Рішення № 71771833, 18.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2018Справа № 910/21906/17За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм"(03680, м.Київ, вул. Амосова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30109129)

до акціонерного товариства "NAMANGAN DORI-DARMON"(160100, Республіка Узбекистан, м. Наманган, вул. У.Носир, буд.12, ИНН200046886)

про стягнення 3 706 825,13 грн.

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники сторін:

Від позивача: Квітко Є.В. (за довіреністю)

Від відповідача: Мітлицький В.П. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм"(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "NAMANGAN DORI-DARMON"(далі - відповідач) про стягнення 3 706 825,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не належним чином виконує умови договору поставки № 32-17/У від 30.05.2017, у зв"язку з чим утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 18.01.2018.

В судове засідання 18.01.2018 прибули представники позивача та відповідача.

Представники сторін надали пояснення по справі.

Згідно з частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на той самий день.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, проти позовних вимог не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм" (Україна), (далі-Позивач) та Акціонерним товариством «NAMANGAN DORI-DARMON» (Республіка Узбекистан), (далі-Відповідач) укладено Контракт за № 32-17/У, на поставку фармацевтичної продукції (далі Контракт № 32-17/У).

Відповідно до вимог п. 1.1 Контракту № 32-17/У, Позивач продає, а Відповідач купує фармацевтичну продукцію (далі Товар) на умовах обумовлених даним Контрактом.

Пунктом 3.1 Контракту № 32-17/У визначено, що Позивач поставить Відповідачу, реалізований по даному Контракту Товар окремими партіями у відповідності із заявками Відповідача та умовами даного Контракту. Датою поставки Продукції вважається дата поставки Товару в Республіку Узбекистан - відмітка митних органів Республіки Узбекистан на міжнародній транспортній накладній.

Згідно п. 3.7 Контракту № 32-17/У, поставка кожної партії Товару здійснюється на протязі 45 днів від дати підписання специфікації на окрему партію Товару і отримання повідомлення від Відповідача про готовність прийняти Товар.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Контрактом № 32-17/У по поставці Товару на суму 139 921,32 доларів США (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять один долар тридцять два цент США) виконав своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується митними деклараціями: № 447401 від 10.06.2017 та № 447403 від 31.05.2017, специфікаціями за № 1, 2 від 30.05.2017 та інвойсами за № 47187, 47232 від 30.05.2017 року на загальну суму 139 921,32 доларів США (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять один долар тридцять два цент США).

Пунктом 4.1. Контракту № 32-17/У визначено, що оплата за поставлений по даному Контракту Товар здійснюється Відповідачем виходячи з узгодженої на конкретну партію вартості Товару. Валюта платежу по даному Контракту - долари США.

Пунктом 4.2. Контракту № 32-17/У визначено, що Відповідач оплачує Позивачу вартість кожної поставлено партії Товару, шляхом прямого банківського переказу на рахунок Позивача.

Відповідно до п. 4.3 Контракту № 32-17/У, оплата здійснюється Відповідачем не пізніше 75 (сімдесяти п'яти) календарних днів з дня митного оформлення Товару в країні Відповідача.

Митне оформлення Товару в країні Позивача (Україна) відбулось 31.05.2017 та 10.06.2017, що підтверджується відміткою у митних деклараціях № 447401 від 10.06.2017 та № 447403 від 31.05.2017.

Таким чином, оплата за поставлений Товар за митними деклараціями № 447401 від 10.06.2017 та № 447403 від 31.05.2017, мала бути здійснена не пізніше 75 днів, з дати митного оформлення Товару в країні Позивача.

Проте, в порушення вимог п. 4.3 Контракту № 32-17/У, Відповідач до теперішнього часу не здійснив оплату за поставлений Товар. Заборгованість Відповідача за митними деклараціями № 447401 від 10.06.2017 та № 447403 від 31.05.2017, специфікаціями за № 1, 2 від 30.05.2017 та інвойсами за № 47187, 47232 від 30.05.2017 року на загальну суму 139 921,32 доларів США (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять один долар тридцять два цент США).

Обґрунтований розрахунок суми заборгованості, що стягується Позивачем, підтверджується довідкою AT «УкрСиббанк» від 22.11.2017 за вих. № 30-2/43628. Згідно вказаної довідки, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 22 листопада 2017 року становить 139 921,32 доларів США (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять один долар тридцять два цент США).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений позивачем та неоплачений товар згідно Контракту сплачена не в повному обсязі та становить 139 921,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.11.2017 становить 3 706 825,13 грн.

Відповідач не заперечував проти позову.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 139 921,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.11.2017 становить 3 706 825,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм"(03680, м.Київ, вул. Амосова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30109129) задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного товариства "NAMANGAN DORI-DARMON"(160100, Республіка Узбекистан, м. Наманган, вул. У.Носир, буд.12, ИНН200046886) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Фарм"(03680, м.Київ, вул. Амосова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30109129) 139 921,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.11.2017 становить 3 706 825 (три мільйони сімсот шість тисяч вісімсот двадцять п"ять) грн. 13 коп. - заборгованості та 55 602 (п"ятдесят п"ять тисяч шістсот дві) грн. 38 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.01.2018