Постанова № 71773186, 17.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа№ 910/16457/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р.

у справі №910/16457/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест"

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

відповідача- 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бієнга"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Національний банк України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

2) Національне антикорупційне бюро України

про визнання права,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бієнга". У позові позивач, як поручитель, який виконав за боржника (відповідача-2) грошове зобов'язання перед кредитором (відповідач-1), ставив питання визнати право вимагати від боржника сплати боргу за Кредитними договорами №4Б15036И від 12.02.2015р.; № 4Б15069И від 12.03.2015р.; № 4Б16012Д від 27.04.2016р., та визнати відсутнім у кредитора права вимагати від боржника сплати боргу за вказаними кредитними договорами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказував, що відповідачі не визнають факту виконання позивачем грошового зобов'язання та переходу до нього права вимоги до відповідача-2. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Національний банк України та залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національне антикорупційне бюро України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі №910/16457/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками та мотивами відмови у задоволенні його позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що у позивача, як поручителя, відсутні оригінали кредитних договорів і відповідні документи, які підтверджують зобов'язання ТОВ "Бієнга", тож позивач позбавлений можливості реалізувати своє право кредитора до боржника, чим істотно порушуються його права та законні інтереси. Крім того, не надавши оцінки умовам договору поруки, суд помилково дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його прав та необґрунтовано вказав на неефективність обраного способу захисту.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 17.01.2018р.

Відповідач-2 та треті особи до судового засідання, що відбулось 17.01.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.11.2016р. між позивачем (поручитель) та відповідачем-1 (кредитор) укладено договір поруки № 4Б15036И/п від 10.11.2016р. (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЄНГА" (боржник, відповідач-2) своїх зобов'язань за кредитними договорами №4Б15036И від 12.02.2015р.; № 4Б15069И від 12.03.2015р., № 4Б16012Д від 27.04.2016р. з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до договорів.

Відповідно до пункту 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Колегією суддів досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах, і встановлено, що права та обов'язки сторін за порукою регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що поручителя і кредитора зв'язують самостійні правовідносини, адже позивач не приймав участі у правовідносинах між боржником та кредитором.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Відповідач -1 не заперечував отримання ним від поручителя виконання за позичальника на суму 1 043 847 068,71 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 25, №26, №27 від 11.11.2016р.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, в силу законної цесії поручитель замінив первісного кредитора у зобов'язанні кредиту і набув права первісного кредитора у тому числі і ті, які забезпечували його виконання до позичальника.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 Договору поруки обумовлено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Звертаючись до суду із позовом про визнання за ним права вимоги до позичальника і про припинення такого права у первісного кредитора, позивач вказував, що первісний кредитор не передав позивачу оригіналів кредитного договору та договору застави (іпотеки), внаслідок чого позивач не може заявити вимог до позичальника.

Утім, такі твердження апелянта суд оцінює критично, адже в силу ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя з моменту здійснення ним виконання кредитору переходять усі права кредитора у зобов'язанні в обсязі проведеного виконання, незалежно від того, чи передав у подальшому кредитор поручителю документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відносні права, на відміну від прав абсолютних, не підлягають захисту шляхом їх визнання судом, тож позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачений законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання за ним права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бієнга" сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 1 043 847 068,71 грн., який був сплачений ПАТ КБ "Приватбанк" поручителем за боржника, а також визнання відсутнім у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимагати від ТОВ "Бієнга" сплати суми боргу за кредитними договорами, який був сплачений поручителем за боржника, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі №910/16457/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі №910/16457/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16457/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко