Рішення № 71771759, 15.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/104/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 Справа № 908/2246/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; адреса для листування: 69600, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а)

до відповідача ОСОБА_1 міська рада Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Грушевського, 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 комітет ОСОБА_1 міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Грушевського, 5)

про визнання недійсним та скасування акту органу місцевого самоврядування

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №09/12/62 від 15.02.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 20.11.2017р.;

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність б/н від 20.11.2017р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.11.2017 року звернувся позивач – публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з позовною заявою до відповідача – ОСОБА_1 міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 комітет ОСОБА_1 міської ради Запорізької області про визнання недійсним з 26.12.2012р. та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 26.12.2012р. №5 “Про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.098.1997р. №242 “Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі”.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2017 з урахуванням ухвали господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №908/2246/17, присвоєно справі номер провадження 28/104/17, розгляд справи призначено на 05.12.2017р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2017р. відкладено розгляд справи на 15.01.2018р.

В судовому засіданні 15.01.2018р. суддею оголошено, що з 15.12.2017р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, а тому розгляд даної справи суд продовжує за правилами загального позовного провадження відповідно до норм чинного ГПК України.

З метою дотримання вимог чинного ГПК України, а саме ст. 80 ГПК України, судом запропоновано сторонам надати додаткові докази по справі та заявити клопотання.

Представники сторін зазначили, що жодних клопотань процесуального характеру та додаткових доказів не мають.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог ст. 222 ГПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 15.01.2018р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 07.04.2016р. в судовому засіданні по справі №908/227/16 в господарському суді Запорізької області позивачу стало відомо про прийняття ОСОБА_1 міською радою Запорізької області рішення №5 від 26.12.2012р. про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.199р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі». Спірне рішення на думку позивача прийнято з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства та визначеної законом компетенції. Оскільки адресатом рішення №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі» є ПАТ «Промінвестбанк» і це рішення є правовстановлюючим документом, то його скасування є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду відзив по позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах гласності, колегіальності. Відповідно до п. 17 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них. Також відповідач вважає, що позивач помилково дійшов висновку, що право власності на спірний об’єкт законно зареєстровано за ним, оскільки Вищим господарським судом України залишено в силі рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2012р. по справі №17/5009/6773/11, яким у задоволені позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно по вул. К. Маркса, 14 позивачу було відмовлено. Також рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 22.12.2011р. №221/28 було скасоване рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради народних депутатів від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі» та погашено свідоцтво про право власності від 08.08.1997р. на частину будівель та гараж, розташованих по вул. К. Маркса, 14 у м. Мелітополі. Рішенням виконкому ОСОБА_1 міської ради від 12.04.2012р. №57 було оформлено право власності на нежитлову будівлю 3-1, розташовану по вул. К. Маркса, 14/1 у м. Мелітополі, за територіальною громадою м. Мелітополя, в особі ОСОБА_1 міської ради. Рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради від 22.12.2011р. №221/28 було скасоване постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.07.2012р., а рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради від 12.04.2012р. №57 постановою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014р. у справі №К/800/39018/13 визнано протиправним та також скасовано. Проте рішення №57 було прийнято в період часу, коли не було скасовано рішення №221/18. Відтак рішення №5 було прийнято під час, коли були чинними рішення №221/28 та №57. Отже оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 міської ради №5 право власності та інші охоронювані законом права та інтереси позивача не порушувались, а оскаржуване рішення №5 прийнято в межах повноважень та чинного законодавства України.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 міською радою Запорізької області 26.12.2012р. прийнято рішення №5 про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м.Мелітополі».

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради народних депутатів №242 від 08.08.1997р. на підставі «Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб», які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. №56, власником будівель 13.10 х 27.50, 12.00 х 13.39 та гаражу 10.00 х 03.20 по вул. К. Маркса, 14 визнано відділення Промінвестбанку України у м. Мелітополі.

На виконання рішення ОСОБА_1 міської ради народних депутатів №242 від 08.08.1997р. ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво Мелітопольському відділенню Промінвестбанку України про право власності на частину будівлі та гараж по вул. К. Маркса, 14 у м. Мелітополі від 08.08.1997р.

Предметом розгляду справи є визнання недійсним та скасування акту органу місцевого самоврядування.

Даний акт (рішення ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 26.12.2012р. №5 про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м.Мелітополі») є ненормативним (індивідуальним) правовим актом органу місцевого самоврядування, який вичерпує свою дію фактом виконання

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. №02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже рішення ОСОБА_1 міської ради Запорізької області 26.12.2012р. №5 про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м.Мелітополі» є актом одноразового застосування, яке вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому відповідно до вимог вищенаведених норм законодавства не може бути скасовано органом, який його прийняв, оскільки це порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Так, Конституційним Судом у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Відтак, ОСОБА_1 міська рада Запорізької області 26.12.2012р. приймаючи рішення №5 про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі» фактично скасувала акт ненормативного характеру, який стосувався виключно прав позивача.

Правова позиція щодо того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, викладена також в постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 року у справі № 21-64а13.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 26.12.2012р. №5 про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі» прийнято ОСОБА_1 міською радою Запорізької області з перевищенням наданих законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, а також порушує права позивача і підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу, що однією із підстав визнання недійсним актів державних чи інших органів є невідповідність його вимогам чинного законодавства.

Як зазначено у оскарженому рішенні ОСОБА_1 міської ради Запорізької області №5 від 26.12.2012р., дане рішення прийнято у зв’язку з невідповідністю рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі» чинному законодавству України, та прийнято на підставі Цивільного кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту ОСОБА_1 міської ради Запорізької області. Втім конкретні норми Закону визначені не були. Надати пояснення щодо норми Цивільного кодексу України, на підставі якої було прийнято спірне рішення, представник відповідача в судовому засіданні не зміг.

В матеріалах справи №908/2246/17 міститься рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 22.12.2011р. №221/28 про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради народних депутатів від 08.08.1997р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі» та погашення свідоцтва про право власності та рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради №57 від 12.04.2012р. про оформлення права власності на нежитлову будівлю З-1, розташовану по вул. К.Маркса, 14/1 у м. Мелітополі, за територіальною громадою м. Мелітополя, в особі ОСОБА_1 міської ради, однак дані рішення є неналежними доказами і на підставі них не можливо встановлювати будь-які обставини у справі, оскільки вони визнані протиправними та скасовані: рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 22.12.2011р. №221/28 – постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.07.2012р. у справі №815/10053/2012; рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №57 від 12.04.2012р. – постановою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014р. у справі №К/800/39018/13.

Також в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2012р. у справі №17/5009/6773/11, відповідно до якого позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання права власності на приміщення та гараж, розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. К. Маркса, 14, за набувальною давністю та визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, та рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016р. у справі №908/227/16, відповідно до якого позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на приміщення та гараж, розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. К . Маркса, 14, як на новостворене майно.

Однак дані рішення жодним чином не стосуються предмету позову, а тому судом не враховуються.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 10, 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, рішенням Конституційного Суду від 16.04.2009 №7-рп/2009 суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” до ОСОБА_1 міської ради Запорізької області про визнання недійсним з 26.12.2012р. та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 26.12.2012р. №5 «Про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.199р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі» задовольнити.

2. Визнати недійсним з 26.12.2012р. та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 26.12.2012р. №5 «Про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Запорізької області від 08.08.199р. №242 «Про право власності на будівлі по вул. К. Маркса, 14 в м. Мелітополі»

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М, Грушевського, 5, ідентифікаційний код 25716722) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченко, 12, ідентифікаційний код 00039002) судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова