Рішення № 71772104, 17.01.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018р. Справа № 914/2091/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів,

до відповідача: Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорна І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

Розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” до комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 17.10.2017 було порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2017.

Представник позивача в судове засідання 30.10.2017 з’явився, вимоги ухвали суду від 17.10.2017 виконав. Представник відповідача в судове засідання 30.10.2017 з’явився, вимоги ухвали суду від 17.10.2017 не виконав. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин спору, в судовому засіданні 17.10.2017 оголошено перерву до 20.11.2017 на 11:00 год.

В судове засідання 20.11.2017 представник позивача з’явився. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 20.11.2017 не забезпечив, проте, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги ухвали суду від 17.10.2017 не виконав. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин спору, для надання відповідачу можливості виконати вимоги ухвали, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 04.12.2017.

Представник позивача в судове засідання 04.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів. Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної із нею справи № 914/2447/17. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин спору та для надання можливості позивачу підготувати пояснення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в судовому засіданні оголошено перерву до 11.12.2017 на 11:00 год.

Представник позивача в судове засідання 11.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення документів та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Представник відповідача в судове засідання 11.12.2017 з’явився, клопотання про зупинення провадження у справі підтримав, вимоги ухвали суду від 17.10.2017 не виконав. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин спору в судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2017 на 14:10 год.

Представник позивача в судове засідання 12.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача в судове засідання 12.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву та клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд відклав розгляд клопотання про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин спору, суд ухвалою від 12.12.2017 продовжив строк та відклав розгляд справи на 20.12.2017.

15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд даної справи судом проведено за правилами нової редакції ГПК України зі стадії розгляду справи по суті, однак з наданням можливості сторонам подати всі докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію.

Представник позивача у судове засідання 20.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення документів. Представник відповідача у судове засідання 20.12.2017 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки. З метою повного та всестороннього з’ясування обставин справи та для надання можливості сторонам подати всі докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію, суд відклав розгляд справи на 17.01.2018.

Представник позивача в судове засідання 17.01.2018 з’явився, через канцелярію суду подав заперечення на клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки. Представник відповідача в судове засідання 17.01.2018 з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення акта звірки взаємних розрахунків з позивачем та довідку про заборгованість за період з 04.10.2017 по 15.01.2018.

Суд, розглянувши клопотання відповідача по зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2447/17 не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідач, обгрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної із нею справи № 914/2447/17 зазначає, що предметом розгляду справи № 914/2447/17 є зобов’язання відповідача (позивача у даній справі) зарахувати оплату за розподіл природного газу пільгами та субсидіями. Тобто, предметом спору обох справ є проведення оплати за розподіл природного газу. Таким чином, відповідач вважає, що у разі задоволення позову про зобов’язання проводити зарахування оплати за розподіл природного газу пільгами та субсидіями у справі № 914/2447/17, будуть відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості у справі № 914/2091/17.

Позивач, заперечуючи щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі зазначив, що згідно з абз. 3 п. 6.4. договору, оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ (позивача у справі). Також позивач зазначає, що в умовах договору не передбачено можливості зарахування боргу пільгами та субсидіями.

Стаття 227 ГПК України встановлює виключні підстави, за наявності яких у господарського суду є обов’язок суду зупинити провадження у справі, зокрема за об’єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду – розміру заборгованості за неналежне виконання умов договору на розподіл природного газу від 01.01.2016 № 094205СDFNCT016, що зокрема не заперечується самим відповідачем, а результати розгляду справи № 914/2447/17 можуть впливати лише на розмір заборгованості в майбутньому (з моменту набрання рішенням законної сили), суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для зясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради (надалі – відповідач, споживач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.01.2016 між сторонами у справі було укладено договір на розподіл природного газу № 094205СDFNCT016, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (надалі - договір), відповідно до умов якого, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору належним чином не виконував свого обов’язку в частині повної оплати за розподілений природний газ, внаслідок чого станом на 04 жовтня 2017 року виникла заборгованість у загальному розмірі 3 685 995, 00 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 734 524, 08 грн та 3 % річних у розмірі 94 406, 29 грн, 323 839, 42 грн – інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у відповідності до щомісячного реєстру нормативів, який встановлюється НКРЕКП, визначений відсоток, для оплати за розподіл природного газу на користь ПАТ «Львівгаз», складає 5,5% від поступлень відповідачу грошових коштів на банківський рахунок і є недостатнім для повного розрахунку за вищевказану послугу. КП «Дрогобичтеплоенерго» немає вільних обігових коштів, тому суму боргу може оплатити лише за рахунок пільг та субсидій, якими охоплено понад 70% абонентів підприємства. Перерахування коштів за розподіл і використання природного газу здійснювалося у відповідності до постанов НКРЕКП, згідно з якими у січні 2016 року, частково в лютому 2016 року кошти для транспортування і використання природного газу повністю перераховувалися на розрахункові рахунки ПАТ «НАК Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз» і відповідно на розрахункові рахунки ПАТ «Львівгаз» кошти в сумі 2,0 млн. грн. не поступили. На підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування та розподілу природного газу від 16.03.2017 № 146/УТГ проведено оплату за розподіл природного газу на суму 700 000, 00 грн. Також відповідач просить зменшити суму неустойки на 70 %, оскільки заявлена позивачем штрафна санкція є непомірно великою сумою порівняно зі збитками позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст. 40 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII “Про ринок природного газу” розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем і оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Як встановлено судом, 01.01.2016 між сторонами у справі було укладено договір на розподіл природного газу № 094205СDFNCT016, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Факт надання позивачем послуг з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, згідно пункту 6.6. типового договору та пункту 6 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. Зокрема, споживачу надавалися послуги з розподілу природного газу згідно з актами за:

