Постанова № 71772721, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/12754/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

секретар судового засідання - Матюхін І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017

у справі № 910/12754/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

про стягнення 30 256,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 30 256,14 грн. суму страхового відшкодування та 1 600,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки "Volkswagen", державний реєстраційний номер ВЕ8304, застраховано відповідачем на підставі полісу АЕ/4082757, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в межах ліміту відповідальності. Відповідачем доказів сплати позивачу страхового відшкодування суду не надано. За таких підстав, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи суму грошових коштів у розмірі 30 256,14 грн. (31 256,14 грн. - 1 000,00 грн.).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти постанову, якою скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17 та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

На думку скаржника, позивач був зобов'язаний звернутись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування і мав право звернутись із такою заявою протягом року, а оскільки позивач відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування не надав, то підстави для виплати страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу відповідачем відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 відновлено Товариству з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" строк подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначити на 14.11.2017.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.11.2017 було визначено склад суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 прийнято матеріали справи № 910/12754/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 відкладено розгляд справи № 910/12754/17 на 05.12.2017.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. у відпустці 05.12.2017, судове засідання, призначене на 05.12.2017, не відбулося. Враховуючи вищенаведене, з огляду на вихід головуючого судді Гаврилюка О.М. з відпустки 06.12.2017 та необхідністю розгляду апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", справа № 910/12754/17 має бути призначена до розгляду.

У зв'язку із перебуванням судді Сулім В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 прийняти матеріали справи № 910/12754/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17 призначено на 23.01.2018.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 23.01.2018 не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Після обговорення, враховуючи, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно із ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2010 між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах», назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 змінено на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № NKY0AL40301099, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "BMW 320", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.

Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

07.11.2015 року у м. Миколаєві на Богоявленському (Жовтневому) проспекті сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "BMW 320", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.04.2017 року у справі № 488/574/16-п, якою ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративного правопорушення.

Відповідно до Звіту № 269/12/2015 про оцінку вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу "BMW 320", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент огляду становить 79712,58 грн.

Страховим актом № Э.ENSTRAX/3-10305433 від 19.02.2016 р. пошкодження наземного транспортного засобу "ВMW 320", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 31256,14 грн.

Згідно із платіжним дорученням № 1303 від 22.02.2016, копія якого знаходиться в матеріалах справи, позивачем сплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 31 256,14 грн. згідно із страховим актом № Э.ENSTRAX/3-10305433 від 19.02.2016.

Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР, згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_5, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961).

Згідно із ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля "Volkswagen", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ/4082757, франшиза - 1000,00 грн., ліміт за шкоду майну - 50 000,00 грн.

Відповідачем доказів сплати позивачу страхового відшкодування суду не надано.

Таким чином, відповідач, як страховик за полісом АЕ/4082757, є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону № 1961, встановлених полісом № АЕ/4082757, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 30 256,14 грн. є обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Посилання скаржника на те, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є та обставина, що позивач не звертався до відповідача впродовж року після ДТП із заявою на виплату страхового відшкодування є таким що суперечить нормам чинного законодавства, враховуючи те, що стаття 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено обов'язок звернутися до страховика із заявою на отримання страхового відшкодування регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком. До нового кредитора - позивача - обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування та має підстави для реалізації свого права шляхом подачі позову до суду.

У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України) та статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-2806.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі 910/12754/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі 910/12754/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/12754/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун