Постанова № 71765804, 23.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/9486/17

Категорія: 11.1 Головуючий в 1 інстанції: Васильків О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Потапчука В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача про відмову у задоволенні заяви про нарахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, починаючи з 13.12.2016 року, з врахуванням фактично сплачених сум, яка викладена у листі відповідача за № 272/Ф-11 від 13.07.2017 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, починаючи з 13.12.2016 року, з врахуванням фактично сплачених сум; звернути постанову до негайного виконання; стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та йому з 13.12.2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 24 217,60 грн., що становить 86 % від заробітної плати судді. Відповідачем визначений суддівський стаж позивача у 23 роки. Однак, позивач вважав, що з урахуванням служби в армії та навчання, його стаж становить 28 років 4 місяці та 9 днів. У зв'язку із відмовою відповідача у задоволенні заяви позивача про нарахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2017 року визнано неправомірною відмову Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у задоволенні заяви про нарахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, починаючи з 13.12.2016 року, з врахуванням фактично сплачених сум, яка викладена у листі відповідача за № 272/Ф-11 від 13.07.2017 року.

Зобов'язано Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати та виплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, починаючи з 13.12.2016 року, з врахуванням фактично сплачених сум.

Звернуто постанову до негайного виконання.

Стягнуто з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн. /шістсот сорок гривень 00 копійок/ та витрати на правову допомогу у розмірі 2 240,00 грн. /дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок/.

Не погоджуючись з даною постановою суду пенсійний орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку апелянта, врахування такого стажу суперечить приписам частини 3 статі 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402- VІІІ.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі. Позивачу з 13.12.2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 24 217,60 грн., що становить 86 % від заробітної плати судді. Суддівський стаж у позивача у 23 роки. Вказані обставини вбачаються із протоколу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 7226 від 15.12.2016 року ( а.с. 6).

ОСОБА_2 звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, починаючи з 13.12.2016 року.

Листом Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 272/Ф-11 від 13.07.2017 року відмовлено у нарахуванні та виплаті щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, починаючи з 13.12.2016 року. Відмова ґрунтується на неможливості зарахування до суддівського стажу період навчання позивача та проходження військової служби ( а.с. 7)..

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, виданого апеляційним судом Одеської області, ОСОБА_2 набув статус судді 15.02.1993 року, а 12.12.2016 року звільнений з посади судді. Стаж судді ОСОБА_2 станом на 12.12.2016 року складає 28 років 04 місяці 09 днів. ( а.с.4).

Судом досліджено диплом позивача ОСОБА_2 серії 652649 про навчання в Одеському державному університеті ім. Мечникова у період з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року. Також судом досліджено військовий квиток позивача ОСОБА_2 про проходження військової служби у період з 1978 року по 21.12.1980 р.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Колегія суддів погоджується по суті з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фактичним предметом спору у справі , що розглядається є правомірність відмови пенсійного органу врахувати до суддівського стажу період знаходження позивача на військовій службі та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі необхідним для визначення розміру щомісячне довічне грошове утримання.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить із такого .

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 офіційно розтлумачив поняття «щомісячне довічне грошове утримання», зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду.

Абзаці другим пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402- VІІІ передбачено, що, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402- VІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII, який був чинний на момент призначення позивача н посаду судді, встановлено, що судді у відставці, які мають стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж 90% заробітку судді.

Відповідно до Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25.11.2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного Законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

При цьому Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" виданий відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Окрім того, за змістом абзацу 3 п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» № 865 від 03.09.2005 року /в редакції чинній на момент виникнення правовідносин/ до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Враховуючи приписи частини 1 статті 126 Конституції України, пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30.09.2016 року та приписи статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII (чинного на час призначення позивача на посаду судді - 22.12.1993 року), та приписи абзацу 2 пункту 3-1 Постанови КМУ від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» , Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного Законом, календарний період проходження строкової військової служби. Про, що також зазначив Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Таким чином, відповідач мав би визначити розмір щомісячного грошового утримання ОСОБА_2, виходячи з 90% грошового утримання.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 240,00 грн. з огляду наявності ордеру № 241568; витягу з договору про надання правової допомоги № 10/08/17ас від 10.08.2017 року; акту № 1 виконання робіт по договору про надання правової допомоги № 10/08/17ас від 10.08.2017 року.

За змістом статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 2011 року

№ 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зазначеним положеннями передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Підготовка позову, складання пояснень, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вказаний перелік не підпадає, тому не підлягає компенсації згідно даного Закону.

З огляду на перелік робіт зазначених в Акті виконаних робіт по договору про надання правової допомоги № 10/08/17ас від 10.08.2017 року ( а.с. 29) , позивачу у відповідності до частини 3 статті 132 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість компенсації правової допомоги, наданої представником позивача, тривалістю 1 годину, що складає 1280 грн. у зв'язку з цим рішення суду першої інстанції слід змінити.

Поряд з цим, вирішуючи даний спір, судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги статті 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду), якою встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 100 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову, поданий після закінчення строків, установлених законом, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав за період до 11 лютого 2017 року (дата подання позову мінус 6 місяців), у зв'язку з чим, позовні вимоги за цей період належало залишити без розгляду на підставі частини 1 статті 100 КАС України, що помилково не було зроблено судом першої інстанції.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2017 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 66851584.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статі 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні , виключенні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції суттєвих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Натомість оскаржуване рішення в з урахуванням строку звернення до суду та присуджених виплат на правничу допомогу слід змінити.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2017 року змінити.

Викласти резолютивну частину постанови Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2017 року у справі № 520/685/17 в наступній редакції:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у задоволенні заяви про нарахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, з врахуванням фактично сплачених сум, яка викладена у листі відповідача за № 272/Ф-11 від 13.07.2017 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати та виплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, з врахуванням фактично сплачених сум за період з 10 лютого 2017 року.

Адміністративний позов в частині зобов'язання Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати та виплатити щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди) без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу 28 років 4 місяці 9 днів, з врахуванням фактично сплачених сум за період з 13.12.2016 року по 10.02.2017 року - скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині - залишити без розгляду.

Стягнути з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн. /шістсот сорок гривень 00 копійок/ та витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн. /двісті гривень 00 копійок/.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Семенюк Г.В. Потапчук В.О.