Ухвала суду № 71753747, 16.06.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3614/17

УХВАЛА

16 червня 2017 року

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Тимощук О.Я. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про відшкодування додаткових витрат, пов»язаних з каліцтвом, із заявою про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про відшкодування додаткових витрат, пов»язаних з каліцтвом.

По даній справі відкрито провадження і вона призначена до розгляду.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач - ОСОБА_3 є громадянином ОСОБА_4. Зважаючи на великий розмір ціни позову, громадянство ОСОБА_4 у відповідача і враховуючи те, що ОСОБА_3 добровільно відшкодувати завдану шкоду не бажає, мотивуючи це не бажанням та відсутністю можливості, вважає, що існує реальна загроза невиконання та утруднення виконання рішення суду. Просить накласти арешт в межах ціни позову на майно ОСОБА_3 та заборонити тимчасово ОСОБА_3 виїжджати за кордон України до моменту вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006, № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За таких обставин, суд констатує необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін, внаслідок чого є можливим накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, в межах суми позову 2 221 342,01 грн.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті, паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну» передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

В порядку забезпечення позову суд вправі здійснити тимчасове затримання або вилучення паспорта, а не тимчасово обмежити виїзд за межі України.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що позивач звертаючись до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження відповідача – ОСОБА_3 в праві виїзду за кордон, всупереч вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України не надає відомостей, необхідних для виконання можливого забезпечення позову. Так заявником не надано інформацію щодо наявного у відповідача паспорту для виїзду за кордон, який дає йому право виїзду за кордон. Вилучення паспорта громадянина України, який не затриманий в порядку кримінального переслідування, є порушенням його конституційних прав.

Крім того, обмеження, встановлені ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну» можливі при ухиленні громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а з позовної заяви вбачається, що до суду надійшов позов про відшкодування додаткових витрат, пов»язаних з каліцтвом, тобто відповідач – ОСОБА_3 ще не ухиляється від виконання судового рішення, як того вимагає чинне законодавство, оскільки судове рішення ще не ухвалене.

Таким чином, суд не може обмежити відповідача у праві пересування, вільного вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, яке йому гарантовано Конституцією України.

Тому суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, в межах суми позову, що становить 2 221 342,01 гривень і належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Копію ухвали направити для виконання Рівненському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. Замкова, 22 а), Управлінню забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (33000, м. Рівне, майдан Просвіти, 2), Рівненську філію Державного підприємства " Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України (33000, м. Рівне, вул. Кавказька, 7) та для відома учасникам процесу.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі протягом п’яти днів апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_5