Постанова № 71773311, 17.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа № 909/760/17

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін :

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

розглянув апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 10.11.2017

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2017, суддя Грица Ю.І., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення виготовлено – 20.10.2017,

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Івано-Франківськ,

до відповідача управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, м. Галич, Івано-Франківська область,

про стягнення 108 804,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії звернулось до господарського суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що всупереч вимог чинного законодавства відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території Галицької РДА, не відшкодовано за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на послуги зв’язку пільговим категоріям громадян, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 108804,48 грн.

Правовими підстави позову зазначає ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 11.04.2012, п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 256 від 04.03.2002, ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2017 задоволено позов публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області. Стягнуто з управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" суму боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 108 804,48 грн. та судовий збір в розмірі 1632,07 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що письмовими доказами у справі підтверджено, а відповідачем не спростовано існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 108 804,48 грн. Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Правовими підставами задоволення позову суд першої інстанції зазначив ст. 11, ч. 1 ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 11.04.2012, п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 256 від 04.03.2002, ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

В апеляційній скарзі управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2017 у справі №909/760/17 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком”.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на відсутність коштів на пільги з послуг зв’язку. Зазначає, що звірка витрат на пільги та підписання актів за надані послуги зв’язку не проводилась у зв’язку з відсутністю кошторисних призначень.

А також зазначає, що між сторонами відсутні договірні зобов’язання і відносини не носять характеру господарських.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2017, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу вказує на безпідставність доводів скаржника про відсутність законодавчо встановленого механізму планування та спрямування коштів державного бюджету на компенсацію надання пільг на телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, оскільки рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації від 08.11.2016 за №589 «Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 02.09.2015» визначено розмір таких відшкодувань з бюджету відповідача.

Зобов’язання відповідача, як головного розпорядника коштів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення виникли не на підставі договору, а на підставі закону, зокрема, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Закону України "Про державний бюджет України", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії і їх соціальний захист", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про охорону дитинства", Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Сторони явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що є докази. Явка їх не є обов’язковою.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2017 у справі №909/760/17 та часткове задоволення апеляційної скарги управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Судами встановлено, що предметом спору є вимоги публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (органу публічної влади) про стягнення суми компенсаційних виплат за пільгове користування послугами зв’язку громадянами, що мають пільги, на яких поширюється відповідно дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України ).

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 Постанови № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, з системного аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із застосування Бюджетного Кодексу України та вищенаведених Законів України, які передбачають соціальні пільги та порядок компенсаційних відшкодувань відповідними органами, що відповідно відносяться до юрисдикції КАС України.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, в межах визначеної компетенції, що і встановлено апеляційним судом в цій справі. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2136-VIII від 13.07.2017), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (частина третя статті 19 КАС України).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу, що в даному випадку і встановлено апеляційним господарським судом.

Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору, слід враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

У відповідності до вимог ч.1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Отже, Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що дана справа за предметною та суб’єктною юрисдикцією не розглядається господарськими судами.

Апеляційним судом враховано, що і на час подання позову, під час дії попередньої редакції ГПК України, даний спір не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, коли до вищенаведених правовідносин застосував норми цивільного законодавства, при цьому не навів нормативного обґрунтування приватно-правового характеру цих відносин.

З цих підстав доводи апеляційної скарги, що між сторонами відсутні господарські відносин - є правильними.

Інші доводи апеляційної скарги не аналізуються, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2017 у справі №909/760/17 підлягає скасуванню, провадження по справі закривається.

Апеляційна скарга управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 10.11.2017 частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 231, 270, 275, 278, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2017 у справі №909/760/17 – скасувати.

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 10.11.2017 – частково задоволити.

Провадження у справі №909/760/17 закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Дата складення повного судового рішення 22.01.2018.