Постанова № 71773241, 23.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 року м. Дніпро Справа № 904/9819/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 р.

( суддя Манько Г. В., повний текст рішення підписано 11.12.2017 р. ) у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Новомосковський посуд",

м. Новомосковськ

про стягнення 134 463,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" - 134 463 грн. 19 коп., у тому числі: пеня у сумі 76 745 грн. 54 коп., штраф у сумі 40 995 грн. 93 коп., 3 % річних 3 837 грн. 28 коп., інфляційні втрати у сумі 12 884 грн. 44 коп.

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 р. ( суддя Манько Г. В. ) у справі № 904/9819/17 позов задоволено частково - стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОМОСКОВСЬКИЙ ПОСУД" на користь Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" пеню у сумі 38 372 грн. 77 коп., 3% річних 3 837 грн. 28 коп., інфляційні втрати у сумі 12 884 грн. 44 коп., штраф у сумі 20 497 грн. 97 коп. , судовий збір в сумі 2 016 грн. 95 коп. В решті суми позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу, у відповідності до вимог Договору, не виконав. Приймаючи до уваги доводи Відповідача, господарський суд зменшив розмір пені та штрафу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині зменшення неустойки, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 р. по справі № 904/9819/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки на 50 % та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення неустойки, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" посилається на те, що відповідно до ст. 233 ГК України, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов‘язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Втім, в оскаржуваному рішенні в частині зменшення неустойки місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу Позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування.

Скаржник наголошує на тому, що Відповідач не надав господарському суду належних доказів в обгрунтування свого клопотання, натомість суд попередньої інстанції не мотивуючи, а лише посиланнями на важкий матеріальний стан Відповідача зменшив розмір нарахованих санкцій, що є порушенням положень ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.

При цьому Скаржник зазначає, що відсутність вини Відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Скаржник вважає що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов’язанням за договором купівлі-продажу природного газу, а під час розгляду справи не було враховано інтереси Позивача.

Відзив на апеляційну скаргу від Відповідача до суду не надходив.

У судове засідання представник Відповідача не з'явився. Про час та місце судового засідання Відповідач був належним чином повідомлений, проте своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 р. у справі № 904/8710/17 апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 23.01.2018 р.

У судовому засіданні 23.01.2018 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 27.03.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Продавець ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новомосковська посуда" ( Покупець ) укладено Договір № 3103/15-ПР купівлі-продажу природного газу, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що передається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем ( п. 1.2 Договору ).

Продавець передає Покупцеві з 01.03.2015 р. по 31.12.2015 р. газ в обсягом до 1 025 тис. куб. м. ( п. 2.1 договору ).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 8 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів - 325,60 грн., крім того ПДВ – 20 % - 65,12 грн., всього з ПДВ - 390,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 9 403,60 грн., крім того ПДВ – 20 % -1 880,72 грн., всього з ПДВ - 11 284,32 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу ( п. 5.4. договору ).

Згідно з п. 11.1 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.03.2015 р. і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування – до повного погашення заборгованості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, за період березень – грудень 2015 р., Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 4 391 585,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 р. на суму 585 656,21 грн., від 31.05.2015 р. на суму 711 367,11 грн., від 30.06.2015 р. на суму 297 998,38 грн., від 31.07.2015 р. на суму 74 940,42 грн., від 31.08.2015 р. на суму 379 992,01 грн., 31.10.2015 р. на суму 681 252,51 грн., від 30.11.2015 р. на суму 560 028,29 грн., від 31.12.2015 р. на суму 1 100 350,53 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30 % (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п’ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35 % (тридцять п’ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів доводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався у повному обсязі, проте за актами приймання-передачі природного газу за березень та травень 2015 р. оплати здійснював несвоєчасно, що підтверджується довідкою Позивача про операції по Товариству з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" за період з 01.03.2015 р. по 30.09.2017 р. та не заперечувалось Відповідачем під час розгляду спору в суді першої інстанції.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2015р., в березні 2015р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 585 656,21грн. Розрахунок за поставлений в березні 2015р. природний газ було проведено 24.06.2015р.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2015р., в травні 2015р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 711 367,11 грн. Розрахунок за поставлений в травні 2015р. природний газ було проведено 24.06.2015р.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2015р., в червні 2015р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 297 998,38 грн. Розрахунок за поставлений в червні 2015р. природний газ було проведено 15.07.2015р.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2015р., в липні 2015р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 74 940,42 грн. Розрахунок за поставлений в липні 2015р. природний газ було проведено 31.07.2015р.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2015р., в серпні 2015р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 379 992,01 грн. Розрахунок за поставлений в серпні 2015 р. природний газ було проведено 31.08.2015 р.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 р., в жовтні 2015 р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 681 252,51 грн. Розрахунок за поставлений в жовтні 2015 р. природний газ було проведено 31.10.2015 р.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 р., в листопаді 2015 р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 560 028,29 грн. Розрахунок за поставлений в листопаді 2015 р. природний газ було проведено 31.11.2015 р.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 р., в грудні 2015 р. відповідачем було прийнято природний газ на суму 1 100 350,53 грн. Розрахунок за поставлений в грудні 2015 р. природний газ було проведено 31.12.2015 р.

Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором на купівлі-продажу природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, зокрема несвоєчасний розрахунок за поставлений Відповідачу природний газ за договором № 3103/15-ПР від 27.03.2015 р. в березні та травні 2015 р., Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ"Новомосковський посуд" на підставі п. 7.2. Договору пені у розмірі 76 745,54 грн. за загальний період з 15.04.2015 р. по 23.06.2015 р., з 16.06.2015 р. по 23.06.2015 р., штраф в сумі 40 995,93 грн. - 7% від суми простроченого платежу. Також, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 3837, 28 грн., нарахованих на прострочену заборгованість відповідача за загальний період з 15.04.2015 р. по 23.06.2015 р., з 16.06.2015 р. по 23.06.2015 р. та суму інфляційних втрат за період з 31.05.2015 р. по 31.05.2015 р. в розмірі 12 884,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру неустойки. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що товариство вживало заходи для належного виконання зобов'язання, розрахунки за поставлений газ проведено до звернення з позовом до суду, товариство здійснювало попередню оплату, період прострочення є незначним, розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків, які зазнав Позивач.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 3 ст. 83 ГПК України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Перевіривши розрахунки, надані Позивачем, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства, а факт порушення умов договору Відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги лише вказані доводи Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу ( на 50 % ).

Причиною апеляційного розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій ( пені та штрафу ), яка підлягає стягненню з підприємства внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України, 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України ( в редакції чинній на час винесення рішення ) вбачається, що зменшення розміру заявленої Позивачем до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування заявленого до місцевого господарського суду клопотання про зменшення нарахованої до стягнення неустойки, Відповідач взагалі не обґрунтував допущене ним порушення належними і допустимими доказами, які б свідчили про поважність причин, обумовлених об’єктивними обставинами.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, Відповідачем взагалі не було надано у розумінні ст. ст. 32, 34, 36 ГПК ( в редакції чинній на час винесення рішення ) України доказів, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини ( причин ) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

В якості підстав для зменшення заявлених до стягнення санкцій на 50 %, суд першої інстанції послався лише на доводи Відповідача, зазначивши, що товариство вживало заходи для належного виконання зобов'язання, розрахунки за поставлений газ проведено до звернення з позовом до суду, товариство здійснювало попередню оплату, період прострочення є незначним, розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків, які зазнав Позивач.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. ( із змін. і доп. ) “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання ( п. 3 ст. 83 ГПК ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі, що рішення господарського суду за своїм змістом в частині зменшення розміру стягуваної суми пені, цим вимогам не відповідає, оскільки господарський суд не зазначив будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми неустойки та не виклав доводи, на підставі яких відхилив заперечення Позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого клопотання, а судом першої інстанції не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо наявності підстав для зменшення неустойки. Таким чином, апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду підлягає зміні в частині зменшення розміру неустойки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 р. у справі № 904/8710/17 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 76 745 грн. 54 коп., 3 % річних 3 837 грн. 28 коп., інфляційні втрати у сумі 12 884 грн. 44 коп., штраф у сумі 40 995 грн. 93 коп., судовий збір в сумі 2 016 грн. 95 коп., про що видати наказ.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в розмірі 2 218 грн. 65 коп., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв’язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Постанова складена у повному обсязі 24.01.2018 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.В. Чус