Ухвала суду № 71772643, 24.01.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.18 Справа № 917/1958/17

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Ресурс Україна"

про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Ресурс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром"

про стягнення 109 364,58 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

встановив:

Позивачем подано заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на рахунок відповідача в розмірі суми позовних вимог 109 364,58 грн. та 1600,00 грн. судового збору, які обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача в АТ «Укрексімбанк».

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог статті 665 та ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України ухиляється від виконання своїх обов’язків по оплаті отриманої продукції впродовж 2017 року; невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що підприємство відповідача здійснює діяльність, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

При вирішенні даної заяви судом зазначається таке.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобіганню порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження наявності обставин, які б утруднили виконання судового рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у забезпеченні позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через відповідний суд згідно з підп.17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 24.01.2018р.

Суддя Т. М. Безрук