Постанова № 71772747, 16.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа№ 911/1560/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ганенко Р.А. - договір від 16.01.2017 року ордер № КС 269411; Баришенко С.В. - довіреність від 03.01.2018 р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 року

у справі № 911/1560/17 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

про стягнення 1 536 460,20 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" про стягнення 1 607 464,80 грн.

27.09.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд зменшити позовні вимоги і стягнути з Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" 1 536 460,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 1 536 460 грн. 20 коп. витрат за час затримки вагонів та 23 046 грн. 91 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позиція суду щодо відмови в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності суперечить нормам матеріального права та практиці їх застосування господарськими судами у подібних правовідносинах. Зокрема, апелянт зазначає, що враховуючи дату подання позову (22.05.2017 р.), даний позов подано за межами шестимісячного строку позовної давності відносно обставин, які зафіксовані актами загальної форми № 817 від 20.10.2016 р. та № 96 від 11.11.2016 р.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" по справі № 911/1560/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 16.01.2018 року.

09.01.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання 16.01.2018 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача у судовому засіданні 16.01.2018 р. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2016 р. зі станції Немішаєво Південно-Західної залізниці Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" здійснило відправлення шести вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 з вантажем "деревина паливна" згідно накладних № 403683, № 403964, № 404293, № 403766, № 403592, № 404194 на станцію Захонь, Угорщина.

29.05.2016 р. вагони № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 прибули на прикордонну станцію Батьово Львівської залізниці, де були затримані працівниками митного посту "Залізничний" Відділу митного контролю № 4 (Батьово) та відчеплені для проведення переогляду згідно з актом загальної форми № 10999 від 29.05.2016 р. на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС № 32/16 від 29.05.2016 р. Вказані вагони було подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та відправлено телеграфне повідомлення № 248 від 30.05.2016 р. на станцію відправлення вагонів для повідомлення вантажовідправника.

09.06.2016 р. працівниками митного посту "Залізничний" Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) було проведено огляд вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 без вивантаження вантажу, шляхом візуального огляду у доступних місцях, про що було складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 305010505/2016/ЗМК-09032 від 09.06.2016 р. Відповідно до вказаного акту ознак порушень вимог митного законодавства України не було виявлено, зокрема, ознак розміщення серед вантажу сторонніх вкладень не виявлено; зі слів представників лісових господарства вантаж деревини за зовнішніми ознаками відповідає заявлено у товаросупровідних документах.

15.06.2016 р. на підставі заявки Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) № 44/16 від 13.06.2016 р. було проведено зважування вагонів на вагах ділянки "Сортувальна", про що складено акти загальної форми № 687, № 688 та № 689.

17.08.2016 р. Львівською залізницею відправлено телеграфне повідомлення № 64 від 17.08.2016 р. про подальше простоювання вагонів та необхідність вирішення питання із митницею.

На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/2813 від 20.10.2016 р. вказані вище вагони було відправлено на станцію Колчино Львівської залізниці, ДП "Мукачівське лісове господарство" для проведення митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП шляхом повного вивантаження вагонів.

Через відсутність вільних місць для вивільнення вагонів на станції Колчино, на підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/3050 від 10.11.2016 р. вагони № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 було відправлено в зону митного контролю на територію ДП "Перечинський ЛГ". По факту перебування на ст. Мукачево (в очікуванні подачі на ст. Кольчину) складено акти загальної форми № 91 від 11.11.2016 р. та № 96 від 11.11.2016 р.

Про прибуття вагонів на станцію Перечин був складений акт загальної форми № 982а.

22.11.2016 р., 26.11.2016 р. та 28.11.2016 р. по станції Перечин проведено повне вивантаження вантажу з вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052, про що складено акти загальної форми № 1041, № 1042, № 1055, № 1071.

Загалом вагони простоювали на станціях Львівської залізниці з 29.05.2016 р. по 28.11.2016 р.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць України, передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Всього за затримання належних відповідачу вагонів на станціях Батьово, Мукачево, Перечин для проведення митних формальностей згідно з актами загальної форми залізницею позивачем було нараховано 1 536 460,20 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), які і просить стягнути позивач з вантажовідправника в судовому порядку.

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського суду України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.

Статтею 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно ст. 119 Статуту залізниць України, пунктів 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (далі - Правила № 113), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до п.п. 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

У відповідності до п.п. 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

В силу ст. 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року (далі Правила № 644), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Таким чином, приписами законодавства унормовано обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Згідно з параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

Згідно з параграфом 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.

Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. за № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085.

Відповідно до п. 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

Частиною 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ч.ч.1, 2 статті 325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю (ч. 1 ст. 220 МК України).

Так, главою 32 Митного кодексу України, до якої включено статтю 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Частина 2 статті 218 Митного кодексу України, що міститься у главі 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", в порівнянні із нормою ч. 5 ст. 338 МК України, якою визначено загальний для всіх видів транспорту порядок здійснення митного огляду, передбачає спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті.

Розглядаючи поняття "інші операції", які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів, слід дійти висновку, що ними охоплюється і проведення маневрових робіт.

Вимогами спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 р. № 1019/1143 "Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України" регламентуються дії працівника митниці та працівників залізниці.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, дії відділу митного оформлення по відношенню до зупинки вагонів відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, дії щодо здійснення Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Необхідно зауважити, що відповідач є вантажовласником, якому позивач надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), ст.ст.218, 325, 338 Митного кодексу України та статей 119, 121 Статуту залізниць України, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю, а у разі відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в регресному порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про те, що відшкодування вартості розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій за час проведення огляду (переогляду) товару, вже проведених залізницею за свій рахунок, має здійснюватися органом, з ініціативи якого прийнято рішення про проведення митного огляду.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У свою чергу, майнова відповідальність перевізників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, може наступати за обставин, які засвідчуються актами (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять акти № 10999, № 817, № 96, № 1041, № 1042, № 1055, № 1071, що підтверджують розмір додаткових витрат залізниці через затримку вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 для здійснення митних формальностей.

На підставі вказаних актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, як це передбачено п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами та п. 9 Правил зберігання вантажів, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання, зважування вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, тариф та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів відповідача за №№ 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052. Вищевказані нарахування також внесено до відповідних накладних.

Плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 1 536 460,20 грн. нарахованих у зв'язку із здійсненням митних формальностей платежів.

Крім того, відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності, який визначено пунктом 137 Статуту залізниць України. Відповідач в обґрунтування поданої заяви посилається на те, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство", в розумінні ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", було зафіксовано актами загальної форми № 1099 від 29.05.2016 р., № 817 від 20.10.2016 р., № 91 від 11.11.2016 р., № 96 від 11.11.2016 р., № 982а від 11.11.2016 р., № 1041 від 22.11.2016 р., № 1042 від 22.11.2016 р., № 1055 від 26.11.2016 р. та 1071 від 28.11.2016 р. Враховуючи подання залізницею позову до суду 22.05.2017 р., відповідач зазначає, що шестимісячний строк позовної давності є пропущеним відносно обставин, що зафіксовані актами загальної форми від 29.05.2016 р., 20.10.2016 р., 11.11.2016 р., за якими нараховано платежів на загальну суму 1498501,44 грн., у стягненні якої відповідач просить суд відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана заява про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Строк позовної давності щодо вимог перевізника до вантажовідправника в даному спорі регламентується Статутом залізниць України, відповідно до статті 137 якого встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється;

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Позовні вимоги залізниці про стягнення нарахованих платежів ґрунтуються на листах Закарпатської митниці ДФС, які підтверджують факт і період затримання вантажу відповідача, актах загальної форми, якими засвідчено обставини, що стали підставою для матеріальної відповідальності, телеграфними повідомленнями та дорожніми відомостями.

Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), а саме - пунктом 25.1 Розділу 5 "Приложение 1 к СМГС", передбачено, що якщо під час перевезення з незалежних від перевізника причин відбувається затримка перевезення вантажу, або проводиться відчеплення вагона від групи вагонів, то перевізник складає документ, в якому констатує перераховані вище обставини, а також вказує тривалість затримки, якщо вона сталася, прикладає його до накладної і в графі "Відмітки перевізника" накладної проставляє відмітку «(найменування документа, складеного перевізником під час перевезення для засвідчення обставин, що впливають або можуть вплинути н перевезення вантажу, його номер, дата складання, найменування станції та скорочене найменування залізниці)»

З матеріалів справи вбачається, що документом, який складала залізниця, є акт загальної форми.

Слід зазначити, що як Угода про міжнародне вантажне сполучення, так і правила складання актів зобов'язують залізницю складати акти загальної форми тільки для засвідчення обставин, які викличуть матеріальну відповідальність вантажовідправника.

Як було встановлено судом, 29.05.2016 р. залізницею складено акт загальної форми № 10999 з метою підтвердження обставин затримання вагонів по ст. Батьово для проведення митних формальностей. Дану подію не можна вважати тією обставиною, що стала підставою для подання позову, оскільки протягом червня-листопада 2016 року складалися наступні акти загальної форми в підтвердження проведення Закарпатською митницею ДФС подальших митних формальностей з даним вантажем відповідача.

20.10.2016 р. складено акт загальної форми № 817, в якому засвідчено обставини щодо випуску вагонів зі станції Батьово на виконання наказу в зв'язку з направленням їх на станцію Кольчино та проведено нарахування за час перебування цих вагонів на ст. Батьово. При цьому, затримка вагонів митницею продовжувалася, вантаж перебував під митним контролем у розпорядженні митниці, договірні зобов'язання залізницею станом на 20.10.2016 р. виконано не було.

На підставі листа Закарпатської митниці ДФС від 20.10.2016 р. № 07-70-61/34/2813 вагони було відправлено на ст. Кольчино Львівської залізниці. По факту перебування вагонів на ст. Мукачево (в очікуванні подачі на ст. Кольчино) було складено акти загальної форми № 91 та № 96 від 11.11.2016 р.

Таким чином, по станції Мукачево вагони перебували з 20.10.2016 р. по 11.11.2016 р. При цьому, по ст. Мукачево митні формальності з вантажем завершено не було, результат їх проведення залізниці відомо не було, перевезення вантажу не завершено.

Згідно листа митниці від 10.11.2016 р. № 07-70-61/34/3050 вагони направлено на станцію Перечин, що засвідчено актом загальної форми № 982а.

По станції Перечин вагони перебували з 11.11.2016 р. по 22, 26 та 28 листопада 2016 р., коли було проведено повне вивантаження вантажу з 6 вагонів, про що складено акти загальної форми № 1041, № 1042, № 1055, № 1071.

Враховуючи положення п.п. 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів, підпункт 26.6. п. 26 Додатка 1 до СМГС, п. 10 § 2 ст. 39 СМГС, моментом, з якого розпочинається сплив строку позовної давності у даному спорі є час остаточного вивантаження вантажу з вагонів і закінчення нарахування платежів і зборів - Акти загальної форми № 1041, № 1042 від 22.11.2016 р., № 1055 від 26.11.2016 р. та № 1071 від 28.11.2016 р.

Тобто, право звернення у залізниці по вагонах № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 виникло з 22.11.2016 р. по акту загальної форми № 1041, № 10, з 26.11.2016 р. по акту № 1055 та з 28.11.2016 р. по акту № 1071., коли на ст. Перечин вантаж з вагонів було вивантажено і проведено остаточні нарахування.

Враховуючи, що з даним позовом позивач звернувся 18.05.2017 р. (відмітка пошти на конверті, з яким надсилалась позовна заява), а тому позивачем не було пропущено скороченого строку позовної давності.

Крім того, на підтвердження початку перебігу строку позовної давності свідчить і той факт, що залізниця зобов'язана внести у дорожню відомість (додатковий примірник) всі додаткові платежі і збори, які виникли в процесі перевезення і надіслати відомість на станцію відправлення для стягнення їх з вантажовідправника. З викладеного випливає, що до моменту проведення всіх нарахувань за весь час затримки внести платежі у відомість не було можливості, і тільки після звільнення вагону проведено остаточні нарахування.

Таким чином, доводи відповідача про те, що залізниця, враховуючи 6-ти місячний строк позовної давності, зобов'язана була звертатися до суду з кожним актом загальної форми (з настанням події), в якому засвідчені обставини даних перевезень, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки ні на дату затримання вагону 29.05.2016 р., ні на момент нарахування платежів по ст. Мукачеве залізниця не завершила перевезення, свої зобов'язання по договору не виконала, і тільки в кінці листопада 2016 року після остаточного вивантаження вантажу на вимогу митниці, залізниця мала можливість припинити договірні відносини з відповідачем і виконати всі дії, передбачені міжнародною угодою та транспортним законодавством України.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" суми нарахованих платежів за час затримки вагонів у загальному розмірі 1 536 460,20 грн.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 р. у справі № 911/1560/17.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 року у справі № 911/1560/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 року у справі № 911/1560/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1560/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.01.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко