Постанова № 71765766, 23.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 рокум. Львів№ 876/11379/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чернобая С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Юрків О.Р.,

час ухвалення рішення - 13:59:46 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, яким просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 30.06.2017 року № 138-кт «Про надання догани ОСОБА_3».

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що оскаржуваний наказ про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення був винесений 30.06.2017 року і в цей же день позивач ознайомився з документом, що підтверджується його підписом у тексті цього наказу. Оскільки питання накладення дисциплінарних стягнень на службовця є елементом поняття проходження публічної служби, то для оскарження даного наказу підлягає застосуванню місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак позивач подав позовну заяву до суду лише 29.09.2017 року, тобто після закінчення цього строку і не надав доказів існування будь-яких об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які позбавляли б його можливості звернутися до суду у визначені законом строки. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку для звернення з даним позовом до адміністративного суду.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, є помилковим, оскільки ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлений спеціальний, а саме тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, який ним дотримано. Також позивач зазначає, що іншими законами, зокрема, Законами України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» не встановлено спеціальних строків подання позову у справах, що виникають з проходження публічної служби. Крім того, на думку позивача, застосування до спору про оскарження дисциплінарного стягнення саме встановленого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку підтверджується роз'ясненням Конституційного Суду України, наданого в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012. Також позивач вважає, що оскарженою ухвалою порушено його право на доступ до правосуддя, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Як встановив суд, наказом начальника Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 30.06.2017 року № 138-кт «Про надання догани ОСОБА_3» позивачу було винесено догану та позбавлено преміальних виплат на 6 місяців. Як вбачається із наданої позивачем копії цього наказу, він ознайомився з наказом того ж дня, що підтверджується його особистим підписом із зазначенням дати і чого позивач не заперечує.

Позовну заяву про оскарження цього наказу ОСОБА_3 подав до суду 29.09.2017 року.

Частиною 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на день подання позовної заяви, було передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.

Частиною 3 цієї статті було встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу було передбачено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як встановив суд, ОСОБА_3 працює на посаді спеціаліста 1-ї категорії відділу реформування власності Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, тобто проходить службу в органі місцевого самоврядування.

Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання накладення на позивача дисциплінарного стягнення (оголошення догани) стосується правовідносин щодо проходження публічної служби, а тому для оскарження спірного наказу підлягає застосуванню саме місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

А оскільки, як зазначено вище, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом лише 29.09.2017 року, тобто після закінчення вказаного строку, і не надав доказів існування будь-яких об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які позбавляли б його можливості звернутися до суду у визначені законом строки, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку для звернення з даним позовом до адміністративного суду і відсутністю поважних причин пропуску цього строку.

Щодо тверджень позивача про те, що до спірних правовідносин слід застосувати норму ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлений тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, колегія суддів зазначає наступне.

В мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України роз'яснено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України з дня прийняття цього Кодексу і в цій частині жодні зміни до вказаної норми не вносились.

В свою чергу, ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у наведеній вище редакції, в тому числі щодо встановлення місячного строку для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, є чинною після внесення відповідних змін Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, який набув чинності 30.07.2010року.

Враховуючи вказані роз'яснення Конституційного Суду України та те, що зазначені зміни до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України були внесені пізніше в часі, колегія суддів вважає, що саме місячний строк звернення до суду, встановлений цією нормою, належить застосовувати до спірних правовідносин.

Також з врахуванням наведеного вище колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на роз'яснення, надані у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», оскільки ці роз'яснення надані щодо застосування, зокрема, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до внесення змін Законом від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Також колегія суддів вважає помилковим твердження позивача про те, що застосування до спору про оскарження дисциплінарного стягнення саме встановленого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку підтверджується роз'ясненням Конституційного Суду України, наданого в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, оскільки, як вбачається із змісту цього рішення, предметом розгляду Конституційного Суду України в даній справі було тлумачення статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, а саме щодо строку звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди, а не щодо строку оскарження застосованого до працівника дисциплінарного стягнення.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими і не бере до уваги доводи позивача про те, що оскарженою ухвалою порушено його право на доступ до правосуддя, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інші проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 року; справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 року).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 461/6737/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 24.01.2017 року