- жовтень 2016 року - на суму 477 088, 79 грн;

- листопад 2016 року – на суму 1 033 371, 91 грн;

- грудень 2016 року – на суму 1 316 599, 86 грн;

- січень 2017 року – на суму 1 790 812, 94 грн;

- лютий 2017 року – на суму 1 221 020, 45 грн;

- березень 2017 року – на суму 705 571, 80 грн;

- квітень 2017 року – на суму 546, 37 грн;

та виставлялися рахунки на оплату від 31.10.2016 № 000115578, від 30.11.2016 № 000132127, від 28.12.2016 № 000149148, від 31.01.2017 № 000165157, від 28.02.2017 № 000182265, від 31.03.2017 № 000197659, від 28.04.2017 № 000204060.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до п. 6.4. типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідач в порушення умов договору належним чином не виконував свого обов’язку в частині повної оплати за розподілений природний газ що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 685 995, 00 грн.

Як встановлено судом, під час розгляду справи судом за період з 04.10.2017 по 15.01.2018, відповідач сплатив частину основного боргу. Згідно з довідкою відповідача, його заборгованість перед позивачем становить 2 691 783, 16 грн.

В той же час, згідно з даними акту звіряння взаємних розрахунків, що підписаний без зауважень представниками сторін, за період з 01.10.2016 – 15.01.2018 заборгованість відповідача становить 5 067 425, 66 грн (з урахуванням наданих позивачем послуг за жовтень – грудень 2017 року, що не охоплюються позовними вимогами у даній справі). Без урахування вказаних актів надання позивачем послуг за жовтень – грудень 2017 року, заборгованість відповідача становить 2 693 473, 69 грн.

Господарський суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв’язку із частковим погашенням відповідачем боргу, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 992 521, 34 грн. основного боргу

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості за договором у повному обсязі, наявність заборгованості належними доказами не спростовано, а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 693 473, 69 грн, основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 734 524, 08 грн, 323 839, 42 грн – інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 94 406, 29 грн, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8. 2. типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд перевіривши розрахунок пені, нарахованої на заборгованість за договором, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 734 524, 08 грн обгрунтованими.

Однак, відповідачем було подано заяву про зменшення суми неустойки на 70 %, оскільки заявлена позивачем штрафна санкція є непомірно великою сумою порівняно зі збитками позивача.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК Кодексу). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Заслухавши пояснення представників сторін щодо причин невиконання відповідачем зобов'язання та ступінь вини відповідача, враховуючи фінансовий стан відповідача та вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 % (відсотків). Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 367 262, 04 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, вважає їх підставними, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 94 406, 29 грн, 323 839, 42 грн – інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог, при цьому судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Питання про повернення позивачу з Державного бюджету України частини сплаченого судового збору, у зв’язку із закриттям провадження в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 992 521, 34 грн судом може бути розглянуто в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про судовий збір» у разі звернення позивача з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 992 521, 34 грн – закрити.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл. м. Дрогобич, вул. Індустріальна, 1 А, код ЄДРПОУ 05445563) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79014, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 033049039) суму в розмірі 3 536 675, 09 грн з яких:

- 2 693 473,69 грн – основної заборгованості;

- 323 839, 42 грн – інфляційних втрат;

- 367 262, 04 грн – пені;

- 94 406, 29 грн – 3 % річних;

- 57 693, 65 грн – судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 23.01.2018.

Суддя Манюк П.Т.