Постанова № 71765211, 23.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року справа №812/1170/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 812/1170/17 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., м.Сєвєродонецьк) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (далі - ПАТ «Луганськгаз») - звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м.Сєвєродонецьку), в якому просив: зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку внести в картку особового рахунку платежі з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що надійшли від ПАТ «Луганськгаз», відповідно до їх призначення; зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку утриматись від зарахування коштів, що надходять від ПАТ «Луганськгаз», на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в рахунок погашення заборгованості з цих платежів за інші періоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 3-5).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року зазначений позов ПАТ «Луганськгаз» задоволений частково: визнано протиправними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо здійснення перерозподілу коштів фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сплачених ПАТ «Луганськгаз». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 230-233).

Відповідач не погодився з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, вважав, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просив скасувати постанову і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування зазначив, що архіви та всі документи УПФУ в м.Луганську залишилися на території, непідконтрольній українській владі, тому неможливо надати на паперових носіях розрахунки відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списками №№1,2 за період утворення заборгованості. В акті прийому-передачі від 25.05.2016 зазначено, що дана інформація отримана з ЦС ОССВ (центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України), уточнена інформація на адресу управління не надходила. Пенсійним орган після отримання зазначеного акту прийому-передач включив зазначену в каті заборгованість позивача у червень 2016 року (а. с. 239-242).

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною (а. с. 257-258).

Відповідач просив розглянути справу без участі свого представника (а.с. 255).

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилене з огляду на те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою і позивач у відзиві на апеляційну скаргу виклав свою позицію та обставини справи, які були досліджені судом першої інстанції та викладені в судовому рішенні.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги разом з відзивом на неї, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ПАТ «Луганськгаз» зареєстроване в якості юридичної особи, знаходиться на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку

Починаючи з червня 2016 року до дати звернення позивача з даним позовом, відповідачем здійснюється перерозподіл коштів, які позивач сплачує в якості відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказаний перерозподіл коштів здійснюється відповідачем на підставі актів прийому-передачі, якими управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області передано до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишки заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 7237,62 грн., призначених відповідно до пунктів «б»-«з» у сумі 24285, 74 грн., які прийняті до обліку станом на 08.06.2016.

Позивач, не погоджуючись з сумою вказаної заборгованості, звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із запитом від 21.06.2017 за вих. № 01-02-38/1219, в якому просив надати відповідь стосовно причин зарахування відповідачем сум, сплачених платіжними дорученнями (перелік наводиться), в яких чітко визначено призначення платежів та зазначено період відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах за списками №№1,2, в рахунок погашення заборгованості цих платежів в інші періоди (а.с.9-10).

Листом від 27 червня 2017 року за вих. № 10990/04-19 на запит від 21.06.2017 за вих. № 01-02-38/1219 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомлено, що на підставі Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, Постанови правління Пенсійного фонду України «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», актів прийому-передачі, якими управлінням Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області передано до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишки заборгованості, що рахується за ПАТ «Луганськгаз», по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 7237,62 грн, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» у сумі 24285,74 грн., зараховувалась на погашення заборгованості (а.с.11).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надані платіжні доручення, якими своєчасно та у строки, визначені чинним законодавством України, здійснено сплату фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з січня 2016 року до вересня 2017 року, в яких зазначено призначення платежу - «відшкодування пільгових пенсій» із вказівкою відповідного періоду, за який проводиться оплата (а.с. 36-50, 173-175).

Відповідно до даних, зазначених у картці особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 (період з 08.06.2016 до 18.04.2017) за позивачем рахується загальна сума недоїмки по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 1517,33 грн. (а.с. 145-149).

Згідно інформації, зазначеної у картці особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 (період з 08.06.2016 до 14.09.2017) за позивачем рахується загальна сума недоїмки по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 20801,13 грн. (а.с. 150-151).

Спірним питанням у справі, в межах апеляційної скарги, є протиправність дій УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо здійснення перерозподілу коштів фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сплачених ПАТ «Луганськгаз».

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України судом апеляційної інстанції переглянуто справу за наявними у ній доказами та перевірено законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058): пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди; до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

За приписами абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі за текстом - Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України ), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій ( п. 6.4 Інструкції № 21-1).

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Відповідно до пункту 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Пунктом 5.4 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2 встановлено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 02.06.2015 № 21-166а15, відповідно до якого аналіз наведених положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею. Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про наявність в управління ПФУ правових підстав для зарахування коштів, сплачених Товариством на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на інші платежі не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону дійшов обгрунтованого висновку про те, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, на момент вирішення справи за суттю вимог у позивача не було підстав для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №№ 1, 2 за період з 08.06.2017 до 14.09.2017, оскільки позивач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Факт перерахування позивачем коштів на сплату заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №№1, 2 за спірний період відповідачем не заперечується.

Згідно з пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Тобто, право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, і в межах спірних правовідносин, органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо призначення платежу визначено платником.

Таким чином, відповідач своєчасно сплатив обов'язкові платежі з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, та станом на день розгляду справи заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками №№1, 2 саме за період з 08.06.2017 до 14.09.2017 у ПАТ «Луганськгаз» відсутня.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про застосування ч.2 ст.9 КАС України (на дату розгляду судом ч.2 ст.11 КАС України) та визнання протиправними дій УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо здійснення перерозподілу коштів фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сплачених ПАТ «Луганськгаз».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір за суттю судом першої інстанції вирішений правильно, внаслідок чого апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

В повному обсязі постанова складена 23 січня 2018 року.

Керуючись ч.2 ст.9, ч.5 ст.250, п.2 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст. 321,ст. 322, ч.1 ст.325, ст. 328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 812/1170/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова