Постанова № 71773140, 15.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 року Справа № 904/8428/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Вечірко І.О.

Секретар судового засідання Логвиненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: Савіна О.І., довіреність №64 від 20.11.2017 р., ;

від відповідача: Трегуб Ю.Є., договір про надання правової допомоги № 1501/2018 від 15.01.2018 р., ;

від відповідача: Концов Д.В., довіреність № 4219 від 08.11.2017 р., ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баранцева Олександра Дмитровича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017р. у справі №904/8428/17 (суддя Петрова В.І.), повне рішення складено 20.10.2017р.

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Баранцева Олександра Дмитровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором оренди

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Баранцева Олександра Дмитровича про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 115 123,45грн., пені у розмірі 5 358,93грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017р. позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Баранцева Олександра Дмитровича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 115123,45грн., пеню у розмірі 5358,93грн. та 1807,24грн. судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 07.09.2016р. №12/02-6078-ОД за період з 15.01.2017р. по 06.06.2017р. складає 115 123,45грн., що підтверджується матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що матеріали справи не містять жодних актів наданих послуг та рахунків позивача щодо сплати того чи іншого розміру місячної орендної плати.

Крім того, посилається на те, що акт звірки розрахунків не підписаний з боку відповідача, він містить незрозумілі та некоректні дані, а тому не зрозуміло, як господарським судом було визначено суми заборгованості, розмір та призначення орендних платежів без витребування відповідних розрахункових документів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засідання, яке відбулось 15.01.2018р., було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду у даній справі в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 07.09.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Баранцевим Олександром Дмитровичем (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6078-ОД.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового вбудованого приміщення реєстровий №02174170.2АААДДЛ372 (далі - майно) загальною площею 150,00кв.м, розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул.22 Партз'їзду, 10, що перебуває на балансі ДП "Криворізький державний цирк" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 24 березня 2016р. і становить за незалежною оцінкою 643 305,00грн.

Згідно п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Обов'язок складання акту приймання-передавання майна в оренду покладається на орендодавця (п.2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2016р. - 50 500,00грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2016р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції липень, серпень, вересень 2016р.

Відповідно до п.3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4. договору).

Згідно п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 35 350,00грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 15 150,00грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.3.11. договору зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі, не меншому, ніж орендна плата за три (базових) місяці протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди, який вноситься в рахунок плати за останні 3 місяці оренди.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.12. договору).

Відповідно до п.5.2. орендар зобов"язаний: протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 07.09.2016р. по 06.08.2019р. включно (п.10.1. договору).

Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема: достроково за взаємною згодою сторін (п.10.6. договору).

Згідно п.10.9. договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Відповідно до п.10.10. договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов"язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

07.09.2016р. позивач передав відповідачу об"єкт оренди за актом приймання - передачі (а.с.10).

Відповідач в порушення зобов'язань за договором оренди не сплатив орендну плату до державного бюджету за період з 15.01.2017р. по 06.06.2017р., внаслідок чого у нього виникла забогованість у розмірі 115 123,45грн.

Листом за №18-02-02567 від 28.04.2017р. позивач просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати, пені та завдатку, однак даний лист повернувся позивачу за закінченням терміну зберігання (а.с.16, 40).

13.06.2017р. відповідач звернувся до позивача із заявою про розірвання договору оренди та надав акт приймання-передачі від 06.06.2017р. (а.с.35, 36).

29.06.2017р. позивач видав наказ за №12/02-124-ПО про розірвання договору оренди з 07.06.2017р. (а.с.37).

Оскільки заборгованість була залишена відповідачем без оплати, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 115 123,45грн. заборгованості з орендної плати.

Крім основного боргу позивач просив стягнути пеню в сумі 5358,93грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в ст. 759 Цивільного кодексу України та ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Факт користуванням відповідачем на праві оренди державним майном позивача доведено матеріалами справи та відповідачем не оспорено.

Орендоване майно було повернуто ДП «Криворізький державний цирк», згідно акту приймання-передачі (а.с.6) 06.06.2017р.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 07.09.2016р. №12/02-6078-ОД за період з 15.01.2017р. по 06.06.2017р. підтверджується матеріалами справи та складає 115 123,45грн., , а тому господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.8. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем було надано розраххунок пені за загальний період з 21.01.2017р. по 19.07.2017р. в сумі 5 358,93грн.

Перевіривши вказане нарахування, апеляційний суд вважає його правильним, а тому погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 5 358,93грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт звірки розрахунків не підписаний з боку відповідача, він містить незрозумілі та некоректні дані, а тому не зрозуміло, як господарським судом було визначено суми заборгованості, розмірі та призначення орендних платежів без витребування відповідних розрахункових документів, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки в розділі 11 договору оренди «Додатки» міститься розрахунок орендної плати, а пунктом 3,6 договору оренди визначено розмір місячної орендної плати.

Вказане вище також спростовує доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять жодних актів наданих послуг та рахунків позивача щодо сплати того чи іншого розміру місячної орендної плати.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Баранцева Олександра Дмитровича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017р. у справі №904/8428/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та у відповідності до ст.287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 22.01.2018р.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.О. Вечірко