Постанова № 71766710, 23.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"23" січня 2018 р. Справа № 806/2753/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Житомирі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2017р. позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного надання відповіді на клопотання ОСОБА_3 від 4 вересня 2017 року, оформленої листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 3 жовтня 2017 року №Г-13271/0-10952/6-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 4 вересня 2017 року та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101. судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що дозволи на виготовлення, погодження та затвердження проектів землеустрою земель сільськогосподарського призначення державної власності мають надаватись позивачу тільки за результатами проведення земельних торгів, що передбачено ст.135-137 Земельного кодексу України. При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 є обов'язковою для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2017р. ОСОБА_4 подано до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській клопотання про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 22,8758 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області на підставі ч.2 ст.122, ч. 3 ст. 134, ст. 123, ст. 34 Земельного кодексу України.

Додатками до клопотання вказано: графічні матеріали та доручення (а.с. 7).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 03.10.2017р. №Г-13271/0-10952/6-17, запропонувало ОСОБА_3 звернутись з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах (а.с. 8).

Не погоджуючись із наданою відповіддю позивач звернувся із позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч.2 ст.22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (частина 3 статті 22 Земельного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

У частині 7 ст. 118 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що законодавцем установлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування громадянам (ст.123 Земельного кодексу України), яких необхідно дотримуватися особам під час звернення з відповідним клопотанням і уповноваженим органам під час розгляду таких клопотань.

Так, саме статтею 123 Земельного кодексу України, на яку під час звернення до відповідача посилався ОСОБА_3, установлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Норми цієї статті передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

При цьому підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_3 звернувся до управління з клопотанням з додатками про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння площею 22,8758 га.

Головне управління Держгелкадастру в Житомирській області за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 надало відповідь, оформлену листом від 3 жовтня 2017 року №Г13271/0-10952/6-17, яким позивачу повідомлено, що згідно Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності права на вказану земельну ділянку мають бути продані на земельних торгах. Позивачу запропоновано звернутись з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, які можуть бути продані на земельних торгах.

Постанова Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р. "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період - прим.суду) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України., відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017р., діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням. Враховуючи зазначене, твердження позивача про визнання дій протиправними підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Так як ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2017 р. Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги відстрочено до ухвалення рішення апеляційним судом то з відповідача підлягає стягненню 704,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" жовтня 2017 р. без змін.

Доручити Житомирському окружному адміністративному суду видати виконавчий лист про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (код 39765513) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 704 грн. (сімсот чотири грн. 00 коп.) на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ 37993783.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "23" січня 2018 р.