Постанова № 71765543, 23.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 740/712/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Ковальова Т.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Парінова А.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, треті особи: Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_4, Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Ніжинської міської ради про скасування постанов державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) від 28 грудня 2016 року ВП № 46023443, якою описано та арештовано 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, та постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 03 лютого 2017 року ВП № 47441945.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Ніжинський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваних постанов він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства у зв'язку з чим правові підстави для їх скасування відсутні. Крім того, наполягаючи на задоволенні вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що позивачем пропущено строк, визначений ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», для оскарження постанови про опис та арешт майна (коштів) від 28 грудня 2016 року ВП № 46023443 та не подано клопотання про поновлення даного строку. Однак суд першої інстанції неналежним чином перевірив надані відповідачем докази, що засвідчують цей факт.

Станом на 23 січня 2018 року позивачем не надано до суду апеляційної інстанції письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області перебуває зведене виконавче провадження № 46023443 від 03 листопада 2014 року (до складу якого входять виконавчий лист № 2/740/1081/14 від 11 вересня 2014 року Ніжинського міськрайонного суду про стягнення судового збору; вимога про сплату боргу № Ф-541У від 01 березня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі; рішення № 2194 від 09 серпня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі; виконавчий лист № 2/740/30/15 від 22 квітня 2015 року Ніжинського міськрайонного суду; виконавчий лист № 2/740/15/16 від 27 квітня 2016 Ніжинського міськрайонного суду) на користь держави, Ніжинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України та ОСОБА_4 на загальну суму 198 630 грн.18 коп.

В ході примусового виконання зазначених виконавчих документів державним виконавцем встановлювались обставини стосовно виявлення майна боржника, здійснення його реалізації та перерахунку грошових коштів стягувачам.

Оскільки загальної вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_3 не достатньо для погашення повної суми заборгованості по зведеному виконавчому провадженню № 46023443 від 03 листопада 2014 року, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, відповідно до п. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст.ст. 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження» 28 грудня 2016 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 про що складено відповідну постанову.

Також 03 лютого 2017 року на підставі вимог ст. ст. 20, 57 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

Вважаючи зазначені постанови протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на вказану квартиру вже накладено арешт постановою Ніжинського відділу Державної виконавчої служби від 15 грудня 2014 року, про що зазначено в інформаційній довідці з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна. Крім того, в квартирі прописані малолітні діти, у зв'язку з чим виконавчий комітет Ніжинської міської ради, як орган опіки та піклування, не надав дозвіл для реалізації 1/2 частки квартири та заперечував проти накладення арешту на зазначене майно.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (п. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (п. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

З аналізу наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що арешт на майно боржника повинен накладатися з метою забезпечення виконання відповідного виконавчого документа з урахуванням суми боргу та витрат виконавчого провадження.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що постанова про накладення арешту на майно позивача прийнята з урахуванням суми такого боргу.

З матеріалів справи вбачається, що актом опису майна від 08 квітня 2016 року № 46023443 було описано й арештовано майно ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з дев'яти найменувань, яке на час складення оскаржуваних постанов реалізоване лише частково.

Також 06 грудня 2016 року описано й арештовано належне позивачу майно (автомобільні шини), яке на даний час ще не реалізовувалось.

Зазначені обставини не заперечувались відповідачем під час апеляційного розгляду справи.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано 1/2 частка квартири АДРЕСА_1.

Разом з тим, відповідно до довідки КП «СЕЗ» №1226 від 09 червня 2016 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно п.28 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з інформацією зазначеною у листі №16-17/303 від 14 червня 2016 року встановлено, що виконавчий комітет Ніжинської міської ради, як орган опіки та піклування, заперечує проти реалізації 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що за даною адресою зареєстровані малолітні діти, а саме: ОСОБА_3а., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, майнові права яких можуть бути порушені.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що на вказану квартиру вже накладено арешт постановою від 15 грудня 2014 року, про що зазначено в інформаційній довідці з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 29 - 30). Доказів скасування вказаного арешту відповідачем не надано.

Незважаючи на вимоги ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не надано також доказів того, що він перевіряв інформацію стосовно того факту, чи перебуває це майно під арештом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана позивачем постанова від 28 грудня 2016 року про опис та арешт майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, була винесена у зв'язку з тим, що на переконання відповідача, коштів від реалізованого майна позивача було недостатньо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час судового розгляду відповідачем не надано доказів вжиття заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, крім того, на яке арештовано постановами від 08 квітня 2016 року та 06 грудня 2016 року.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України та не обґрунтовано правомірності прийняття ним рішення від 28 грудня 2018 року про опис та арешт майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

При вирішенні справи, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови від 28 грудня 2016 року, з огляду на наступне.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст. 181 КАС України від 06 липня 2005 року.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Апелянт стверджує, що копію постанови про опис та арешт майна боржника від 28 грудня 2016 року направлено боржнику ОСОБА_3 рекомендованою кореспонденцією 28 грудня 2016 року № 1660004683467 та отримано боржником згідно даних пошукової системи «Укрпошта» 03 січня 2017 року о 16:18 особисто (а.с. 53).

Разом з тим, рекомендоване поштове відправлення № 1660004683467 від 28 грудня 2016 року вручений особисто адресатові - ОСОБА_4 03 січня 2017 року, яка є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні (а.с. 96).

Відповідно факт вручення позивачу копії постанови від 28 грудня 2016 року в день, про який зазначає відповідач, не підтвердився в ході апеляційного розгляду справи.

З огляду на те, що постанова про опис та арешт майна від 28 грудня 2016 року є неправомірною та підлягає скасуванню, колегія суддів вважає, що протиправною є також постанова від 03 лютого 2017 року про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, яка є прийнята на підставі та для виконання зазначеної постанови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

А.Б. Парінов

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2018 року.