Постанова № 71773247, 17.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 року Справа № 904/7959/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №30/1 від 02.01.2018 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0833 від 15.01.1999, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, наказ № 22 від 25.09.2017, генеральний директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у справі №904/7959/17 (суддя Петренко Н.Е., повне рішення складено 26.10.2017)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-

збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний

завод", м. Марганець Дніпропетровської області

про відшкодування майнової шкоди, з урахуванням заяви №30/634 від 06.10.2017 про зменшення позовних вимог, у сумі 972980,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі позивач) 14.08.2017 звернулося до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (надалі відповідач) та просив стягнути з останнього, з урахуванням заяви №30/634 від 06.10.2017 про зменшення позовних вимог, майнову шкоду в розмірі 972980,68 грн, що спричинена знищенням залізничної під’їзної колії довжиною 1065,5 погонних метрів та п’яти стрілочних переводів станції Обмінна – пост Збагачувальний – пост Фабричний (інвентарний №12052). Як на підставу своїх вимог посилався на те, що спірне майно належить йому на праві власності та знаходилося на території підприємства відповідача; актом службового розслідування від 15.08.2014 було встановлено відсутність вказаного майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. Суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення його права власності на залізничну під’їзну колію довжиною 1065,5 погонних метрів та п’ять стрілочних переводів, недоведено, що саме в результаті неправомірної поведінки відповідача, а не іншої особи, демонтовано спірні залізничні під’їзні колії; суд не прийняв як належний доказ розміру шкоди довідку позивача про балансову вартість майна та зробив висновок, що позивач не довів усіх елементів складу цивільного правопорушення згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- суд зробив безпідставний висновок, що позивач не довів права власності на спірну залізничну під’їзну колію, яке відповідно до п.1.3.-1.5. Правил обслуговування залізничних під’їзних колій підтверджено позивачем належними доказами;

- вважає, що наявні всі складові цивільного правопорушення для деліктної відповідальності відповідача, та суд в цій частині зробив хибний висновок;

- тягар доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на заподіювача шкоди, відповідач не довів відсутності своєї вини, а суд не надав цьому правової оцінки;

- протиправна поведінка відповідача доведена показами службових осіб та актом службового розслідування, яким суд не дав належної правової оцінки;

- висновок суду про те, що балансова вартість майна не є реальними збитками, не відповідає положенням ст. 22, 1192 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив (відзив від 08.12.2017), вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а позивач не вказав обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, не надав доказів, які б підтвердили викладені в заяві обставини, не довів розмір шкоди, права власності на спірне майно; стверджує, що спірна колія, яка знаходиться на балансі позивача, проходить поза територією відповідача та не має до нього жодного відношення; акт службового розслідування складено в односторонньому порядку та не може бути доказом його вини.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М.) апеляційна скарга була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 11.12.2017.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 11.12.2017 до 17.01.2018.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що позивач звернувся до суду за відшкодуванням матеріальної шкоди в сумі 972980,68 грн з підстав відсутності його майна (знищення), що знаходилося на території відповідача.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України, зокрема, шляхом відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні положення про відшкодування шкоди містяться у главі 82 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 1166 цього Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування цивільно-правової відповідальності необхідна наявність всіх складових цивільного правопорушення, як-то завдання шкоди особистим немайновим правам або майну особи та її розмір, неправомірність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, що виникла, вина особи, що завдала шкоди.

На підтвердження свого права власності на залізничні під’їзні колії позивачем надано:

- технічний паспорт залізничних колій ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» Колія 1520 мм; із схемою залізничних під'їзних колій ВАТ “Марганецький ГЗК”; затверджений 11.04.2006, згідно якого повна протяжність під’їзних колій складає 110400 метрів (а.с. 15-27);

- копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2007 щодо права власності на залізничний цех (а.с.28) та копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 07.08.2015, на залізничний цех, що складається з будівлі АПК ст. Обмінна, та який є головною річчю по відношенню до спірного майна, наведеного у описі об’єкта нерухомого майна, до якого зокрема входять залізничні колії станції Обмінна – пост Збагачувальний – пост Фабричний (інвентарний №12052) протяжністю 32,1675 км (а.с.31);

- інвентарну картку №1 обліку основних засобів ВАТ МГЗК від 28.06.1976 та станом на 15.05.2014, згідно якої на підприємстві обліковуються як власне майно 32167,5 погонних метрів залізничних шляхів та 60 штук стрілочних переводів (а.с.33-37);

- технічний паспорт на залізничні шляхи станції Обмінна - пост Збагачувальний – пост Фабричний та прилеглих перегонів (інвентарний №12052) протяжністю 34,105 км, 1949 року установки (а.с.38-39);

- Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” і станції примикання Марганець Придніпровської залізниці, 1999 рік (а.с.41-44).

- лист РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 09.07.2015 року за №11-04-04491, з якого вбачається, що залізничні шляхи станції Обмінна - пост Збагачувальний – пост Фабричний (інв.№8) увійшли до статутного капіталу ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (а.с.45-46).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, внаслідок створення майна, тощо (ст.316, 322, 328, 330 Цивільного кодексу України).

Статтею 67 Статуту залізниць України визначено, що відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Відповідно до п.п.1.3.-1.5. Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що власник під’їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під’їзної колії поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.

Враховуючи вище наведені положення законодавства апеляційний суд доходить висновку, що позивач надав належні та допустимі докази щодо права власності на залізничні під’їзні колії протяжністю 32167,5 погонних метра та штучні споруди (а.с.31), в тому числі і спірну колію протяжністю 1060 метрів зі стрілочними переводами, яка проходить по території ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», що підтверджується Схемою залізничних колій як додатком до Технічного паспорту (а.с.26) та Відомістю (а.с.44) – додаток до Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”.

В цій частині доводи апеляційної скарги обгрунтовані, а суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо недоведеності позивачем права власності на залізничні під’їзні колії та відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні в цій частині.

Відповідач також не спростував належними та допустимими доказами відсутність права власності позивача на спірну колію протяжністю 1060 метрів зі стрілочними переводами, його доводи, що колія проходить поза межами його території не підтверджені доказами, навпаки у відзиві на позов від 10.10.2017 він зазначив, що спірне майно фактично розміщене на його земельній ділянці, та позивач не довів права користування цією земельною ділянкою (сервітуту) – а.с.64.

Як на доказ факту завдання шкоди та відносно особи, яка завдала таку шкоду, позивач посилається на Акт службового розслідування по факту демонтажу та привласнення частини залізничного шляху ПАТ «Марганецький ГЗК», інвентарний №12052, який розташований на території ПАТ “Марганецький рудоремонтний завод” від 15.08.2014 (а.с. 13-14), пояснення начальника бюро економічної безпеки ПАТ “Марганецький ГЗК” ОСОБА_3 (а.с.68), головного інженера залізничного цеху ОСОБА_4 (а.с.167)

Вище зазначений Акт службового розслідування складений в односторонньому порядку комісією, призначеною керівником підприємства, із числа працівників підприємства.

В ньому зазначено, що « 05.08.2014 на виконання наказу по комбінату щодо демонтажу залізничного шляху, введеного в експлуатацію в 1949 році, інв. №12052, станції Обмінна - пост Збагачувальний – пост Фабричний працівники підприємства звернулися до голови правління ПАТ “Марганецький рудоремонтний завод” ОСОБА_2 для узгодження питання проведення демонтажних робіт 1065,5 п.м. шляху та 5-ти стрілочних переводів, що належать ПАТ «МГЗК», які розташовані на огородженій по всьому периметру території ПАТ «МРРЗ», що охороняється організацією ТОВ ПКЦ «КРоК», які повідомили, що вказане майно демонтовано працівниками заводу та на даний час відсутнє.

07.08.2014 при огляді працівниками позивача залізничних воріт та прилеглої території відповідача встановлено, що зазначені залізничні шляхи та стрілочні переводи відсутні відразу від залізничних воріт, територія поросла деревами та чагарниками».

В акті також зазначено, що відповідач не надав відповіді на питання щодо демонтажу колій, про особу, яка здійснила демонтаж, та з якою метою здійснений демонтаж, а також вказав на можливість вирішення вказаного питання в судовому порядку.

В акті визначено розмір матеріальної шкоди – 3509716,85 грн з ПДВ, вказано, що остання інвентаризація здійснювалася в листопаді 2013р. та майно було в наявності, зроблено висновок, що демонтаж спірної дільниці колій було здійснено приблизно з листопада 2013 року по серпень 2014 року.

У своїх поясненнях від 04.10.2017 начальник бюро економічної безпеки ПАТ “Марганецький ГЗК” ОСОБА_3 зазначає аналогічні відомості, що викладені у вище зазначеному акті.

У поясненнях №30/659 від 23.10.2017 головний інженер залізничного цеху ОСОБА_4 стверджує, що на підставі технічної документації та інвентаризаційного опису, які знаходяться в залізничному цеху, залізничні шляхи довжиною 1065,50 погонних метрів і п'ять стрілочних переводів станції Обмінна - пост Збагачувальний - пост Фабричний на території відповідача є власністю позивача за інвентаризаційним номером №12052.

В силу ст. 38 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) вказані докази розглядаються судом як пояснення посадових осіб, спеціалістів позивача.

Втім з досліджених судом вказаних доказів неможливо дійти достовірного висновку про знищення всього спірного майна позивача, що знаходилося на території відповідача, оскільки представники позивача безпосередньо не оглядали всю протяжність залізничної колії, не здійснювали вимірювання відсутнього шляху, перелічування відсутніх чи наявних складових залізничного шляху, тощо. Позивач стверджує, що не мав доступу до всього майна, та як слідує із Акту розслідування залізничні шляхи та стрілочні переводи відсутні відразу від залізничних воріт, територія поросла деревами та чагарниками. Щодо відсутності майна на всій протяжності колії в акті відомості не зазначені, вказано лише, що територія поросла деревами та чагарниками, та не визначено яка протяжність колії відсутня відразу від залізничних воріт.

Позивач також не надав доказів повідомлення позивача щодо сумісної інвентаризації майна, а обставини повідомлення відповідача, що зазначені в акті та поясненнях працівників не підтверджені доказами та заперечуються відповідачем. Акт, складений в односторонньому порядку, не може бути належним доказом щодо знищення майна та особи, яка заподіяла шкоду, акт також не містить точного часу завдання такої шкоди.

Тобто, позивачем не доведено, що саме відповідач як юридична особа, винен в заподіянні шкоди, та сам факт заподіяння шкоди в такому розмірі, про що зробив вірний висновок суд першої інстанції.

Знаходження спірного майна на території відповідача не є безумовною підставою для покладання на нього відповідальності за його пошкодження, знищення, втрату, оскільки сторонами не були визначені правові підстави такого знаходження, не врегульовані питання охорони, збереження майна, тощо. Матеріали справи не містять доказів, що знищення майна, як наголошує позивач, було здійснено за розпорядженням юридичної особи та в який спосіб, чи було привласнене вказане майно юридичною особою-відповідачем чи привласнені кошти внаслідок його відчуження.

Суд також зазначає, що відсутність майна на місці його розташування без слідів дії на нього таких явищ як пожежа, затоплення, тощо, що призводять до знищення речі, за своєю правовою природою є розкраданням. Позивач не надав доказів звернення до правоохоронних органів з приводу розкрадання його майна, протоколу огляду місця події щодо встановлення факту та обсягів такого розкрадання. Та в зв’язку з цим не встановлені особи, які здійснили таке розкрадання.

На думку колегії суддів позивач передчасно звернувся до суду з цим позовом до встановлення осіб, які на його думку, здійснили знищення його майна.

Відповідач не визнав обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тому за встановлених судом обставин відсутні підстави вважати його особою, що завдала шкоди своєю протиправною поведінкою.

Щодо визначення розміру завданої шкоди апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що довідка №30/633 від 06.10.2017, як і розрахунок №30/49 від 15.01.2018, підписані головним бухгалтером, не є належним доказом розміру завданих збитків, оскільки підписана неповноважною посадовою особою, якою є керівник товариства, в ній не наведено доказів (первісних документів), на підставі яких визначена така балансова вартість майна та порядок її обрахування (початкова вартість, амортизація, тощо), а також не наведені підстави включення до розміру шкоди податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вимоги вказаної норми закону та розбіжності щодо оцінки завданої шкоди в доказах позивача (первісно на підставі тих же документів бухгалтерського обліку розмір шкоди було визначено в сумі 3509716,85 грн з ПДВ) належним доказом може бути висновок експерта.

Відповідно до ст. ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За встановлених судом обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач не довів таких складових цивільного правопорушення, як наявність шкоди та її розмір, особу, яка її заподіяла та протиправність дій цієї особи, що виключає покладення відповідальності на відповідача у справі, та суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апелянта спростовані встановленими судом обставинами справи, дослідженням наданих позивачем доказів, зокрема, Акту службового розслідування і пояснень працівників, та апеляційним судом відхиляються з наведених вище підстав.

З огляду на зазначене, підстави для задоволення позову відсутні, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване судове рішення, підстави для скасування якого відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу відсутні. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до п.2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у справі №904/7959/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2017 у справі №904/7959/17 залишити без змін.

Судові витрати у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення з врахуванням положень п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 23.01.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна