Ухвала суду № 71755032, 22.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16822/17

1-кс/755/142/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "22" січня 2018 р.

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.

при секретарі Чернюшок М.І.

за участю прокурора Стрибуль Ю.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, судом на обговорення учасників судового розгляду було поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілі підтримали думку прокурора, крім того, потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 є суспільно небезпечною особою.

Обвинувачений заперечував проти продовження строку тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного:

згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.

А, у цій справі, строк утримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строк утримання під вартою відповідає критерію розумності.

З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, продовжити строк утримання під вартою обвинуваченого у межах 2 місяців.

Також, суд враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 вказаного Кодексу, а саме 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 64 000 гривень та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України. Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існують ризики того, що знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілих тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 відсутні.

Крім того, при вирішенні даного питання, суд враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватими, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у обвинуваченого родини й утриманців, наявність постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, наявність судимостей за аналогічними злочинами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 182, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 60 днів, тобто до 22 березня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_4, заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 64000 грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № 37318005112089).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту - м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

- здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя