Ухвала суду № 71776414, 24.01.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5478/17

Провадження № 2/405/1236/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі №405/5478/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє смостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» про визнання недійсним відчуження арештованого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відчуження нежитлового приміщення з ганком та сходами пл. 41,8 кв.м. у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу № 2646, виданого 31.08.2017 року приватним нотаріусом Кропивницького нотаріального округу ОСОБА_6; визнати недійсним запис про право власності № 22109995 від 31.08.2017 року, внесений на підставі недійсного правочину № 2646, посвідченого 31.08.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_6, за яким (записом) ОСОБА_5 набув право власності на нежитлове приміщення з ганком та сходами пл. 41,8 кв.м. у АДРЕСА_1, індексний номер 36851994 від 31.08.2017 року; визнати недійсним запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2017 року за ОСОБА_5, внесеного на підставі недійсного правочину, номер запису про іпотеку 22120893, індексний № 36862846, предмет іпотеки: нежитлове приміщення з ганком та сходами пл. 41,8 кв.м. у АДРЕСА_1, індексний номер 36851994 від 31.08.2017 року.

05 січня 2018 року позивачем ОСОБА_1 подана заява про відвід судді Ленінського районного суду м.Кіровограда Іванової Л.А. по цивільній справі №405/5478/17, яка (заява) зареєстрована за вх.№329 від 05.01.2018 року, на обґрунтування якої зазначено, що за його (позивача) позовом, який було подано в вересні, 2017 року, провадження тривалий час не було відкрито, а так само не вирішувалося питання про забезпечення позову, тим самим, відсутність своєчасного відкриття провадження, неприйняття обгрунтованих процесуальних рішень та забезпечення позову свідчить, на думку позивача, про створення умов уникнення відповідальності відповідачів, неможливості приведення правовідносин до попереднього стану за наслідком блокування суддею дієвого судового провадження, та, відповідно, зазначені обставини, з огляду на норми міжнародного права, а саме, ст.6 Конвенції ОПСЛ, п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, є безумовною підставою для задоволення відводу, або взяття самовідводу. Крім того, позивач вважає, що існують і інші обставини, які свідчать про побічну заінтересованість суду в результаті розгляду справи та сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, зокрема, в провадженні судді Іванової Л.А. перебувала справа №405/4366/14ц за позовом прокурора до ОСОБА_2 про припинення оренди і повернення ділянки в первинний стан, в якій позивач намагався взяти участь як заінтересована особа, яка ініціювала перевірку прокуратурою і виявлення порушення законодавства при наданні права оренди ОСОБА_2, однак судом його (позивача) не було допущено до участі в даній справі, та було винесено судове рішення, яке було скасовано судом апеляційної інстанції, та з приводу чого позивач звертався до ВККСУ з заявою про порушення присяги суддею Івановою Л.А., на підставі чого також вважає, що оскарження поведінки судді до органу суддівського самоконтролю є безумовною підставою задоволення відводу, або реалізації самовідводу.

Позивач вважає, що за таких обставин, суддя не може брати участь у справі, оскільки суб'єктивно не є вільним та об'єктивним і неупередженим.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав подану заяву про відвід судді, з посиланням на п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, з підстав, зазначених у ній. Також зазначив про доцільність по даній справі заявлення суддею Івановою Л.А. самовідводу з підстав навантаженості, значної кількості справ в провадженні судді, та у зв'язку з цим неможливістю в розумні строки об'єктивно та всебічно розглянути справу за його (позивача) позовом.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 питання про відвід судді винесли на розгляд суду.

Приймаючи до уваги, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, заява про відвід судді, розглядається судом в порядку ст.ст.36-41 ЦПК України, в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.6, ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

В свою чергу, положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено процесуальне право осіб, які беруть участь у справі, заявити відвід судді, в провадженні якого знаходиться справа, при цьому, підстави для відводу судді визначені ст.36 ЦПК України, за якими, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч.ч.2, 3 ст.36 ЦПК України).

Заслухавши учасників справи: позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, суд вважає, що підстави для задоволення відводу судді відсутні, виходячи з наступного.

Зокрема, судом відзначається, що позивачем ОСОБА_1 дійсно 29 вересня 2017 року до суду було подано позов до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Таскомбанк» про визнання недійсним відчуження арештованого майна, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2017 року зазначений позов розподілено судді Івановій Л.А., отримано суддею 02.10.2017 року.

Крім того, 29.09.2017 року позивачем ОСОБА_1 також подано заяву про забезпечення позову, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2017 року розподілена судді Івановій Л.А.

Ухвалами судді від 04 жовтня 2017 року на підставі ч.1 ст.121 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1, заяву про забезпечення позову було залишено без руху, з підстав несплати позивачем судового збору, надано строк для усунення недоліків позову та заяви про забезпечення позову, та, при цьому, попередньою ухвалою судді від 04.10.2017 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову.

В свою чергу, позивачем ОСОБА_1 на виконання вимог ухвал судді від 04.10.2017 року було подано заяву на виконання недоліків позову та заяви про забезпечення позову з обгрунтованим клопотанням про звільнення від сплати судового збору та ухвалою судді від 26.10.2017 року клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було задоволено, позивача ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп. за подання позову та в розмірі 320 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

В подальшому, суддею були вчинені процесуальні дії, передбачені положеннями ч.3 ст.122 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року, зокрема, 03.11.2017 року було направлено запити до відповідного органу реєстрації місця перебування та проживання особи щодо надання інформації про зареєстровне місце проживання відповідачів, 08.11.2017 року отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_5, та повідомлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 змінили своє місце реєстрації після 04.04.2016 року, у зв'язку з чим судом було направлено запит до відділу реєстрації місця проживання особи Кіровоградської міської ради, та 20.11.2017 року отримана інформація про місце проживання відповідачів.

Крім того, в період з 04.12.2017 року по 10.12.2017 року судя Іванова Л.А. перебувала в відпустці.

Ухвалою судді від 11 грудня 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24 січня 2018 року.

Окрім того, заяву про забезпечення позову суддею було розглянуто з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, які містяться в постанові Пленуму ВерховногоСуду України «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, за якими забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження в ній, та, при цьому, підстави длоя вирішення питання забезпечення позову в порядку ч.4 ст.151 ЦПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року були відсутні.

Тим самим, з огляду на викладене вище, відзначається, що суддею відповідпо до положень Цивільного процесуального кодексу України вживалися дієві заходи судового провадження за позовом позивача.

Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналізуючи інші підстави заявленого позивачем відводу судді, судом відзначається, що останні зводяться до незгоди позивача з ухваленими під головуванням судді Іванової Л.А. судовими рішеннями по справам, які перебували в її провадженні, разом з тим, незгода позивача з винесеними суддею рішеннями, іншими процесуальними рішеннями, не можуть бути підставами для відводу судді, що також безпосередньо визначено в ч.4 ст.37 ЦПК України за якою незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді.

Крім того, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Також судом відзначається, що доводи позивача про те, що суддею Івановою Л.А. по справі №405/5478/17, яка на даний час перебуває в провадженні судді, буде прийнято рішення не на користь позивача, а на користь інтересу відповідачів ОСОБА_4, розцінюється судом, як засіб впливу на суддю в зазначений спосіб під час здійснення правосуддя, схилення судді до винесення рішення на користь позивача.

Окрім того, доводи позивача про доцільність заявлення суддею самовідводу по зазначеній справі з підстав навантаженості судді, об'єктивної неможливості розглянути справу в розумні строки, не є підставами, визначеними ст.36 ЦПК України для самовідводу судді, та, розцінюється судом як пряме уникнення від виконання своїх професійних обов'язків по здійсненню правосуддя.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З огляду на викладене вище, суд зупиняє провадження у даній справі і передає заяву про відвід до канцелярії суду для визначення на підставі ч.1 ст.33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду судді, який буде розглядати дану заяву про відвід.

Керуючись ч. 3 ст. 40 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Зупинити провадження у цивільній справі № 405/5478/17, провадження №2/405/1236/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє смостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» про визнання недійсним відчуження арештованого майна.

Передати заяву про відвід судді Івановій Л.А., яка подана позивачем ОСОБА_1 по цивільній справі № 405/5478/17, провадження №2/405/1236/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє смостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» про визнання недійсним відчуження арештованого майна, до канцеляції Ленінського районного суду м.Кіровограда для визначення автоматизованою системою документообігу суду та на підставі ч.1 ст. 33 ЦПК України, судді, який буде вирішувати питання про відвід судді.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова