Рішення № 71759032, 21.01.2013, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/1418/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого –судді –Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- ОСОБА_2

при секретарі - Соколенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2012 року по справі за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, третя особа –ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

встановила:

Заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 1-3), в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука в м. Одеса від 04.11.2009 року, витребувати на користь Одеської міської ради від ОСОБА_5 зазначену квартиру та виселити ОСОБА_3 з вказаної квартири.

Позовні вимоги заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що керуючий КП “Домоуправління № 18”ОСОБА_4 всупереч ст. ст. 58, 61 ЖК УРСР, тобто без відповідного рішення районної адміністрації та ордеру на житлове приміщення, 01.04.2009 року незаконно уклав договір найму житлового приміщення з ОСОБА_3 та вселив останню у квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. П. Шклярука в м. Одесі.

Також 02.11.2009 року з метою подальшої приватизації вищевказаної квартири ОСОБА_4 підписав заяву про передачу у приватну власність ОСОБА_3 квартири № 8 будинку № 4 А по вул. П. Шклярука у м. Одесі, довідку про склад сім’ї наймача та лист на ім’я начальника управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОМР керівника органу приватизації з проханням оформити приватизацію та видати свідоцтво про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. П. Шклярука в м. Одесі.

Вищевказані дії ОСОБА_4 дали підставу Управлінню житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОМР 04.11.2009 року видати свідоцтво про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. П. Шклярука в м. Одеса на ім’я ОСОБА_3, яке зареєстроване КП “ОМБТІ та РОН” 10.12.2009 року.

Тим самим, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю ордеру на вселення у житлове приміщення відповідно до інформації, наданої Київською районною адміністрацією № 01-11/1090 від 26.05.2011 року та № 01-11/1833 від 19.08.2011 року, без належних на те підстав ОСОБА_4, на думку позивача, незаконно розпорядився комунальною власністю.

На підтвердження цього, як зазначено в рішенні суду, до суду позивачем було надано постанову Київського районного суду по кримінальній справі № 1-1005\2011 про припинення карної справи по звинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. “В” ст. 1, ст. 6 ЗУ “Про амністії у 2011 році”.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивач наполягав на задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позові обставини. Відповідач ОСОБА_3 та її авдокат позов не визнали, посилаючись на те, що підставою вселення у спірну квартиру був той факт, що у 1988 році у результаті пожежі було вщент зруйновано житло, яке було надано для проживання працівникам Одеського меблевого комбінату (будинки літнього типу по вул. Московська 108\8), де ОСОБА_3 працювала до 1998 року. Надалі ОСОБА_3 пропрацювала на посаді двірника КП “Домоуправління № 18” більше 10 років та з 1999 року мешкала в службовому приміщенні – квартирі № 8 будинку № 4 А по вул. П. Шклярука. Третя особа ОСОБА_4, відповідач УЖКГ та ПЕК ОМР в судове засідання не з’явилися, з позовом ознайомлені, сповіщались належним чином про час та місце слухання справи, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Рішенням Київського району м. Одеси від 14.06.2012 року в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2012 року, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду винесено з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_3 та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, в частині відмови в задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука у м. Одеса від 04.11.2009 року, з ухваленням нового рішення, в цій частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, відповідно до відомостей, які містяться у її трудовій книжці (видана 20.08.1971 року), пропрацювала на посаді двірника з 04.01.1999 року (наказ № 231

від 31.03.1999) до 01.10.2009 року та звільнена у зв’язку з виходом на пенсію (наказ № 43 §2 від 01.10.2009), тобто більше 10 років.

ОСОБА_3 з січня 1989 року мешкала в службовому приміщенні будинку № 4 А по вул. П. Шклярука, що підтверджується довідкою, виданою КП “Домоуправління № 18”від 27.02.2012 року № 47, розрахунковими книжками, видані на її ім’я з 1989 по 2011 роки про присвоєння їй особових рахунків платника комунальних платежів № 180254, 254, 904254, а також даними з паспорту громадянина України № КК 289592, де на сторінці № 12 зроблено відмітку про реєстрацію у спірній квартирі 22.02.2008 року., тобто задовго до призначення ОСОБА_4 на посадку керівника КП “Домоуправління № 18”.

Рішенням Одеської міської ради № 2093-V від 21.12.2007 року затверджена Програма забезпечення службовим житлом двірників комунальних підприємств “Житлово-комунальний сервіс”у 2008-2017 роках, відповідно до п. 6 якої службове житло надається відповідно до Постанови ради міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 “Про службові жилі приміщення”та головним розпорядником коштів за рахунок місцевого бюджету визначено управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.

Посилання позивача на те, що договір найму житлового приміщення, укладений 01.04.2009 року між КП “Домоуправління № 18”в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, укладено з порушенням норми ст. 61 ЖК УРСР, суд першої інстанції вважав необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до п. п. 2.2.3. та п. п. 2.2.4. п. 2 Статуту ДП “Домоуправління № 18” ОСОБА_4 на той час був уповноваженою особою на укладання відповідних угод.

Відповідно до норм ст. 47 Конституції України (норми прямої дії), кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, недотримання порядку надання службового приміщення, передбаченого Розділом ІІ Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою РКМ УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 “Про службові жилі приміщення”, не може бути підставою для визнання особи такою, яка займає службове приміщення безпідставно.

Суд критично поставився до обставин, встановлених у постанові Київського районного суду м. Одеси по справі № 1-1005/2001 від 22.12.2001 року щодо безпідставності проживання ОСОБА_3 у квартирі № 8 за адресою: м. Одеса, вул. П. Шклярука, буд. 4 А.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення у цивільній справі”від 18.12.2009 року № 14, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов’язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 з 04.01.1999 року мала усі правові підстави для проживання у 2-х кімнатах квартири спільного заселення № 8 за адресою: м.Одеса, вул. П. Шклярука, буд. 4 А.

Як вбачається з матеріалів справи, підготовку та оформлення документів про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 житлового приміщення у гуртожитку здійснювало КП “Міське агентство з приватизації житла”(ІНН 20993536). Остаточне рішення Одеська міська рада стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 житлового приміщення у гуртожитку приймала на підставі розпорядження органу приватизації від 04.11.2009 року.

Таким чином, процес приватизації квартири № 8 за адресою: м. Одеса, вул. П. Шклярука, буд. 4 А, відбувся у відповідності до норм чинного законодавства та видане свідоцтво про право власності на зазначене житло від 04.11.2009 року на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є дійсним.

За таких обставин, на підставі викладеного суд першої інстанції ваажав, що позов заступник прокурора м. Одеси не обґрунтований та, керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 40, 42, 44, 60 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, абз. 2 ч. 1 ст. 46 ЖК України, постановою КМУ “Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні”, п. 2 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, п. 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, п. 6 Програми забезпечення службовим житлом двірників комунальних підприємств “Житлово-комунальний сервіс”у 2008-2017 роках, ст. ст. 10, 11, 57, 208-209, 213-215, 218, 223 ЦПК України, відмовив в його задоволенні.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в частині, витребування від ОСОБА_3 квартири № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука в м. Одеса та виселення ОСОБА_3 з вказаної квартири.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 729 від 03.10.1968 року відноситься до маневрового житлового фонду, призначеного для відселення громадян із будинків, які підлягають капітальному ремонту, що підтвердив в судовому засіданні прокурор та встановлено судом в постанові від 22.12.2011 року по справі № 1-1005/2011 р. (а. с. 82).

В 1989 році ОСОБА_3 була тимчасово відселена у спірну квартиру, в зв’язку із зройнуванням пожежою її житла, яке було надано для проживання працівникам Одеського меблевого комбінату, де ОСОБА_3 працювала до 1998 року, що вбачається з її заперечення на позовну заяву (а. с. 46-48) і не заперечується іншими учасниками процесу відповідно до матеріалів справи та прокурором в судовому засіданні. Докази того, що спірна квартира надавалася ОСОБА_3 відповідно до ст. 46 ЖК України, як зазначено в запереченнях на позовну заяву, чи з інших підстав, в матеріалах справи відсутні, а також не надані і в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

В спірній квартирі ОСОБА_3 проживає з січня 1989 року по теперішній час (а. с. 56-58).

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 незаконно та самоправно заволоділа спірною квартирою, тому, враховуючи обгрунтування прокурором позовних вимог, в цій частині, відсутні підстави для їх задоволення, а рішення суду першої інстанції, в цій частині, підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, в цій частині.

Однак, судова колегія, не може погодитись з висновками суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука в м. Одеса від 04.11.2009 року, оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків неповно з’ясувавши обставини, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в цій частині.

Так в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 в порядку приватизації отримали свідоцтво про право власності на спірну квартиру в рівних частках (а. с. 59-60).

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем –житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності –відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім’я якого видано ордер.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо прийняття рішення про надання ОСОБА_3 спірної квартири, видачу останній ордеру на вселення в спірну квартиру та, що спірна квартира надавалася ОСОБА_3 в користування на умовах найму відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства. Такі докази не представлено і в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Навпаки матеріали справи свідчать, що таке рішення не приймалося та ордер на вселення в спірну квартиру ОСОБА_3 не видавався (а. с. 14-16).

Договір найму жилого приміщення від 01.04.2009 року (а. с. 11-13), укладений КП “Домоуправління № 18”в особі керуючого ОСОБА_4 і ОСОБА_3, судова колегія не приймає до уваги, оскільки його укладено з порушенняв вищезазначених вимог чинного законодавства, що встановлено також судом в постанові від 22.12.2011 року по справі № 1-1005/2011 р. (а. с. 82-91).

За таких обставин, ОСОБА_3 не мала права на приватизацію спірної квартири, а позовні вимоги прокурора, в цій частині, є обгрунтованими. Однак, підлягають частковому задоволенню, в частині, визнання частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука в м. Одеса № 213438 від 04.11.2009 року, в частині права власності ОСОБА_3, так як позовні вимоги до ОСОБА_6, який відповідно до вказаного свідоцтва, є співвласником спірної квартири, не пред’являлися.

Рішення суду першої інстанції, в цій частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, в цій частині.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги, і вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2012 року необхідно скасувати, в частині відмови в задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука у м. Одеса від 04.11.2009 року, з ухваленням нового рішення в цій частині, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука у м. Одеса № 213438 від 04.11.2009 року, в частині права власності ОСОБА_3 В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Доводи в запереченнях на апеляційну скаргу, з приводу того, що ані Конституція України, ані закони України не передбачають можливості органів та посадових осіб прокуратури України звертатись до суду в інтересах органів місцевого самоврядування, судова колегія не приймає до уваги, оскільки заступник прокурора м. Одеси звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради (а. с. 1) відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” та ст. 45 ЦПК України.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, щодо укладення ОСОБА_4, як директором КП “Домоуправління № 18”відповідно до Статуту, договору найму з ОСОБА_3, оскільки, як зазначено вище, вказаний договір найму було укладено безпідставно з порушенням вимог чинного законодавства. Доводи з приводу службового приміщення не підтверджуються, а спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2012 року по справі за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного

комплексу Одеської міської ради, третя особа –ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та витребування майна з чужого незаконного володіння, скасувати, в частині відмови в задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука у м. Одеса від 04.11.2009 року.

Ухвалити нове рішення в цій частині, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № 8 будинку № 4 А по вул. Павла Шклярука у м. Одеса № 213438 від 04.11.2009 року, в частині права власності ОСОБА_3. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_7

ОСОБА_2