Постанова № 71756977, 19.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/58/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач :Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 рокуСправа № 137/1722/15-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Оверковського Костянтина Володимировича на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя Желіховський В.М.), ухвалене в приміщенні Літинського районного суду Вінницької області,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 04 жовтня 2006 року відповідач отримала кредит в розмірі 9 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» виконав свої зобов'язання з надання кредиту, проте відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту належним чином не виконує, відтак утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2015 року складає 26 812,09 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 7 963,15 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 15 295,98 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1 800,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. та штраф (процента складова) - 1 252,96 грн., а тому просив стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 26 812,09 грн. та судові витрати.

В березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що в червні 2006 року в ПАТ КБ «Приватбанк» вона отримала пластикову картку на своє ім'я для обслуговування поточного рахунку. Також на її картку було встановлено ліміт для отримання додаткових коштів в разі необхідності, таким чином між нею та банком склалися правовідносини, передбачені договором банківського рахунку. В позові зазначено, що із пред'явленого ПАТ КБ «Приватбанк» позову їй стало відомо про існування боргу по кредитному договору №SAMDN44000009244491 від 25 вересня 2006 року, однак вважає даний кредитний договір недійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону щодо змісту договорів споживчого кредиту та не може вважатися як кредитний договір укладений у письмовій формі, що відповідно до закону робить його нікчемним, а тому просила визнати кредитний договір №SAMDN44000009244491 від 25 вересня 2006 року недійсним.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09 лютого 2002 року, ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (рахунок №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2006 року у сумі 25 712,09 грн., з них: заборгованість за кредитом - 7 963,15 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 15 295,98 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1 200,00 грн., штраф (процентна складова ) - 1 252,96 грн..

В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Оверковський К.В. подав апеляційну скаргу, мотивовану тим, що між сторонами фактично відсутній кредитний договір, тому сторони мають виходити із положень заяви, укладеної між сторонами від 04 жовтня 2006 року щодо видачі кредитної картки НОМЕР_3, з лімітом кредитування на 4 500,00 грн., процентною ставкою 36% річних, строком дії договору, що відповідає строку дії картки, інших умов щодо кредитування дана заява не передбачає, крім того, банк вимагав повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а тому просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог банку відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року та 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Оверковського К.В. було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання ухвали, а саме: сплатити судовий збір та уточнити вимоги апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду представником ОСОБА_3 - адвокатом Оверковським К.В. надано уточнену редакцію апеляційної скарги без оскарження рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи первісний позов частково, районний суд виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, і яка складається із заборгованості за кредитом, заборгованості зі сплати відсотків, заборгованості за пенею та комісією і штраф (процентна складова), при цьому зустрічний позов є недоведеним і задоволенню не підлягає.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині первісного позову скасовує та ухвалює в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 9 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується підписаною відповідачем заявою, в якій вона також засвідчила про своє ознайомлення та згоду із Умовами та Правилами надання банківських послуг.

З матеріалів справи видно, що на виконання умов договору, позивач надав

ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 31 серпня 2015 року заборгованість становить 26 812,09 грн., з яких: 7 963,15 грн. - заборгованість за кредитом; 15 295,98 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1 800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 252,96 грн. - штраф (процентна складова).

Із довідки від 01 березня 2017 року вбачається, що згідно відомостей, які містяться в програмному комплексі ПАТ КБ «Приватбанк» МУЛЬТИКАСА строк дії картки НОМЕР_4, отриманої ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, встановлений до 30 вересня 2012 року, дана карта була перевипущена на картку НОМЕР_5 зі строком дії до 31 серпня 2016 року.

Також, при розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, отримавши кредитну карту НОМЕР_4 з терміном дії до 09/2012 року та кредитну картку НОМЕР_5 з терміном дії до 08/2016 року, постійно користувалася кредитними коштами, що підтверджується наданою банком випискою по картковому рахунку та наданими ОСОБА_3 копіями квитанцій.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при встановленні розміру заборгованості по кредиту в сумі 7 963,15 грн., суд першої інстанції без належного обгрунтування прийняв до уваги розрахунок, наданий ПАТ КБ «Приватбанк», однак з урахуванням відомостей про зняття та внесення готівки по вказаному кредитному договору, а також розмір сплачених відсотків за користування кредитом, тому заборгованість за кредитом становить 6 180,25 грн., що відповідає розрахунку, наведеному в апеляційній скарзі.

Крім того, враховуючи те, що мав місце перевипуск кредитної картки і відповідно змінювався строк дії договору та неможливо встановити розмір процентів після закінчення строку дії першої картки, тому слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, при цьому апеляційний суд приймає до уваги наданий представником ОСОБА_3 розрахунок заборгованості за процентами за період з 28 лютого 2014 року по 31 серпня 2015 року в розмірі 1 656,78 грн., виходячи із розміру облікової ставки НБУ, а також заборгованість за процентами в розмірі 399,89 грн. станом на 28 лютого 2014 року згідно розрахунку ПАТ КБ «Приватбанк», відтак загальний розмір заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» становитиме 2 056,67 грн. (399,89 грн. + 1 656,78 грн.).

Наведені в апеляційній скарзі розрахунки щодо заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, представником ПАТ КБ «Приватбанк» не спростовані.

Враховуючи те, що розмір позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», які підлягають до задоволення становить 8 236,92 грн. (6 180,25 грн. - заборгованість по кредиту та 2 056,67 грн. - заборгованість за процентами), тому процентна складова штрафу (5%) становитиме 411,84 грн., оскільки за умовами договору клієнт за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5%.

Згідно із ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові №6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року визначено, що згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року визначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до ч. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звернувшись в суд з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема заявлено вимогу про стягнення 1 800,00 грн. заборгованості, яка включає в себе заборгованість по комісії та пені, однак суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо задоволення цієї вимоги в розмірі 1 200,00 грн., оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, одночасне застосування яких є неприпустимим, а також законодавством не передбачено такого виду цивільно-правової відповідальності як комісія, оскільки це є лише платою за послуги банку.

Щодо вимог про стягнення штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина), то дана вимога суперечить положенням ст. 549 ЦК України, якою передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється виключно у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 8 648,76 грн., з яких: 6 180,25 грн. - заборгованість за кредитом; 2 056,67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 411,84 грн. - штраф (процентна складова), в іншій частині вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягають, а щодо рішення суду в частині зустрічного позову, то воно сторонами не оскаржене і відповідно підлягає залишенню без змін.

Крім того, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» мають бути стягнуті витрати, які сторона сплатила, а саме судовий збір в розмірі 365,40 грн. за подачу позовної заяви, а також з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 мають бути стягнуті витрати, які сторона сплатила, а саме судовий збір в розмірі 937,84 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Оверковського Костянтина Володимировича задовольнити частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року в частині первісного позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09 лютого 2002 року, ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (рахунок №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2006 року у сумі 8 648,76 грн., з яких: 6 180,25 грн. заборгованість за кредитом; 2 056,67 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 411,84 грн. штраф (процентна складова).

В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09 лютого 2002 року, ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (рахунок №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судовий збір в розмірі 365,40 грн. за подачу позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (рахунок №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 09 лютого 2002 року, ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 937,86 грн. за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та відповідно до вимог ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ С.Г. Копаничук

Згідно з оригіналом:

Суддя-доповідач В.В. Оніщук