Рішення № 71774964, 18.01.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1196/17

Номер провадження № 2/194/48/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Соколової Ю.І.,

при секретарі – Клімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 2301 від 07 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» в особі ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності № 84 від 20 травня 2017 року, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі сплачених внесків фінансового лізингу за угодою № 2301 від 07 червня 2017 року в сумі 18000,00 грн. та 19900,00 грн., банківську комісію у розмірі 216,00 грн. та 238,80 грн., сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 07 червня 2017 року між ним та ТОВ «Єврокар Україна» укладено договір фінансового лізингу № 2301, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є транспортний засіб «ЗАЗ Сенс», за умовами якого лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. На виконання умов договору ним було сплачено внески у розмірі 18000,00 грн. та 19900,00. Вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують його права споживача, даний договір укладений для нього на вкрай невигідних умовах, договір містить несправедливі умови, звужені обов'язки лізингодавця, а також зазначає, що вчинений сторонами правочин нотаріально не посвідчений.

Представник позивача – ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; представником позивача надано до суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач – ТОВ «Єврокар Україна» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25, 30, 41-42), відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду від 20 грудня 2017 року не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання свого представника не направив, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву проти позову, у зв'язку з чим суд вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали, справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» укладено договір № 2301 фінансового лізингу (далі - Договір) (а.с. 12-19).

Згідно умов Договору, лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.1 Договору, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб марки ЗАЗ Sens.

Укладаючи правочин сторони погодили, що вартість предмета лізингу, на момент його укладення становить 6751,14 долари США, що з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладення договору становить 10555,00 грн. (п. 8.2).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору.

З п. 12.1. ст. 12 Договору вбачається, що у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу на вимогу лізингоодержувача поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу. Комісія за організацію договору в такому випадку лізингоодержувачу не повертається.

На виконання умов договору позивач сплатив ТОВ «Єврокар Україна» 18000,00 грн. та 19900,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями №26 від 07 червня 2017 року та № 58 від 07 червня 2017 року, призначення платежу: авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу (а.с.20).

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг – це вид цивільно - правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу, який укладений між юридичною особою - ТОВ «Єврокар Україна» та фізичною особою – ОСОБА_1 містить елементи договору найму транспортного засобу, то у відповідності до положень ч. 2 ст. 799 ЦК України він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин в порушення зазначених вимог закону, укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно п.12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановленого чиним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Тобто, за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі включають в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Комісія за організацію договору не є в розумінні ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» лізинговим платежем, оскільки не відноситься до витрат лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу та фактично полягає лише у виготовленні типової форми договору. Більш того, відповідачем не обґрунтовано співмірність розміру комісії за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги.

За змістом укладеного правочину, розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Крім того, укладаючи правочин сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.

Таким чином, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 07 червня 2017 року, укладеного між сторонами, дає вважати, що цей договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону Закону України «Про захист прав споживачів», якими виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки позивач сплатив ТОВ «Єврокар Україна» 18000,00 грн. та 19900,00 грн., суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача зазначені суми, сплачені позивачем за договором фінансового лізингу № 2301 від 07 червня 2017 року, а також банківська комісія у розмірі 215,00 грн. та 238,80 грн.

Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у розмірі 640,00 грн., які були сплачені ОСОБА_1 при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 1-12, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів – задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 2301 від 07.06.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» в особі представника ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності №84 від 30.05.2017 року та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805, МФО 380805») на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачені грошові кошти в якості внесків фінансового лізингу за угодою № 2301 від 07.06.2017 року в сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. та 19900 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот) грн., що разом становить 37900 (тридцять сім тисяч дев’ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805, МФО 380805») на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) банківську комісію за перерахування внесків фінансового лізингу за угодою № 2301 від 07.06.2017 року в розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. та 238 (двісті тридцять вісім) грн. 80 коп., що разом становить 454 (чотириста п’ятдесят чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 57, офіс 57/1, код ЄДРПОУ 40481805, МФО 380805») на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлений 23 січня 2018 року.

Суддя: Ю.І. Соколова