Постанова № 71765487, 24.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Справа № 825/1398/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Дарди О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу щорічної основної відпустки за рапортом від 23.08.2017 р.;

- зобов'язати відповідача надати позивачу щорічну чергову відпустку з дня набрання законної сили рішенням у даній справі;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області від 06.09.2017 р. № 1667 в частині щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та його представник подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати таке рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що в ході службового розслідування не було встановлено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, при накладенні на нього дисциплінарного стягнення не врахована його вина та тяжкість застосованого до нього заходу впливу, порушено право позивача на відпустку, а також стверджуючи, що судом не враховано наявність у позивача статусу учасника бойових дій.

З цих та інших підстав, апелянти вважають, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апелянтів, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 07.11.2015 р. позивач проходив службу в органах Національної поліції та з 09.12.2016 р. займав посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції № 2 Носівського ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Черкаській області.

04.07.2017 р. Прокуратурою Чернігівської області порушено кримінальне провадження № 42017270000000163 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, щодо можливих неправомірних дій працівників Носівського відділення Ніжинського ВП ГУ НП в Черкаській області.

07.08.2017 р. працівниками Управління Служби безпеки України (УСБУ) в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області та Чернігівського управління Департаменту внутрішньої безпеки (ДВБ) Національної поліції України у рамках зазначеного кримінального провадження було проведено обшук у службовому кабінеті № 6 Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області (начальника сектору превенції).

29.08.2017 р. позивачу прокуратурою Чернігівської області повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.15, ч.1 ст.190, та ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України, тобто в закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та підбурюванні до закінченого замаху на надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-яких дій з використанням наданого їй службового становища.

07.08.2017 р., начальником ГУ НП в Чернігівській області Альохіним Е.В. прийнято наказ № 1297 «Про призначення та проведення службового розслідування».

У ході проведення службового розслідування на підставі зібраних матеріалів було встановлено, що 28.07.2017 р. старший лейтенант поліції ОСОБА_5 спільно зі старшим сержантом поліції ОСОБА_1 виявили адміністративне правопорушення, передбачене ст.156 КУпАП, відібрали пояснення у продавця ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8, але в подальшому не склали адміністративного протоколу, не зареєстрували правопорушення у відповідному журналі, не вжили належних заходів для його документування.

Зазначені обставини були встановлені відповідачем на підставі пояснень відповідних посадових осіб Носівського ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області, наданих у ході службового розслідування, протоколу огляду негласних слідчих (розшукових) дій та інших матеріалів кримінального провадження № 42017270000000163 і зафіксовані у висновку службового розслідування від 06.09.2017 р.

Крім того, у вказаному висновку службового розслідування встановлено, що позивач порушив ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901-VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також вимог «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, та Присягу працівника поліції.

На підставі зазначеного висновку відповідачем прийнято наказ від 06.09.2017 р. № 1667 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Носівського ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області», пунктом 2 якого за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901-VIII, ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", а також вимог "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції, помічник чергового сектору реагування патрульної поліції № 2 Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При цьому, 23.08.2017 р., у ході проведення службового розслідування, позивач звернувся з рапортом про надання йому у вересні 2017 року щорічної чергової відпустки, графік якої був погоджений безпосереднім керівництвом та подав клопотання, в якому просив письмово повідомити його про результати розгляду рапорту письмово.

Листом від 12.09.2017 р. № 1903-р/124/20/02-2017 відповідач повідомив позивача, що 29.08.2017 р. відносно нього Прокуратурою Чернігівської області винесено повідомлення про підозру та наказом від 06.09.2017 № 1667 його притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також, що його рапорт від 23.08.2017 про надання чергової відпустки з 06.09.2017 р. уважно розглянуто керівництвом, проте у її наданні відмовлено.

Позивач, вважаючи протиправним наказ відповідача в частині його звільнення та протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому чергової щорічної відпустки, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що службове розслідування було проведено відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства, застосований до позивача захід дисциплінарного впливу є співрозмірним із вчиненими ним порушеннями службової дисципліни, оскаржуваний наказ в частині щодо звільнення позивача прийнятий на підставі, у спосіб та в межах повноважень, наданих відповідачу, а також з того, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні відпустки в період проведення службового розслідування, оскільки в іншому випадку було б неможливо забезпечити своєчасне проведення службового розслідування та дотримання відповідних процесуальних прав позивача, зокрема на надання пояснень у ході його здійснення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 р. № 3460-IV (далі - Закон № 3460-IV), «Про Національну поліцію України» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 230), Інструкцією про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1377 (далі - Інструкція № 1377), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179 (далі - Правила № 1179).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ст. 5 Дисциплінарного статуту).

У ст. 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Згідно з п.п. 2.1, 2.5, 5.4 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Статтями 12, 14 Закону № 580-VIII визначено, що видами дисциплінарних стягнень є усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Разом з тим, статтею 18 Закону № 580-VIII визначено обв'язки поліцейських: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

При цьому, відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції № 1377 посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

У п.1 Розділу І Правил № 1179 встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ зазначених Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Отже, законодавством регламентовано чіткі підстави для призначення службового розслідування, однією з яких є відповідне повідомлення органів досудового розслідування, а також визначено порядок його проведення та підстави для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, якими є порушення службової дисципліни.

При цьому, службова дисципліна, зокрема включає в себе обов'язок працівника поліції неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, виконувати обов'язки, покладені на нього законодавством, вимоги Присяги поліцейського, дотримуватися норм професійної та службової етики, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, вживати заходи щодо припинення виявлених порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень, обов'язок доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальнику.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для призначення та проведення службового розслідування відносно позивача стала отримана відповідачем інформація щодо порушення кримінального провадження від 04.07.2017 р. № 42017270000000163 та проведення УСБУ в Чернігівській області, прокуратурою Чернігівської області і Чернігівського управління ДВБ Національної поліції України у рамках вказаного кримінального провадження обшуку у службовому кабінеті № 6 Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області (начальника сектору превенції) /Т.1 а.с.38-43/, тобто підстави визначені Інструкцією № 230.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що матеріалами службового розслідування, зокрема відібраними у ході його здійснення поясненнями посадових осіб Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області та дослідженими у процесі його проведення матеріалами кримінального провадження, підтверджується той факт, що позивач при виявленні адміністративного правопорушення не вжив належних заходів щодо його документування, не повідомив керівництво, не зареєстрував дане правопорушення у спосіб, визначений законодавством, не вжив достатніх та необхідних заходів, у межах своєї компетенції, для превенції наступних правопорушень та притягнення винних осіб до відповідальності, порушив вимоги ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту, ст. 18 Закону № 580-VIII, Правила № 1179 та Присягу поліцейського, що в сукупності становить склад дисциплінарного проступку, за який його й було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Більш того, як вбачається з матеріалів службового розслідування та стверджується самим позивачем, він взагалі не мав повноважень на проведення перевірок суб'єктів господарювання, що окрім іншого, також вказує на порушення ним ч. 2 ст. 19 Конституції України і разом із встановленими вище обставинами обумовлює порушення ним вимог ст.ст. 3, 6, 8 Закону № 580-VIII та суперечить самій сутності та завданням органів Національної поліції, що регламентовані ст.ст. 1, 2 Закону № 580-VIII, основними з яких є підтримання публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний позивачем наказ ГУ НП в Чернігівській області від 06.09.2017 р. № 1667 в частині щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення прийнятий відповідачем на підставі, у спосіб, в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, та з урахуванням вини позивача, ступеню тяжкості вчиненого ним проступку та співрозмірності застосованого заходу впливу, як того вимагає Закон № 580-VIII, Дисциплінарний статут та Інструкція № 230.

Крім того, апеляційний суд також вважає правомірним, об'єктивним та виваженим рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні основної щорічної відпустки в період проведення службового розслідування, оскільки чинним законодавством, зокрема статтею 14 Дисциплінарного статуту чітко визначено місячний строк для проведення службового розслідування та процесуальні права особи, щодо якої воно проводиться, зокрема на надання пояснень з приводу виявлених обставин, а перебування позивача у відпустці в період проведення службового розслідування могло б призвести до порушення строків його здійснення та відсутності практичної можливості забезпечити реалізацію позивачем його права на надання відповідних пояснень.

Доводи апелянтів про те, що в ході службового розслідування не було встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а також про те, що такі обставини та підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не були досліджені судом першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи /Т.1 а.с.39-67/ та безпосередньо рішенням суду першої інстанції.

Посилання апелянтів на те, що відповідачем не доведено, що позивачу було відомо про адміністративне правопорушення та не встановлено, про яке правопорушення йде мова, також спростовуються матеріалами службового розслідування.

Твердження апелянтів про те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач є учасником бойових дій, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки набуття особою, яка проходить службу в органах Нацполіції, вказаного статусу в жодному разі не може бути правовою підставою, яка б дозволяла їй порушувати службову дисципліну та не виконувати або неналежним чином виконувати обов'язки поліцейського та завдання поліції, визначені ст. 2, 18 Закону № 580-VIII.

Доводи апелянтів про те, що відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення не враховано вину позивача та тяжкість застосованого до нього заходу дисциплінарної відповідальності, а також порушено його право на відпустку, є необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянти не довели перед судом тих обставин, на які вони посилаються, та не переконали суд у своїй правоті.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, довів правомірність прийняття ним наказу від 06.09.2017 р. № 1667 в частині щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та ненадання позивачу основної щорічної відпустки.

Враховуючи вищевикладене та переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 24 січня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: