Постанова № 71754634, 23.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/141/18Головуючий у 1-й інстанції Смоляр О.А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І.

за участю секретаря

Анкудінова О.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу військової частини А3193 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27.11.2017 (ухвалене о 14 год. 48 хв. у залі судових засідань Черкаського районного суду, повний текст складено 27.11.2017) у цивільній справі за позовом військової частини А3193 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в порядку регресу,:

в с т а н о в и в :

військова частина А3193 звернулася до суду із вказаним позовом, яким просила стягнути з відповідача на свою користь 85558,00 грн. та судовий збір, мотивуючи про те, що відповідач, будучи солдатом військової служби за контрактом, вчинив ДТП, збитки від якого відшкодовано позивачем, що й стало фактичною підставою для звернення з відповідними регресними вимогами до відповідача.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27.11.2017 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 7379,20 грн. та судовий збір в сумі 138,00 грн., а в задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне встановлення обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на те, що суд не врахував постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2016, якою відповідача визнано винним у скоєнні ДТП. Суд не врахував клопотання позивача про перегляд відео з відеореєстратора моменту скоєння відповідачем ДТП. Суд не врахував, що з 14.07.2017 відповідач не є військовослужбовцем, отже на нього не поширює дію застосоване судом Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі. Позивач звертається в цій справі з позовом до фізичної особи, а не до військовослужбовця, отже в даному випадку мають бути застосовані загальні норми цивільного законодавства про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач на підставі Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, має відшкодувати позивачу шкоду, завдану ним при проходженні військової служби, у межах його місячного заробітку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 07.10.2015 близько 09 год. на 23 кілометрі автодороги Київ - Знам'янка сталась ДТП за участю бувшого військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А 3193 водія гаража солдата ОСОБА_4

Згідно розпорядження командира військової частини А 3193 від 06.10.2015 №203 бувший військовослужбовець частини солдат ОСОБА_4 та старший автомобіля- прапорщик ОСОБА_5 перевозили автомобільне майно автомобілем КАМАЗ 53212, військовий номер НОМЕР_1, до військової частини А4745 (м. Київ).

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області 15.02.2016 ОСОБА_4 визнано винним за ст.ст.124, 122-4 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби) та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Рішенням Господарського суду м. Києва 17.01.2017, яке набрало законної сили 22.02.2017 після перегляду в апеляційному порядку, з військової частини А 3193 стягнуто збитки, спричинені в результаті ДТП в сумі 85 558,00 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

20.04.2017 з військової частини А 3193 було списано 86 936,00 грн. страхового відшкодування та судових витрат.

У зв'язку з викладеним позивач вказує, що він має право на регресну вимогу до відповідача, як бувшого військовослужбовця, про відшкодування зазначених сум, сплачених відповідачем для покриття збитків, спричинених ДТП з вини відповідача.

Так згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак у даному випадку правовідносини між сторонами справи регламентуються Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою ВРУ від 23.06.1995.

Відповідно до п. 10 вказаного Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Отже висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення з військовослужбовця на користь військової частини, в якій він проходив службу, збитків у межах його місячного грошового забезпечення, за шкоду, заподіяну при проходженні військової служби є вірними та такими, що відповідають нормам законодавства.

При цьому апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи з посиланням на обставини, що підтверджують вину відповідача у ДТП, - постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2016, можливість перегляду відео з відеореєстратора моменту скоєння відповідачем ДТП, адже вина відповідача у спричиненні шкоди є встановленою судом та ніким не оспорюється.

Також не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що з 14.07.2017 відповідач не є військовослужбовцем, отже на нього не поширює дію застосоване судом Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців, а також про те, що позивач звертається в цій справі з позовом до фізичної особи, а не до військовослужбовця, отже в даному випадку мають бути застосовані загальні норми цивільного законодавства про відшкодування шкоди, з таких підстав.

Згідно п.1 Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, воно визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. До військовослужбовців належать, зокрема, солдати, які проходять військову службу за контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на збори військовозобов'язані.

Таким чином, оскільки ДТП (завдання шкоди) мало місце під час проходження відповідачем військової служби, до правовідносин з приводу її відшкодування має застосовуватися саме наведене вище Положення, про що прямо вказано в його п.1, а та обставина, що наразі відповідач не проходить військову службу, про що вказує апелянт, правильності таких висновків не спростовує.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27.11.2017 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27.11.2017 у цивільній справі за позовом військової частини А3193 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в порядку регресу - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення, в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2018

Головуючий

Судді