Рішення № 71752790, 09.01.2018, Карлівський районний суд Полтавської області

09.01.2018

єдиний унікальний номер справи 531/161/17

номер провадження 2-а/531/12/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року м.Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,

позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпоряджень голови, поновлення на роботі, зобов’язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 14.02.2017 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом та з остаточною заявою про збільшення позовних вимог від 20.10.2017, посилаючись на те, що займала посаду начальника служби у справах дітей Карлівської райдержадміністрації. Розпорядженнями голови Карлівської райдержадміністрації від 09.12.2016 №01-к, від 10.01.2017 №1-к до неї застосовано дисциплінарні стягнення, а розпорядженням від 17.01.2017 №6-к звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків. Вважає розпорядження незаконними, оскільки порушень трудової дисципліни не допускала, а дисциплінарні стягнення є наслідком неприязного ставлення керівника до неї; порядок накладення стягнень порушено, їй не запропоновано надати письмові пояснення щодо відповідних обставин, тому просила суд визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Карлівської райдержадміністрації від 09.12.2016 №01-к, від 10.01.2017 №1-к, від 17.01.2017 №6-к; поновити її на роботі на посаді начальника служби у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації; зобов’язати відповідача визнати недійсним запис про звільнення у трудовій книжці; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.01.2017 по 20.10.2017 в сумі 118 196,82 грн. та врахувати невиплачену премію за грудень 2016 року в сумі 4880 грн., а також моральну шкоду в розмірі 45 000 грн., а всього 168 076,82 грн., а також пропорційно всі наступні прогули до дня фактичного поновлення на роботі.

Щодо моральної шкоди позивачка зазначила, що незаконним звільненням відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю. Незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, втратила душевний спокій, постійно перебуває у напруженому стані, з робочого місця була госпіталізована до лікарні, та в подальшому це призвело до значного погіршення здоров’я. Діями відповідача нанесено шкоди її репутації, так як вона є публічною людиною, яку добре знають жителі району; підірвано її авторитет, як людини, яка тривалий час займала керівні посади у районі, та протягом останніх років – 1 рейтингове місце в області по показникам роботи, мала неодноразові заохочення. Раптово ставлення керівника до неї змінилось, внаслідок чого оголошено догани та звільнено її з роботи. Вказані обставини вимагають від неї додаткових зусиль для організації життя, так як також втратила джерело доходу та не має засобів для забезпечення належного лікування. Виходячи з цього визначила розмір відшкодування моральної шкоди у позовній заяві у сумі 20 000 грн., а заявою від 20.10.2017 збільшила до 45 000 грн., посилаючись на тривалість порушення її прав.

29.11.2017 позивачка надала заяву про доповнення позовних вимог, у яких фактично зменшивши розмір позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку, та збільшивши щодо моральної шкоди, просила суд стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 18.01.2017 по 20.11.2017 в сумі 92 809,50 грн., а також моральну шкоду в сумі 50 000 грн., а всього 142 809,50 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що розпорядженням голови Карлівської райдержадміністрації від 20.11.2017 №146-к її поновлено на роботі на посаді начальника служби у справах дітей. Однак вважає, що звільнення 17.01.2017 було незаконним, тому за час вимушеного прогулу з 18.01.2017 по 20.11.2017 їй належить середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 92 809,50 грн., який розрахувала виходячи з 210 робочих днів прогулу та середньоденної заробітної плати 441,95 грн. При цьому середньоденна заробітна плата за листопад-грудень 2016 року за довідкою складає 350,00 грн. Однак у довідці не врахована премія, яка була виплачена працівникам райдержадміністрації у грудні 2016 року відповідно до розпорядження голови від 26.12.2016 «Про преміювання працівників апарату та відділів райдержадміністрації у грудні 2016 року», та розмір якої для начальників відділів склав 4880,00 грн., що становить 108,93% від посадового окладу. Їй ця премія не була нарахована, зважаючи на наявність дисциплінарного стягнення. Але враховуючи, що розпорядження від 09.12.2016 №01-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1В.» скасовано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017, то вона має право на відшкодування даної премії. З врахуванням премії за грудень 2016 року у сумі 4880,00 грн. її середньоденна заробітна плата складає 441,95 грн., а середній заробіток за час вимушеного прогулу – 210 робочих днів Х 441,95 грн. = 92 809,50 грн. Збільшення розміру моральної шкоди обґрунтувала тривалістю порушення її прав.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, доповнивши, що розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 79 від 02.02.2017 скасовано розпорядження голови Карлівської райдержадміністрації від 09.12.2016 №01-к про накладення дисциплінарного стягнення, а розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 25 від 18.01.2017 скасовано розпорядження голови Карлівської райдержадміністрації від 17.01.2017 №6-к про звільнення. Райдержадміністрацією ці розпорядження оскаржено до суду та постановами Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та 17.08.2017 у задоволенні позовів відмовлено. Однак вона фактично до роботи допущена не була, хоча, враховуючи наявність розпорядження голови облдержадміністрації, з 18.01.2017 по 13.06.2017 вона виходила на роботу, виконувала обов’язки, але заробітну плату їй не виплачували та документи за її підписом не приймали, тобто не визнавали її повноважним начальником служби у справах дітей. Друга догана до цього часу не скасована та предметом судового розгляду не була. З підставами накладення стягнень її не ознайомлювали, пояснень від неї не вимагали. Її дії, які стали підставою для стягнень, були перевірені обласною службою у справах дітей та органом Нацдержслужби. Недоліків не виявлено. На засідання профкому при наданні згоди на звільнення її не запросили. До листопада 2016 року вона не мала стягнень, були неодноразові заохочення. 20 листопада 2017 року її поновлено на роботі, а 21 листопада 2017 року вона приступила до виконання обов’язків.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення від 10.01.2017 є правомірними, та винесено на підставі матеріалів дисциплінарної комісії: акта про неодноразові порушення законодавства, звернення депутата, звернень громадян, службової записки про невиконання доручень голови райдержадміністрації. Моральна шкода не підтверджена позивачкою. Не надано доказів психологічного тиску з боку голови райдержадміністрації та упередженого ставлення. Підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, бо не вчинялись неправомірні дії. 20.11.2017 в.о. голови Карлівської райдержадміністрації видав розпорядження №416-к про поновлення позивачки на посаді начальника служби у справах дітей з 18 січня 2017 року та про зобов’язання відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.01.2017 по 20.11.2017.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Розпорядженням голови Карлівської райдержадміністрації від 09.12.2016 №01-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1В.» позивачці, начальнику служби у справах дітей райдержадміністрації, оголошено догану за неналежне виконання посадових обов’язків. Зазначено підставою подання №1 дисциплінарної комісії Карлівської райдержадміністрації від 05.12.2017 (а.с.7).

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 02.02.2017 №79 скасовано розпорядження голови Карлівської райдержадміністрації від 09.12.2016 №01-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1В.».

Після звернення позивачки до суду з цим позовом постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 в адміністративній справі №816/750/17 відмовлено у задоволенні позову Карлівської районної державної адміністрації до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження № 79 від 02.02.2017 (а.с.27-31).

Постановою суду встановлено, що голові Полтавської обласної державної адміністрації 19.01.2017 надійшов лист № 01-20/30/ТО-17 Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Полтавській та Кіровоградській областях, в якому повідомлялося, що управлінням проведено позапланову виїзну перевірку Карлівської районної державної адміністрації щодо звернення начальника служби у справах дітей ОСОБА_1, якою виявлено порушення пункту 1 статті 68, пункту 2 статті 69, статті 75 Закону України "Про державну службу" під час застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Міжрегіональне управління листом від 16.01.2017 № 01-24/27/ТО-16 направило Карлівській райдержадміністрації вимогу про скасування зазначеного розпорядження. Крім того, Міжрегіональним управлінням Нацдержслужби у Полтавській та Кіровоградській областях голові Полтавської облдержадміністрації запропоновано розглянути питання щодо скасування зазначеного розпорядження.

Листом № 01-20/57/ТО-17 від 30.01.2017 Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Полтавській та Кіровоградській областях голову Полтавської обласної державної адміністрації повідомлено про невиконання Карлівською райдержадміністрацією вимоги № 1 від 16.01.2017.

Як встановлено судом, на підставі доручення начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Полтавській та Кіровоградській областях від 30.11.2016 № 21, наказів № 59 - 0/д від 14.12.2016 та № 61 о/д робочою групою в період з 20.12.2016 по 06.01.2017 проведено позапланову виїзну перевірку дотримання законодавства про державну службу в Карлівській районній державній адміністрації, якою встановлено наступні порушення:

1) пункту 1 статті 68 Закону України "Про державну службу" в частині відсутності рішення організаційно - розпорядчого характеру про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1;

2) пункту 7 статті 69 Закону України "Про державну службу" в частині затвердження складу дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в райдержадміністрації розпорядженням голови Карлівської райдержадміністрації, а не обрання голови та секретаря дисциплінарної комісії на першому засіданні дисциплінарної комісії шляхом голосування;

3) порушення статті 75 Закону України "Про державну службу" в частині неотримання пояснень від державного службовця ОСОБА_1 перед накладенням дисциплінарного стягнення.

За наслідками перевірки складено довідку № 6 від 13.01.2017 та вимогу № 1 від 16.01.2017, адресовану Карлівській районній державній адміністрації, щодо скасування розпорядження голови № 01-к від 09.12.2016. Зазначена вимога Карлівською районною державною адміністрацією не була ані виконана, ані оскаржена.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 вказана вище постанова Полтавського окружного адміністративного суду залишена без змін (а.с.31-35).

Отже, на час розгляду цієї справи, розпорядження голови Карлівської райдержадміністрації від 09.12.2016 №01-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1В.» скасовано, як таке, що не відповідає вимогам закону.

Розпорядженням голови Карлівської райдержадміністрації від 10.01.2017 №1-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1В.» позивачці, начальнику служби у справах дітей райдержадміністрації, оголошено догану за неналежне виконання посадових обов’язків та невиконання доручень голови райдержадміністрації. Зазначено підставою подання №1 дисциплінарної комісії Карлівської райдержадміністрації від 06.01.2017 (а.с.8).

Розпорядження не відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Позивачка займала посаду начальника служби у справах дітей Карлівської райдержадміністрації, тобто була посадовою особою органу державної влади. Проходження служби врегульовано Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Перелік дій або бездіяльності, які вважаються дисциплінарним проступком, викладені у частині другій цієї статті. Зокрема, пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Згідно копії Висновку дисциплінарної комісії (дата та номер не зазначені), наданого відповідачем разом з копіями матеріалів дисциплінарної справи (а.с.126-172), яка стала підставою для оголошення вказаної догани, «розглянувши всі матеріали дисциплінарної справи та за результатами голосування, комісія вважає, що в діях начальника служби у справах дітей райдержадміністрації наявний факт вини державного службовця у вчиненні дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні нею доручень керівника державної служби та рекомендує голові райдержадміністрації ОСОБА_3 застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, визначене у п.2 ч.1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» (а.с.172).

З матеріалів дисциплінарної справи, зокрема доручення (а.с.169), вбачається, що головою райдержадміністрації 29.12.2016 надано ОСОБА_1 доручення до 05.01.2017: 1) надати всі письмові листи, запити та відповіді на них стосовно малолітнього ОСОБА_4; 2) зробити запити до Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму та відповідних служб стосовно побиття та знущання над ОСОБА_4, який повідомив про це на засіданні комісії; 3) вивчити питання щодо подальшого влаштування ОСОБА_4 шляхом направлення листів до служби у справах дітей Полтавської ОДА (а.с.169).

Актом від 05.01.2017 зафіксовано, що станом на 05.01.2017 ОСОБА_1 не надала відповіді на доручення, дані на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Карлівській райдержадміністрації, яке відбулося 29.12.2016 (а.с.170).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб’єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями.

Матеріали дисциплінарної справи не містять письмових пояснень ОСОБА_1 щодо виконання наданих 29.12.2016 доручень, відсутній також акт про відмову надати пояснення, що є грубим порушенням процедури накладення дисциплінарного стягнення, яке тягне його незаконність.

Слід зазначити, що матеріали дисциплінарної справи містять вимоги про надання до 16.12.2016 письмових пояснень ОСОБА_1 щодо фактів, викладених у зверненні народного депутата України ОСОБА_5, та зверненні депутата Полтавської обласної ради (а.с.140), однак ці факти не відображені у Висновку комісії, тобто не були підставою застосування стягнення.

Окрім того, розпорядженням від 10.01.2017 накладено стягнення не лише за невиконання доручень голови райдержадміністрації, а й за неналежне виконання посадових обов’язків.

Однак, висновок дисциплінарної комісії не містить даних щодо дій позивачки, які б свідчили про неналежне виконання посадових обов’язків.

Клопотання суб’єкта призначення від 04.01.2017 містить посилання на те, що ОСОБА_1 не підготовлено проект розпорядження за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 (а.с.128-129). Разом з тим, дисциплінарною комісією з цього приводу, як вбачається з Висновку, рішення не прийнято.

Таким чином, головою райдержадміністрації безпідставно та в порушення п.2 ч.2 ст.68, 75 Закону України «Про державну службу» накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов’язків, та з порушенням ст.75 Закону за невиконання доручень керівника державної служби.

Розпорядженням голови Карлівської райдержадміністрації від 17.01.2017 №6-к позивачку звільнено за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків та застосування двох дисциплінарних стягнень у вигляді догани (а.с.9).

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації №25 від 18.01.2017 скасовано розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації від 17.01.2017 №6-к «Про звільнення ОСОБА_1В.» (а.с.45).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 в адміністративній справі №816/987/17 відмовлено у задоволенні позову Карлівської районної державної адміністрації до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження №25 від 18.01.2017 (а.с.52-57).

Полтавським окружним адміністративним судом встановлено, що розпорядження від 17.01.2017 №6-к не містить жодної з підстав звільнення з державної служби, передбачених ст. ст. 65, 66 Закону України «Про державну службу», що свідчить про порушення частини п'ятої статті 66 цього Закону в частині застосування виду дисциплінарного стягнення, так як не відповідає вчиненому державним службовцем ОСОБА_1 дисциплінарному проступку, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення, яке може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 Закону №889-VIII.

Міжрегіональним управлінням Нацдержслужби у Полтавській та Кіровоградській областях в період з 30.01.2017 по 10.02.2017 проведено позапланову виїзну перевірку дотримання законодавства про державну службу в Карлівській районній державній адміністрації Полтавської області. За результатом перевірки складено довідку №10 від 17.02.2017, в якій відображено наступні порушення:

- статті 75 Закону №889-VIII, в частині не отримання пояснень від державного службовця ОСОБА_1 перед накладенням дисциплінарного стягнення головою Карлівської районної державної адміністрації;

- пункту 4 частини другої статті 17 Закону №889-VIII, а саме звільнення державного службовця ОСОБА_1 з підстав, які не передбачені Законом №889-VIII;

- частини п'ятої статті 66 Закону №889-VIII, в частині застосування виду дисциплінарного стягнення, що не відповідає вчиненому державним службовцем ОСОБА_1 дисциплінарному проступку.

Крім того, Міжрегіональним управлінням Нацдержслужби у Полтавській та Кіровоградській областях запропоновано скасувати розпорядження від 10.01.2017 №01-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1В." та розпорядження від 17.01.2017 №6-к "Про звільнення ОСОБА_1В.".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 вказана вище постанова Полтавського окружного адміністративного суду залишена без змін.

Отже, на час розгляду цієї справи, розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації від 17.01.2017 №6-к «Про звільнення ОСОБА_1В.» скасовано, як таке, що не відповідає вимогам закону.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 74 ч.3 Закону України «Про державну службу» за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Головою райдержадміністрації внаслідок розгляду двох дисциплінарних справ до позивачки застосовано 09.12.2016 та 10.01.2017 два стягнення у вигляді догани. З пояснень представника відповідача вбачається, що інші порушення після застосування стягнень ОСОБА_1 не вчиняла. Отже, розпорядження про звільнення позивачки не відповідає вимогам закону також з підстави застосування дисциплінарного стягнення двічі за одне порушення.

Розпорядженням в.о. голови Карлівської районної державної адміністрації від 20.11.2017 №146-к «Про ОСОБА_1В.» позивачку поновлено на посаді начальника служби у справах дітей райдержадміністрації з 18.01.2017 (а.с.182).

Таким чином, на час судового розгляду відновлено, порушене внаслідок незаконного звільнення, право позивачки шляхом поновлення на роботі із внесенням відповідного запису до трудової книжки.

На виконання цього розпорядження позивачці нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 73 500 грн., з яких 59 167,50 грн. 29 листопада 2017 року виплачено ОСОБА_1, а 14 332,50 грн. утримано на сплату обов’язкових платежів, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.11.2017 (а.с.202, 203, 205).

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки з 18.01.2017 по 20.11.2017 включно складає 210 робочих днів за нормами тривалості робочого часу при 40-годинному 5-денному робочому тижні.

Тривалість судового розгляду цієї справи обумовлена неможливістю автоматизованого розподілу заяви через відсутність у суді з 08.09.2016 суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства. Провадження у справі відкрито 12.10.2017.

Відповідно до абз.3 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі Порядок), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п.5 розділу IV Порядку нарахування витрат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З довідки про середній заробіток, виданої Карлівською райдержадміністрацією 29.11.2017 (а.с.198), вбачається, що середньоденна заробітна плата позивачки за листопад – грудень 2016 року, тобто за два місяці, які передують звільненню, складає 350,00 грн.

З розрахунку середнього заробітку, наданого відповідачем (а.с.201), та з пояснень спеціаліста відділу фінансово-господарської діяльності Карлівської РДА ОСОБА_7, залученого до участі у справі в якості спеціаліста, вбачається, що середньоденна заробітна плата вирахувана відповідно до вимог п.10 Порядку з врахуванням розміру окладів, підвищених постановою КМУ № 15 від 18.01.2017. Внаслідок підвищення окладу заробітна плата склала: оклад – 5000 грн., надбавка за ранг – 600 грн., стаж 42% - 2100 грн., всього 7700 грн. на місяць. У листопаді 2016 року позивачка працювала повних 22 робочих дня, тому заробітна плата складає 7700 грн.; у грудні 2016 року – 13 робочих днів, тому – 4550 грн. Отже, середньоденна заробітна плата складає 350 грн. ((7700+4550):(22+13) = 350).

До розрахунку середньоденного заробітку не враховано премію за грудень 2016 року, оскільки премія позивачці нарахована не була, так як відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації №165-к від 26.12.2016 ОСОБА_1 не міститься у переліку премійованих осіб (а.с.210), що відповідає вимогам розділу ІІІ Порядку.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання позивачки на те, що розмір її середньоденного заробітку повинен складати 441,95 грн. з врахуванням премії за грудень 2016 у сумі 3218,39 грн. (108,93% від посадового окладу за 13 робочих днів), оскільки суду не надані докази на підтвердження не нарахування їй премії за грудень 2016 року лише внаслідок застосування дисциплінарного стягнення.

Так, відповідно до п.2 розділу ІІ Положення про преміювання державних службовців категорії «Б» і «В» апарату районної державної адміністрації та структурних підрозділів районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 23.11.2016 №291 (а.с.211-214), розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи райдержадміністрації з урахуванням певних критеріїв. Зі змісту пунктів 3-5 розділу І Положення вбачається, що вид та розмір премії державним службовцям категорії «Б» і «В» встановлюється головою райдержадміністрації шляхом видання відповідного розпорядження.

Отже, враховуючи факт ненарахування позивачці премії за грудень 2016 року, та відсутність передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати підстав для її включення при розрахунку середнього заробітку, суд вважає довідку відповідача про середній заробіток від 29.11.2017 такою, що відповідає вимогам закону.

Таким чином, середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу з 18.01.2017 по 20.11.2017 включно складає 73 500 грн. (73 500 = 350,00 х 210, де 350 грн. – середньоденна заробітна плата позивачки, 210 – кількість робочих з 18.01.2017 по 20.11.2017 включно за нормами тривалості робочого часу при 40-годинному 5-денному робочому тижні).

Законодавством не передбачено жодних підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі отримання інших доходів.Указана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (№ 6-511цс16).

Відповідачем після подання цього позову до суду добровільно 29 листопада 2017 нараховано та виплачено позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 73500 грн. з вирахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів. Тобто на час розгляду справи ці позовні вимоги (в розмірі 73500 грн.) задоволені відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що звільнення відповідачки здійснено з порушенням вимог Закону України «Про державну службу».

Незаконним звільненням позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях з приводу незаконного звільнення, нанесенні шкоди її репутації та авторитету незаконним звільненням за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків, що підтверджується копією розпорядження про звільнення від 17.01.2017, та згідно висновків суду щодо його незаконності. Вказані обставини вимагали від неї додаткових зусиль для організації життя, так як перебувала у невизначеному стані з 18.01.2017 по 13.06.2017, коли виконувала роботу та правила внутрішнього трудового розпорядку, не отримуючи заробітної плати та без визнання повноважень з боку керівництва. Факт того, що ОСОБА_1 з 18.01.2017 по 13.06.2017 була на роботі та виконувала посадові обов’язки, хоча керівництво її повноваження не визнавало, визнано у судовому засіданні представником відповідача та підтверджується копіями табелів обліку робочого часу, складених позивачкою, які відповідачем не оспорювались та не спростовані (а.с.67-72).

Суд не приймає в якості обґрунтування моральної шкоди погіршення стану здоров’я позивачки, оскільки суду не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв’язку між незаконним звільненням та наявними у ОСОБА_1 захворюваннями.

Розмір моральної шкоди, завданої позивачці, суд вважає обгрунтованим у 35 000 грн. залежно від характеру правопорушення: незаконного звільнення саме на підставі систематичного невиконання посадових обов’язків, глибини душевних страждань позивачки внаслідок шкоди її репутації та авторитету, тривалості порушення її права на працю протягом 210 днів, а також, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Таким чином, з огляду на викладене вище, позовні вимоги:

про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Карлівської райдержадміністрації від 09.12.2016 №01-к, від 17.01.2017 №6-к;

про поновлення на роботі на посаді начальника служби у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації;

про зобов’язання відповідача визнати недійсним запис про звільнення у трудовій книжці -

є обґрунтованими, але не підлягають задоволенню оскільки до постановлення рішення у справі права позивачки вказаними способами відновлено, тобто на цей час відсутній спір про право.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Карлівської райдержадміністрації від 10.01.2017 №1-к підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.01.2017 по 20.11.2017 включно в сумі 92 809,50 грн. не підлягають задоволенню, оскільки середній заробіток в сумі 73 500 грн. є обґрунтованим, однак вже отриманий позивачкою, а середній заробіток в сумі 19 309,50 грн. є необґрунтованим.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. суд вважає обґрунтованими частково в сумі 35 000 грн. з наведених вище підстав.

На підставі ст. 139 КАС Українив редакції від 03.10.2017 на користь держави підлягає оплаті за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської райдержадміністрації судовий збір з визнаних обґрунтованими чотирьох немайнових позовних вимог у сумі 2560 грн. (в тому числі стягнення моральної шкоди), та з визнаними обґрунтованими позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 735 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 241-246 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпоряджень голови, поновлення на роботі, зобов’язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкодизадовольнити частково.

Скасувати розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області№1-к від 10 січня 2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1В.».

Стягнути з Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, буд. 85, код ЄДРПОУ 04057362, на користь ОСОБА_1, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на відшкодування моральної шкоди 35 (тридцять п’ять) тисяч гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, буд. 85, код ЄДРПОУ 04057362, на користь держави судовий збір у сумі 3295 (три тисячі двісті дев’яносто п’ять) гривень 00 копійок.

Копію скороченого рішення видати учасникам справи негайно за їх заявою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня складення в повному обсязі до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 09 січня 2018 року, повне рішення суду складено 18 січня 2018 року.

Суддя: І.В. Лизенко