Постанова № 717729, 21.05.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.07 р. Справа № 34/270а

12год.00хвил. м. Донецьк, вул.Артема,157, зал судових засідань (каб.) №212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

За позовом Закритого акціонерного товариства “Горлівське” м.Горлівка

до відповідача Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 26.07.2005року

Представники:

від позивача Ханкишиєва Д.М. (за дорученням)

від відповідача Скиба О.Б. (за дорученням)

у засіданні приймав участь судовий бухгалтер – експерт Машиніченко О.А.

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов Закритим акціонерним товариством “Горлівське” м. Горлівка до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 26.07.2005року: №0000252340/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 15442,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5279,60грн., №0000262340/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12354,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 6177,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем припущені порушення Конституції України, ст.13 Закону України “Про державну податкову службу України”, “Порядку оформлення результатів документальної перевірок…”, затвердженого наказом ДПА від 16.09.2002року №429, строк перевірки фактично склав 43 робочих дні, що на думку позивача є підставою для визнання недійсними податкових повідомлень – рішень.

Крім того, позивач зазначає, що реалізація пов’язаній особі вугільної продукції не суперечить приписам п.2 ч.1 ст.44 Господарського Кодексу України та п.3 ст.5 Закону України “Про підприємництво”, від продажу вугільної продукції він отримав прибуток.

Позивач вважає, що дохід отриманий платником податків від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаній особі, визначається виходячи із договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари ( роботи, послуги), які діяли на дату такої продажі, відповідно з п.7.4.1 та п.1.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На думку позивача, доказування факту продажу по цінам нижче за звичайні, законодавцем покладено на відповідача.

Відповідач у відзиві від 29.08.2005року №8157/10 проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що фактично перевірка на підприємстві проводилася 20 днів, про що свідчать записи у журналі реєстрації перевірок ЗАТ “Горлівське”. За даними вказаного журналу востаннє вихід на підприємство для проведення перевірки було здійснено 23.06.2005року. На думку відповідача, слід відрізняти тривалість перевірки взагалі, яка визначається п.1.3 Наказу №429, та тривалість планової документальної перевірки зі здійсненням виходу на підприємство працівників державної податкової служби, яка визначається ст.11-1 ЗУ №509.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач листом від 23.06.2005року №5766/23-113 повідомив про відкладення дати підписання акту перевірки, що ніяким чином не порушує законні права і гарантії позивача.

Відповідач посилається на те, що при перевірці було встановлено порушення позивачем п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який передбачає, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Відповідачем було встановлено заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 15442грн.

З метою з’ясування цін, що діяли на дату ЗАТ “Горлівське” продажу вугілля, відповідачем був зроблений запит до Красноармійської ОДПІ, яка листом №10431/20-013від 19.07.2005року надала відповідну інформацію, яка згідно п.1.20.1 ЗУ №334/94-ВІР була використана при проведенні перевірки, таким чином відповідач вважає, що ним була доведена звичайна ціна.

При визначені податку на додану вартість відповідач керувався п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого встановив заниження ПДВ на загальну суму 12354,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи суд встановив:

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32804702. Як вбачається із п.4.1 Статуту засновниками товариства є юридичні особи: Державне відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна холдінгова компанія “Донбасвуглезбагачення”, яка згідно п.5.2 Статуту володіє 39% Статутного фонду, та Закрите акціонерне товариство “Донецька вуглепереробляюча група”, яке згідно п.5.2 Статуту володіє 61% Статутного фонду Товариства.

Відповідач здійснив планову документальну перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2004р., за результатами якої складено акт від 26.07.2005року №195/23-111-1/32804702.

У акті перевірки (т.1 а.с.13) встановив, що позивачем у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, занижений скоригований валовий дохід за 2004рік у сумі 61769грн. у тому числі: за 3-й квартал 2004р. у сумі 25778,0грн.; за 4-й квартал 2004р. у сумі 35991,0грн. та у порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижені податкові зобов’язання по ПДВ за серпень 2004р. на 5156,00грн., за листопад 2004р. на 7198,00грн.

Відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення від 26.07.2005року: №0000252340/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 15442,00грн. та штрафної ( фінансової) санкції у розмірі 5279,60грн., №0000262340/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12354,00грн. та штрафної ( фінансової) санкції у розмірі 6177,00грн.

Відповідач на сторінці 9 акту перевірки встановив (т.1 а.с.13-14), що Закрите акціонерне товариство “Донецька вуглеперероблююча група”, яке згідно п.5.2 Статуту володіє 61% Статутного фонду Товариства, є пов’язаною особою, згідно п.1.26 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і позивачем у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, відвантажено продукцію (вугільний концентрат марки ГСШ клас О-13) ЗАТ “Донецький вуглепереробній групі”, по цінам нижчими за звичайні. В результаті чого відповідач зробив висновок, що позивачем занижений скоригований валовий дохід за 2004рік у сумі 61769грн., що вплинуло на донарахування податку на прибуток у розмірі 15442,00грн. (61769 х 25%).

Це порушення за висновком відповідача (т.1 а.с.23-24) вплинуло на заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 12354,00грн. (61769 х 20%). В тому числі: за серпень 2004р. на 5156,00грн., за листопад 2004р. на 7198,00грн.

Тобто два порушення взаємопов’язані і визначення бази оподаткування впливає як донарахування податку на прибуток так і податку на додану вартість.

Відповідно до приписів п.1.26 ст.1 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Статтею 44 Господарського Кодексу України передбачені принципи вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст.189,190 Господарського Кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Водночас при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п.1.20.2. п..20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Підпунктом 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Пункт 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” було доповнено підпунктом 1.20.5-1 згідно із Законом N 1957-IV від 01.07.2004, який визначив, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно до п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Підпункт 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до пункту 1.12. Закону України “Про податок на додану вартість” звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки, виконання робіт та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари (результати робіт) за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу”.

Пункт п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни”.

Відповідно до пп. 7.4.1 та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону, з метою оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до ст. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 N 817/98 індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем (Продавець) та ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” (Покупець) укладений договір №1/04 від 01.03.04р. (т.1 а.с.69-72) згідно якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити продукцію, найменування, кількість, ціна, строки постачання, строк оплати якої зазначені в Специфікаціях, що є невід’ємною частиною Договору. Згідно з розділом 2 “Умови та строки поставки” Договору при тлумаченні Договору мають силу “Incoterms – 2000”, цим же розділом зазначено, що постачання продукції здійснюється на умовах зазначених в Специфікаціях (додатках) до Договору. Згідно Договору датою поставки є дата на штемпелі залізничної накладної станції вантажоотримувача, також Продавець не пізніше 3-х днів з дати постачання продукції надає Покупцю документи: рахунок, посвідчення якості, з.д. квитанцію, з.д. накладну, податкову накладну, листи про власність на вугільну продукцію, акт прийому-передачі (накладну). Розділом 3 “Ціна та порядок розрахунків” Договору встановлено, що ціна на продукцію встановлюється договірна в національній валюті України – в гривнях на дату складання договору і визначається в Специфікаціях до цього договору. Розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на розрахунковий рахунок Продавця в строк, встановлений в Специфікаціях до цього договору. По узгодженню сторін можливі інші форми розрахунків, у тому числі векселями. Договір №1/04 від 01.03.04р. діє до 31 грудня 2004 року, а по фінансовим зобов’язанням договору – до їх повного виконання.

Відповідачем був зроблений висновок про заниження позивачем звичайної ціни по взаємовідносинам із пов’язаною особою у порівнянні з ціною продукції (вугільного концентрату марки ГШС класу 0-13) реалізованого ДКХ “Луганськвуглепереробка”.

Між позивачем (Продавець) та ДКХ “Луганськвуглепереробка” (покупець) був укладений договір №26-08/04 від 01.08.04р. згідно якого Продавець зобов’язується продати, а Покупець – купити вугільний концентрат в кількості 1000 тон на умовах FCA ЗАТ “Горлівське” відповідно до “Incoterms – 2000”. Марка вугілля, кількість, якість, ціна визначається в Додатках до договору, які є його невід’ємною частиною. Згідно з розділом 3 “Поставка товару” Продавець зобов’язується поставити товар на умовах FCA ЗАТ “Горлівське” з супровідними документами , а саме: з.д. накладна, посвідчення якості, лист підтверджуючий власність Покупця на товар, рахунок, накладна, податкова накладна, акт прийому-передачі. Згідно Договору Покупець зобов’язується сплатити за товар згідно з умовами договору та сплатити транспортні послуги. Згідно з розділом 4 договору ціна товару встановлюється в гривнях и складає 143,00грн. за одну метричну тону без ПДВ, загальна сума договору складає 171600,00грн. з ПДВ. Також сторони залишають за собою право коригування цін в залежності від кон’юнктури ринку. Розділом 5 договору встановлено наступний порядок розрахунків за товар: Продавець протягом 5-ти днів з моменту поставки надає Покупцю відповідний пакет документів, оплата вартості товару здійснюється протягом 5-ти днів з дати надання документів прямим банківським переводом грошових коштів на рахунок Продавця. Договір №26-08/04 від 01.08.04р. вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного взаєморозрахунку сторін.

З метою визначення обгрунтованості встановлення звичайної ціни податковим органом судом була призначена судово – економічна експертиза. Як вбачається із експертного висновку експертом були досліджені основні умови, що були використані співробітниками ОДПІ при визначенні звичайної ціни, а саме - період, умови господарчих операцій, ціни реалізації, показники якості продукції та інші показники, надані в акті перевірки (Результати дослідження наведені в Таблиці №4).

Експертом по результатам дослідження первинних бухгалтерських документів, показників посвідчень якості, результатів аналізів хімічної лабораторії було встановлено, що вугільний концентрат марки ГСШ клас О-13 відвантажений ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” згідно накладної №49 від 31.08.04р. в серпні 2004р., накладної № 71 від 30.11.04р. в листопаді 2004р., та відвантажений ДКХ “Луганськвуглепереробка” згідно акт прийому-передачі від 10.08.04р. в серпні 2004р. мають відмінності в якісних характеристиках по таких показниках як вміст вологи, вміст золи, вміст сірки, вихід летучих речовин та теплота згоряння, тобто товари мають не ідентичні якісні характеристики.

Таким чином, у результаті дослідження наданих експерту документів та їх співставлення не представляється можливим підтвердити ідентичність фізичних та якісних характеристик вугільного концентрату марки ГСШ клас О-13 відвантаженого по господарчим операціям з реалізації концентрату ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” в серпні, листопаді 2004р., та по господарчим операціям з реалізації концентрату ДКХ “Луганськвуглепереробка” в серпні 2004р.

Як вбачається із матеріалів справи договір №1/04 від 01.03.2004р. на поставку вугільного концентрату ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” не відповідає характеристикам умов договору складеного на умовах “FCA” Франко-перевізник, то ціна встановлена на вугільну продукцію, що відвантажувалася згідно з цим договором, може відрізнятися від рівня ціни, встановленої договором №26-08/04 від 01.08.04р. з ДКХ “Луганськвуглепереробка”, складеного на умовах “FCA” Франко-перевізник, тому що в ціну вугільного концентрату включено також витрати пов’язані з передачею товару перевізнику та транспортуванням , як то транспортні послуги, ризики загибелі і пошкодження товару, інші витрати (на перевірку кількості і якості товару, вимірювання, зважування, підрахунок) і збори до моменту коли товар буде переданий перевізнику.

Крім того фактичні умови розрахунків покупця ДКХ “Луганськвуглепереробка” за отриману продукцію (вугільний концентрат марки ГСШ) по договору №26-08/04 від 01.08.04р. відрізняються від умов, що обмовлені в договорі. Згідно наданого в матеріалах справи договору доручення №27 від 20.08.04р. (а.с.149-150) ДКХ “Луганськвуглепереробка” (надалі Поручитель) зобов’язується від особи ЗАТ “Горлівське” (надалі Довірителя) здійснити наступні дії: оплатити електроенергію за ЗАТ “Горлівське” (Довірителя) по постанові НКРЕ № 493 від 17.05.02р. в розмірі 70000грн., а Довіритель зобов’язується погасити виниклу заборгованість. Згідно розділу 2 Договору : “За здійснення дій, визначених в п.1 цього договору, Довіритель зобов’язується здійснити повний розрахунок за сплачену електроенергію протягом 30 днів з моменту оплати електроенергії. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. По домовленості сторін можливі інші форми розрахунку в тому числі і вугільною продукцією”. Договір доручення значиться підписаним відповідальними особами та скріплений печатками підприємства. Крім зазначеного договору в матеріалах справи значаться також договори доручення №38 від 10.09.04р., №63 від 16.11.04р. згідно яких ДКХ “Луганськвуглепереробка” здійснювало оплату електроенергії за ЗАТ “Горлівське” по постанові НКРЕ № 493 від 17.05.02р., а ЗАТ “Горлівське” зобов’язалося погасити виниклу заборгованість як грошовими коштами, так і зустрічними поставками вугільної продукції, а саме вугільного концентрату марки “ГСШ” та марки “ДГСШ”. Згідно з поясненням по справі № 01/273 від 26.10.2006р. ЗАТ “Горлівське” відвантаження вугільної продукції у власність ДКХ “Луганськвуглепереробка” здійснювалося на виконання обов’язків підприємства по зазначеним договорам в наступних періодах: в серпні 2004р. у кількості 963т., в жовтні 2004р. у кількості 1861т. Тобто, фактичні умови розрахунків покупця ДКХ “Луганськвуглепереробка” за отриману продукцію (вугільний концентрат марки ГСШ) по договору №26-08/04 від 01.08.04р. відрізнялися від умов розрахунків покупця ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” по договору №1/04 від 01.03.04р.

В результаті співставлення умов договорів №1/04 від 01.03.2004р. на поставку вугільного концентрату підприємству ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” з умовами договору №26-08/04 від 01.08.04р. з ДКХ “Луганськвуглепереробка” випливає, що деякі умови договорів, а саме - предмет договору, строки поставки, пакет супровідних документів, наявність додаткових зобов’язань по перевезенню та страхуванню товарів, порядок розрахунків за товар, порядок прийомки товару по кількості і якості, є співставними. В той же час такі умови вказаних договорів як періодичність поставок, загальна сума договору, порядок розрахунків за товар та транспортні послуги не є співставними. Виходячи з вищесказаного умови договорів №1/04 від 01.03.2004р. на поставку вугільного концентрату підприємству ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” та умови договору №26-08/04 від 01.08.04р. з ДКХ “Луганськвуглепереробка” не є співставними в розумінні п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Експертом з метою всебічного дослідження обставин виконання договорів №1/04 від 01.03.04р. з ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” та №26-08/04 від 01.08.04р. з ГКХ “Луганськвуглепереробка”, які згідно висновків наданих в Таблиці № 8 можуть відрізнятися асортиментом, кількістю (обсягом) товару та умовами поставки, досліджуються специфікації (додатками) до договорів, а також документи, що підтверджують факт поставки (накладні, акти прийому-передачі). Зазначені документи мають обов’язкові реквізити визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99р.

Для визначення загальних обсягів реалізації вугільної продукції та зокрема вугільного концентрату марки “ГСШ” класу О-13 ЗАТ “Горлівське” за 3 квартали 2004р., рік 2004р. по вказаних договорах експертом були досліджені специфікації до договору №1/04 від 01.03.04р. з ЗАТ “Донецька вуглепереробна група”, первинні бухгалтерські документи (накладні, акти прийому-передачі) по поставкам згідно обох вказаних договорів та інші документи, що містять інформацію про поставки вугільного концентрату марки “ГСШ” класу О-13. Результати дослідження надані в Таблиці №9.

В результаті дослідження первинних бухгалтерських та інших документів щодо поставки вугільного концентрату марки ГСШ класу О-13 ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” в листопаді 2004р. експертом не підтверджується документальна обґрунтованість висновків акту перевірки по застосуванню в податковому обліку ЗАТ “Горлівське” по господарській операції по зазначеній поставці за звичайну ціну ціни продажу вугільного концентрату підприємству ДКХ “Луганськвуглепереробка” в серпні 2004р. яка дорівнює 143,00грн.

Тобто, в результаті дослідження наданих експерту первинних документів і облікових регістрів на підставі норм Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість” не підтверджується документальна обґрунтованість висновків акту перевірки Горлівської ОДПІ №195/23-111-1/32804702 від 26.07.05р. щодо визначення розміру звичайної ціни на вугільний концентрат марки “ГСШ” класу О-13 по договору №1/04 від 01.03.04р. з ЗАТ “Донецька вуглепереробна група” в серпні, листопаді 2004р.

Матеріалами справи доведено, експертним висновком підтверджено, що відповідач неправомірно визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі у розмірі 15442,00грн. та податку на додану вартість у розмірі 12354,00грн., що обумовлює неправомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5279,60грн. та 6177,00грн. відповідно.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Крім того, відповідно до п.1.20.8 п.1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідач належними доказами не обґрунтував застосування „звичайної ціни” та не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на викладене позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення - рішення визнанню не дійсними.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем при поданні позову згідно з правилами КАСУ ( вхід. №02-41/6339 від 16.02.2007року) був сплачений судовий збір у розмірі 85грн., замість передбаченого 3грн.40коп. Відтак присудженню із бюджету підлягає судовий збір у розмірі 3грн.40коп. надмірно сплачене при подачі позову мито та судовий збір може бути повернутий позивачу за його заявою. Позивач оплатив вартість експертизи згідно платіжних доручень №660 від 18.12.2006року у розмірі 6000грн. та №712 від 20.12.2006року у розмірі 2000,00грн., всього на загальну суму 8000грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна частина у судовому засіданні 21 травня 2007року в присутності представників сторін.

Керуючись Конституцією України, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок на додану вартість”, Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 N 817/98, ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 26.07.2005року: №0000252340/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 15442,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5279,60грн., №0000262340/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12354,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 6177,00грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Горлівське” м. Горлівка (84614, вул. Плеханова 49, п/р.2600601655402 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 32804702) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. та витрати по оплаті експертизи 8000грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 25.05.2007року.

Суддя