Постанова № 71765816, 18.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/644/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєва І.Т.

представника позивача Давиденко О.В.

представника відповідача Боброва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2017, повний текст складено 04.07.17, суддя І інстанції Соколов В.М., по справі № 818/644/17

за позовом Головного управління Національної поліції в Сумській області

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - позивач, ГУНП в Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

-визнати незаконною та скасувати постанову №100/126 від 10.04.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3200,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Сумській області до Управління Держпраці у Сумській області про визнання незаконною та скасування постанови №100/126 від 10.04.2017 відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) судовий збір в сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн.) на користь Державного бюджету України (рахунок № 31217206784002, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970593, банк отримувача ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Сумського окружного адміністративного суду 35907252).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16.03.2017 по 20.03.2017 посадовими особами Управління Держпраці в Сумській області було проведено позапланову перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю ГУНП в Сумській області, за результатами якої складено акт №126 від 20.03.2017 (а.с.9-22).

Перевіркою встановлено :

1. Порушення п.2.5 глави 2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" працівник не ознайомлений із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення під розписку в особовій картці.

2. Порушення вимог частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

3. Порушення вимог частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, не проводиться в день звільнення.

4. Порушення вимог частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України - у разі невиплати в день звільнення всіх коштів працівнику не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На підставі висновків перевірки відповідачем винесено приписи №78 та №79 від 20.03.2017 (а.с.26-27,56), якими зобов'язано позивача усунути вказані в акті порушення.

10.04.2017 постановою Управління Держпраці у Сумській області № 100/126 за вищевказані порушення до ГУНП в Сумській області застосовано штраф у розмірі 3200,00 грн. (а.с.29-30).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова №100/126 від 10.04.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ГУНП в Сумській області винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

10.04.2017 постановою Управління Держпраці у Сумській області № 100/126 на підставі акту перевірки від 20.03.2017 року № 126 до ГУНП в Сумській області застосовано штраф у розмірі 3200,00 грн. (а.с.29-30).

Згідно акту перевірки № 126 позивачем було порушено вимоги пункту 2.5 глави 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», а саме: працівник не ознайомлений під розписку в особистій картці з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення.

Так, відповідно до п. 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз'єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власником книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

Перевіркою встановлено, що відповідно до наказу від 14.02.2017 № 67 о/с начальника центру обслуговування ОСОБА_3 звільнено з займаної посади з 15.02.2017 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, проте докази про ознайомлення вищезазначеного працівника з записом у трудовій книжці позивачем не надані.

Доказів про ознайомлення ОСОБА_3 з записом, занесеним до трудової книжки на підставі наказу про його звільнення, під розписку в особовій картці позивачем не надано.

Доводи апеляційної скарги позивача про дотримання ним п. 2.5 Інструкції, оскільки з витягом з наказу про звільнення ОСОБА_3 був ознайомлений за місцем проходження служби, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки пункт 2.5 Інструкції передбачає ознайомлення працівника з кожним записом, що заноситься до трудової книжки, зокрема, на підставі наказу (розпорядження) про звільнення з роботи під розписку в особистій картці, а тому ознайомлення ОСОБА_3 з наказом про звільнення не звільняє позивача від обов»язку ознайомити працівника з записом у трудовій книжці.

Між тим, позивачем доказів додержання приписів п. 2.5 вказаної Інструкції при звільненні ОСОБА_3 щодо ознайомлення його з записом у трудовій книжці про його звільнення під розписку в особовій картці, або щодо направлення відповідного повідомлення з наступною відміткою про це в особистій картці не надано.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем п.2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також, за висновками акту перевірки № 126 позивачем було порушено вимоги ч. 4 ст. 115 КЗпП України, а саме: заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ч. 4 ст. 115 КЗпП України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Перевіркою встановлено, що, відповідно до наказу від 05.08.2016 № 212 о/с ОСОБА_3 надано щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день з 08.08.2016 по 07.09.2016, заробітну плату за час відпустки разом із заробітною платою за першу половину серпня 2016 року у сумі 3000,00 грн. виплачено 17.08.2016 (платіжне доручення від 16.08.2016 № 3350 та реєстр перерахування на особові рахунки за серпень 2016 року), разом із заробітною платою за другу половину серпня 2016 року у сумі 6567,64 грн.- 30.08.2016 (платіжне доручення від 29.08.2016 № 3463 та реєстр перерахування на особові рахунки за серпень 2016 року).

Відповідно до наказу від 19.01.2017 № 36 о/с ОСОБА_3 надано щорічну основну відпустку тривалістю 13 календарних дні з 23.01.2017 по 04.02.2017, заробітну плату за час відпустки разом із заробітною платою за другу половину січня 2017 року виплачено 31.01.2017 (платіжне доручення від 30.01.2017 №100 та реєстр перерахування на особові рахунки за січень 2017 року), разом із заробітною платою за першу половину лютого 2017 року у сумі 10527,36 грн. 22.02.2017 (платіжне доручення від 21.02.2017 № 317 та реєстр перерахування на особові рахунки за лютий 2017року).

Тобто, позивачем заробітна плата ОСОБА_3 за час відпустки виплачувалася з порушенням ч. 4 ст. 115 КЗпП України.

При цьому, суд не може прийняти до уваги доводи позивача наведені в апеляційній скарзі про можливість виплати заробітної плати за час відпустки в інші строки, ніж передбачено ч. 4 ст. 115 КЗпП України, за умови, що така можливість передбачена колективним договором, виходячи з наступного.

Пунктом 7.3 Колективного договору (а.с. 59-72) передбачено, що виплату заробітної плати проводити щомісячно для : поліцейських - 30 числа за поточний місяць, вільнонайманим працівникам - не рідше двох разів на місяць, першу частину до 20 числа поточного місяця, другу частину до 30 числа поточного місяця.

Посилаючись на даний пункт Договору позивач зазначив про відсутність, на його думку, порушень строків виплати заробітної плати за час відпустки ОСОБА_3

Проте, колегія суддів зазначає, що п. 7.3 Колективного договору врегульовує виплату щомісячної заробітної плати, однак виплата заробітної плати за час відпустки даним пунктом не врегульовано, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма, а саме: ч. 4 ст. 115 КЗпП України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем ч. 4 ст. 115 КЗпП України.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Перевіркою встановлено, що відповідно до наказу від 14.02.2017 № 67 о/с начальника центру обслуговування ОСОБА_3 звільнено із займаної посади з 15 лютого 2017 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, заробітна плата у сумі 10527,36 грн. виплачена 22.02.2017 (платіжне доручення від 21.02.2017 № 317 та реєстр перерахування на особові рахунки, за лютий 2017 року). При затримці фактичного розрахунку ОСОБА_3 не була здійснена виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, розрахунок із ОСОБА_3 під час його звільнення відбувся несвоєчасно, середній заробіток виплачено не було.

Таким чином, позивачем було порушено приписи ч.1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі про те, що наведені вище обставини виникли не з вини ГУНП в Сумській області, оскільки ГУНП в Сумській області є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок коштів загального фонду державного бюджету через органи Державної казначейської служби, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правила ст. 116 КЗпП України щодо виплати всіх сум, що належать працівникові не містять виключень щодо бюджетних установ, що фінансуються з державного бюджету.

Виходячи зі змісту зазначеної норми законодавець встановив чітке правило, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Отже, ст. 96 КЗпП України надає право визначати підприємствам умови оплати праці в генеральних, галузевих, регіональних угодах, колективних договорах.

Позивачем не надано доказів в обґрунтування правомірності не виплати ОСОБА_3 всіх сум, що належали йому, в день звільнення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем ч.1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова №100/126 від 10.04.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ГУНП в Сумській області винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення .

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 по справі № 818/644/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 23.01.2018.