Ухвала суду № 71773242, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі наказу на примусове виконання

рішення третейського суду

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/19697/17

Київський апеляційний господарський суд

суддя: Михальська Ю.Б.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: не з’явились

розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у справі №2- 2/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛФ «Енергосервіс»

про стягнення заборгованості в розмірі 3 177 790, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» у складі судді Симон Олени Юріївни прийнято рішення у справі №2-2/17 про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛФ «Енергосервіс» та стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки від 08.09.2013 №6332 у сумі: 225 764 (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн.; за Договором поставки від 16.09.2013 №28/03/11 у сумі: 289 566 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч п’ятсот шістдесят шість) грн. 31 коп.; за Договором поставки від 21.09.2013 №9856 у сумі: 283 263 (двісті вісімдесят три тисячі двісті шістдесят три) грн. 84 коп.; за Договором поставки від 26.12.2015 №2612 у сумі: 2 379 195 (два мільйона триста сімдесят дев'ять тисяч сто дев’яносто п'ять) грн. 85 коп. та 12 711 (дванадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 00 коп. третейського збору.

08.11.2017 до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у справі №2-2/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛФ «Енергосервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 3 177 790, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 29.11.2017, зобов’язано сторін та Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» надати суду необхідні документи.

Зокрема, витребувано у Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» з метою розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення, справу №2-2/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛФ «Енергосервіс» про стягнення заборгованості в розмірі 3 177 790, 00 грн., разом з належним чином засвідченими копіями:

- Свідоцтва про реєстрацію постійно діючого третейського суду;

- Положення про постійно діючий третейський суд;

- Регламенту третейського суду.

29.11.2017 від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» до Господарського суду міста Києва надішли: Положення про постійно діючий третейський суд, Регламент третейського суду, витяг з ЄДРОПОУ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 розгляд справи було відкладено на 13.12.2017 у зв’язку з ненадходженням від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» матеріалів витребуваної справи.

До суду першої інстанції надійшли матеріали третейської справи №2-2/17.

У судовому засіданні, призначеному на 13.12.2017, судом було оголошено перерву до 22.12.2017.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до пункту 2 статті 24 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

У зв’язку із вказаними законодавчими змінами, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 справу №910/19697/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у справі №2-2/17 передано за інстанційною підсудністю до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у справі №2- 2/17 та розгляд заяви призначено на 23.01.2018.

23.01.2018 від позивача та відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, у яких останні зазначили, що: третейська угода в справі №2-2/17 не визнавалась недійсною, рішення від 13.07.2017, прийняте Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб», не скасоване та є чинним, у провадження інших судів заяви про оскарження чи скасування рішення третейського суду від 13.07.2017 у справі №2-2/17 не перебувають.

Також, позивач через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 23.01.2017 надав суду аналогічні вищевказаним пояснення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб».

Повноважні представники сторін у судове засідання, призначене на 23.01.2018, не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 354 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно статті 352 Господарського процесуального кодексу України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Відповідно до частини 1 статті 356 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у справі №2- 2/17 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 3 статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов’язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1-1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є наказ.

У відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України «Про третейські суди» та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України.

Так, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у третейській справі №2-2/17 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛФ «Енергосервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» заборгованість за Договором поставки від 08.09.2013 №6332 у сумі: 225 764 (двісті двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн.; за Договором поставки від 16.09.2013 №28/03/11 у сумі: 289 566 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч п’ятсот шістдесят шість) грн. 31 коп.; за Договором поставки від 21.09.2013 №9856 у сумі: 283 263 (двісті вісімдесят три тисячі двісті шістдесят три) грн. 84 коп.; за Договором поставки від 26.12.2015 №2612 у сумі: 2 379 195 (два мільйона триста сімдесят дев'ять тисяч сто дев’яносто п'ять) грн. 85 коп. та 12 711 (дванадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 00 коп. третейського збору.

За змістом статті 5 Закону України «Про третейські суди» підставою для передачі вирішення спору до третейського суду є наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Судом встановлено, що 30.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛФ «Енергосервіс» було укладено третейську угоду від 30.12.2015, в якій сторони дійшли згоди, що всі спори, що виникають між ними з питань: виконання зобов’язань за договором поставки від 08.09.2013 №6332, договором поставки від 21.09.2013 №9856 та договором поставки від 21.09.2013 №9856 передаються і підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб», у складі одного третейського судді Симон Олени Юріївни.

Водночас, укладена між сторонами третейська угода від 30.12.2015 не містить умови щодо передачі на розгляд та вирішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» спору щодо виконання зобов’язань за договором поставки від 26.12.2015 №2612.

Відповідний договір поставки від 26.12.2015 №2612 також не містить третейського застереження та передбачає у пункті 7.1., що усі суперечки, розбіжності, які можуть виникнути між сторонами з питань, які не знайшли свого вирішення в тексті даного договору, будуть вирішуватись шляхом переговорів. При не врегулюванні в процесі переговорів спірних питань, спори вирішуються у судовому порядку.

Отже, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» у третейській справі №2-2/17 прийняте у тому числі в спорі, не передбаченому третейською угодою, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 355 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Поруч із вищевикладеним, колегія суддів зазначає, що норми статті 356 Господарського процесуального кодексу України не наділяють господарський суд правом видавати наказ на примусове виконання рішення третейського суду лише на частину задоволених згідно рішення третейського суду позовних вимог.

За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд може лише постановити або ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі такого наказу.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у справі №2-2/17.

Судовий збір за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 352, 354, 355, 356 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Квазар Імпекс» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб» від 13.07.2017 у справі №2-2/17 відмовити.

2. Третейську справу №2-2/17 повернути до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий захист фізичних та юридичних осіб».

Ухвала, у випадку не оскарження, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після розгляду справи судом апеляційної інстанції (частини 5, 6 статті 356 Господарського процесуального кодексу України). Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку на підставі частини 3 статті 356 та частини 2 статті 253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.Б. Михальська