Постанова № 71769585, 18.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 318/465/17

Провадження №22ц/778/509/18 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 04.04.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 4500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36,00%. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифами банку та є договором приєднання. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.01.2017 року має заборгованість 55491,77 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 4412,60 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 44800,20 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3398,41 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 250,00 грн. (фіксована складова) та в сумі 2630 грн. (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість по договору в сумі 55491,77 грн., судовий збір.

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість по договору б/н від 04.04.2008 року в сумі 55 491 ( п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна ) грн. 77 коп., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 4412,60 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 44800,20 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3398,41 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 250,00 грн. (фіксована складова) та в сумі 2630 грн. (процентна складова), витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 600 ( одна тисяча шістсот ) грн.

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до укладеного договору б/н від 04.04.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 4500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36,00%. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифами банку та є договором приєднання. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.04.2008 року відповідачем з часу укладення договору по декілька разів на рік протягом 2008-2014 р.р. вчинялися дії щодо виконання зобов'язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом. Останній платіж в розмірі 300 грн., який вніс відповідач за вказаним договором, був здійснений 21.07.2014р., після чого зобов'язання за договором ним не виконувались (а.с. 4-7).

Банк звернувся до суду з позовом 06.03.2017р. (а.с. 2-3).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним договором відповідач станом на 31.01.2017 року має заборгованість 55491,77 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 4412,60 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 44800,20 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3398,41 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 250,00 грн. (фіксована складова) та в сумі 2630 грн. (процентна складова).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором підтверджене доказами та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, суд дійшов вірного висновку, що з ОСОБА_3 на користь Банку підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 55491,77 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку загальної позовної давності спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Так, обґрунтовуючи позов Банк зазначав, що відповідач періодично сплачує заборгованість за кредитним договором.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 з часу укладення договору вчинялися дії щодо виконання зобов'язань - проводилося погашення заборгованості за наданим кредитом, останній платіж, який вніс відповідач за вказаним договором, був здійснений 21.07.2014р. в розмірі 300 грн. (а.с. 4-7).

Таким чином, у відповідності до ст. 264 ЦК України дії відповідача з часткового погашення боргу переривали перебіг строку позовної давності, а тому строк позовної давності не сплив на час пред'явлення позову.

Довід апеляційної скарги про не врахування судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України колегія суддів вважає неприйнятним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Згідно роз'яснень п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, положення ч. 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, розмір неустойки може бути зменшений судом за наявності двох обставин: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір пені, нарахованої за умовами договору в сумі 3398,41 грн. не перевищує розмір заборгованості за кредитним договором : 4412,60 - заборгованість за кредитом, 44800,20 - заборгованість по відсотках,

Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку, починаючи з липня 2014 року жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем не сплачено.

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 червня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 318/465/17

Провадження №22ц/778/509/18 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

18 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 червня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: