Постанова № 71772827, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018 року Справа № 904/7962/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від скаржника: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги №б/н від 15.01.2018 р., адвокат;

інші учасники процесу не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КГС Дніпро”, м. Кривий Ріг на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року (в частині застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965р.) у справі № 904/7962/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСОПТІМА", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до боржника ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-3", с. Январське Покровського району Дніпропетровської області, вул. Центральне, 40-А, код ЄДРПОУ 30268889

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року у даній справі (суддя Полєв Д.М.), зокрема, відкладено розгляд заяви ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна Export-Import Bank of the United States of America в судовому засіданні на 29.05.2018р. о 12:00. У зв’язку з необхідністю повідомлення заявника по справі – компанію нерезидента України про відповідне засідання згідно вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів або комерційних справах.

Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “КГС Дніпро” із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в частині застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вважає безпідставним застосування судом першої інстанції вимог статті 15 Конвенції з огляду на те, що згадана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи - нерезидента, який є відповідачем у справі про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача. Необхідність повідомлення повноважних представників компанії - нерезидента України як особи, яка подала заяву про визнання грошових вимог до боржника про хід справи на підставі статті 15 Конвенції є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні місцевим господарським судом норм міжнародного та процесуального права України.

Крім того, скаржник зазначає, що оголошення перерви у даній справі щонайменше на шість місяців призведе до порушення строків проведення ліквідаційної процедури.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.17р. апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.12.17р.

Ліквідатором СТОВ «Союз» надано відзив на апеляційну скаргу ТОВ «КГС Дніпро» в якому зазначено, що нормами ГПК України та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965р. не передбачено можливість зобов’язання учасників судового процесу або делегування їм повноважень щодо здійснення перекладу, нотаріального посвідчення, формування пакету документів, що підлягають врученню за кордоном чи направлення таких документів за кордон. Просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «КГС Дніпро» та скасувати оскаржувану ухвалу в частині застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965р.

У судовому засіданні 21.12.17р. оголошено перерву до 16.01.18р.

16.01.18р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VІІІ від 03.10.2017, який діє з 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.9 Перехідних положень ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 22.09.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-3", с. Январське Покровського району Дніпропетровської області, вул. Центральне, 40-А, код ЄДРПОУ 30268889, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою від 06.09.2016р. боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, свідоцтво №8182 від 13.02.2013р. (04119, м. Київ, вул. Дерев'янська, 18, оф. 72, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року оголошено про перерву у судовому засіданні на строк який становить щонайменше шість місяців у зв'язку з необхідністю повідомлення заявника по справі - компанію нерезидента України про відповідне засідання згідно вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (яка була чинною на момент прийняття оскаржуваної ухвали) передбачено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року, (надалі - Конвенція) яка застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до ст. 15 зазначеної Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставним застосування судом першої інстанції вимог статті 15 Конвенції з огляду на те, що згадана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи - нерезидента, який є відповідачем у справі про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача. Необхідність повідомлення повноважних представників компанії - нерезидента України як особи, яка подала заяву про визнання грошових вимог до боржника про хід справи на підставі статті 15 Конвенції є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні місцевим господарським судом норм міжнародного та процесуального права України.

Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції також враховує, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд впродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2015 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 року у справі №910/26664/15.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині відкладення розгляду заяви ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна Export-Import Bank of the United States of America в судовому засіданні на 29.05.2018р. о 12:00. та зобов'язання ліквідатора отримати в господарському суді: оригінальний примірник цієї ухвали, доручення про вручення документів, підтвердження про вручення документа (бланк) та виклик (повідомлення) про день судового розгляду, здійснення їх перекладу англійською мовою, який нотаріально посвідчити. Нотаріально посвідчені, перекладені англійською мовою документи надати господарському суду, як така, що прийнята у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 275, 280, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КГС Дніпро”- задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року у справі №904/7962/15 – скасувати в частині відкладення розгляду заяви ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна Export-Import Bank of the United States of America в судовому засіданні на 29.05.2018р. о 12:00. та зобов'язання ліквідатора отримати в господарському суді: оригінальний примірник цієї ухвали, доручення про вручення документів, підтвердження про вручення документа (бланк) та виклик (повідомлення) про день судового розгляду, здійснення їх перекладу англійською мовою, який нотаріально посвідчити. Нотаріально посвідчені, перекладені англійською мовою документи надати господарському суду, як така, що прийнята у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В решті ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 року у справі № 904/7962/15 залишити без змін.

Справу №904/7962/15 направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.В. Чус