідомлення відповідача від 20.09.2017 року не тільки по строку але і по суті відповідає нормі права, що регулює спірні правовідносини.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, свободи договору, враховуючи, відсутність волевиявлення орендодавця на поновлення строку договору оренди земельної ділянки, про що орендодавець повідомив орендаря відповідно до вимог закону, колегія суддів приходить до висновку, що поновлення дії вищевказаного правочину суперечить нормам діючого законодавства.

Посилання позивача на зволікання з боку відповідача у вирішенні питання щодо поновлення договору оренди у встановленому порядку та строки, а також на те, що до листа-повідомлення про відмову у поновленні договору оренди відповідачем долучено не заповнений акт приймання-передачі земельної ділянки висновків суду не спростовують. Заперечення у поновленні спірного правочину відповідачем надіслано у строки, а саме на протязі місяця після закінчення строку дії договору, а оформлення акту приймання-передачі земельної ділянки не стосується визначеної законом процедури поновлення договору оренди землі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем фактів порушення його прав, свобод та інтересів, виходячи з визначених ст. 2 ЦПК України завдань цивільного судочинства правомірно відмовив у задоволенні позову. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 23 січня 2018 р.

Головуючий:

Судді: