Постанова № 71765257, 23.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року справа №805/2275/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі № 805/2275/17-а (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г., м.Слов'янськ, Донецька область ) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ДОВФСЗІ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - відповідач), в якому просило: стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році, у сумі 333510,06 грн. (а. с. 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року зазначений позов ДОВФСЗІ задоволений частково: стягнуто з Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році, у сумі 277925 грн. 05 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 190-193).

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, ненаданням належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для вирішення справи та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки чинним законодавством не передбачено збереження вакансій саме для інвалідів, якщо специфіка підприємства потребує кваліфікованих кадрів. Також зазначив, що протягом 2016 року відповідачем подавалися до Маріупольського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів (а.с. 197-199).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» є юридичною особою та зареєстрований у якості роботодавця Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» поданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить «1201», з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 42; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» «48»; фонд оплати праці штатних працівників - «66757,60 грн.»; середньорічна заробітна плата штатного працівника - «55585 грн.»; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 333510,07 грн. (а.с.7).

Позивачем на підставі вищевказаного звіту здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені 6 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році на суму 333510,06 грн. (а. с. 8).

Відповідно до штатного розпису КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на 2016 рік від 4 січня 2016 року у службі господарського обслуговування планова численність робочих за спеціальністю прибиральник виробничих приміщень складає 4 особи, нормативна - 4 особи, а у службі біологічної очистки стоків планова численність робочих за спеціальністю прибиральник виробничих приміщень складає 1 особу, нормативна численність робочих - 2 особи (а.с.155-156).

Також, у пункті 1.27 «Автогараж» міститься планова численність робочих за спеціальністю слюсар з ремонту автомобілів 4 розряду складає 4 особи, нормативна - 4 особи (а.с.156).

З табелю обліку використання робочого часу вбачається, що у службі біологічної очистки стоків у січні, квітні, травні, червні, липні, серпні, листопаді та грудні 2016 року працювала одна особа.

У табелі обліку використання робочого часу по службі господарського обслуговування зазначено, що у січні працювало 6 осіб, у лютому, березні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року - 5 осіб.

Матеріалами справи встановлено, що впродовж 2016 року КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» надавало до Маріупольського міського центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що підтверджено звітами від 25 грудня 2015 року, 20 січня 2016 року, 25 січня 2016 року, 23 лютого 2016 року, 22 березня 2016 року, 18 квітня 2016 року, 12 травня 2016 року, 25 травня 2016 року, 08 червня 2016 року, 23 червня 2016 року, 12 липня 2016 року, 28 липня 2016 року, 10 серпня 2016 року, 30 серпня 2016 року, 14 вересня 2016 року, 29 вересня 2016 року, 12 жовтня 216 року, 27 жовтня 2016 року, 14 листопада 2016 року, 16 листопада 2016 року, 30 листопада 2016 року, 12 грудня 2016 року, 29 грудня 2016 року (а.с.71-118).

У звітах в розділі І «Основні дані про вакансії» підприємство щомісячно повідомляло про наявність 1 вакансії за професією (посадою) «прибиральник виробничих приміщень» чи 1 вакансії за професією (посадою) «водій автотранспортних засобів», чи 1 вакансії за професією (посадою) «слюсар з ремонту автомобілів», укомплектування яких має здійснюватися за сприяння Державної служби зайнятості України.

В розділі ІІ «Характеристики вакансії(й) та вимоги до претендента(ів) (для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості) відповідач повідомляв про наявність 1 вакансії за професією «прибиральник виробничих приміщень», «водій автотранспортних засобів», «слюсар з ремонту автомобілів», на яку можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), а саме інваліди.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач щомісячно впродовж 2016 року надавав до Маріупольського міського центру зайнятості інформацію про наявність 1 вакансії, придатної для працевлаштування інвалідів.

Безробітним інвалідам впродовж 2016 року неодноразово видавалися направлення на працевлаштування у КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», проте останні відмовлялися від роботи, у зв'язку з тим, що подані підприємством вакансії у своїй більшості не відповідали стану здоров'я осіб (а.с.40-69).

В матеріалах справи також наявне направлення на працевлаштування, в корінці якого зазначено, що особа відмовилася від роботи, проте нижче міститься її власноручний напис про те, що вказана особа мала намір працювати у відповідача, але їй було відмовлено у прийнятті на роботу (а.с. 142).

Згідно листа Маріупольського міського центру зайнятості від 22 травня 2017 року №07-3674 підприємством КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» у 2016 році надавалася інформація про попит робочої сили за формою №3-ПН для працевлаштування інвалідів, на підприємство направлялися особи з інвалідністю, відмови в працевлаштуванні з боку підприємства не було (а.с. 141).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

За приписами п.6 ч.1 ст.14 Закону № 5067-VI до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать: інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (ч.2 ст.14 Закону №5067-VI).

Згідно ч.3 ст.14 Закону № 5067-VI роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 Закону № 875-ХІІ).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч.5 ст.19 Закону № 875-ХІІ).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч.9 ст.19 Закону № 875-ХІІ).

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону (ч.11 ст. 19 Закону № 875-ХІІ).

Згідно ч.1 ст.18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Враховуючи вищенаведені норми, КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» зобов'язане виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений, зокрема, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).

Відповідно до абз. 1-2, п.2 Порядку №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

На виконання цього обов'язку 28 лютого 2017 року відповідач надав Відділенню Фонду Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42.

За приписами абз. 3 п.2 Порядку №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Форма) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №316).

Відповідно до п. 2.1. Порядку №316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У графі 5 проставляється «Так», якщо роботодавцем передбачається укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів, або «Ні» - у разі укомплектування вакансій роботодавцем самостійно (пп. 2.2.6 п. 2.2. Порядку №316).

Відповідно до п.3.1 Порядку №316 у разі згоди роботодавця на укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів (у графі 5 розділу I зазначено «Так») для кожного такого запису заповнюється розділ II, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису у розділі I, а також характеристики таких вакансій, умови праці та вимоги до претендентів.

У пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян (пп. 3.1.3 п. 3.1 Порядку №316).

У пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначені статтею 14 Закону № 5067-VI), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі «інваліди»), що визначено підпунктом 3.1.3. пункту 3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН.

Формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом № 316, визначений термін її подання, а саме: «за наявності попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й)».

Згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, Законом № 875-ХІІ встановлено лише обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів та не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Матеріалами справи встановлено, що протягом 2016 року відповідачем надавалася до центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН.

Водночас, надані звіти за формою 3-ПН свідчать, що будучи зобов'язаним створити 6 робочих місць, придатних для працевлаштування інвалідів, відповідач повідомляло Маріупольський міський центр зайнятості про наявність лише 1 вакансії прибиральника виробничих приміщень.

У своїх поясненнях відповідач зазначає, що вакансії прибиральника у звітах 3-ПН різні, але це твердження спростовується штатним розписом та табелями використання робочого часу, з яких вбачається існування на підприємстві 6 посад прибиральників, з яких 5 було зайнято переважну частину 2016 року.

Таким чином відповідачем протягом 2016 року створено лише одне робоче місце для працевлаштування інваліда.

Відповідач посилався на те, що вакансія слюсаря 4 розряду з ремонту автомобілів у звіті за формою 3-ПН подана 20 січня 2016 року та зайнята з 6 квітня 2016 року для інвалідів, оскільки на цю вакансію центром зайнятості не було направлено жодного інваліда.

Вакансія водія автотранспортних засобів у звіті за формою 3-ПН подана 14 листопада 2016 року зайнята 18 листопада 2016 року, що підтверджується направленням на працевлаштування від 16 листопада 2016 року № 0533.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не забезпечено створення 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, оскільки підприємство у звітах не зазначало про наявність 5 вакантних місць для інвалідів.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про те, що подання звіту за формою 3-ПН не є обов'язковим, оскільки до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів (5 робочих місць), а не за неподання цього звіту. Позивач, подаючи цей звіт в 2016 році повинен був зазначити потребу не в одній вакансії, на яку міг бути прийнятий інвалід, а шести.

Таким чином, на користь Державного бюджету України з відповідача слід стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів (5 робочих місць).

Так, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить: 66 757,60 х 1000 : 1 201 = 55 585,01 грн.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за нестворення 5 робочих місць становить: 55 585,01 грн. х 5 одиниці = 277 925,05 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо господарсько-правової відповідальності відповідача у вигляді адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підставі аналізу наведених норм та встановлених обставин у їх сукупності, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, підстави для скасування постанови суду відсутні.

В повному обсязі постанова складена 23 січня 2018 року.

Керуючись ч.5 ст.250, п.2 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ст. 328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі № 805/2275/17-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова