Рішення № 71751478, 19.01.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1260/17

Провадження № 2/288/241/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судового засідання - Добрянської В.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Корнинська селищна рада Попільнянського району Житомирської області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач), третя особа: Корнинська селищна рада Попільнянського району Житомирської області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням в якому посилається на те, що їй на праві особистої власності належить житловий будинок № 1 по провулку Фруктовому в смт. Корнин, Попільнянського району, Житомирської області. Будинок зареєстрований на ім’я позивачки в МБТІ.

Відповідач по справі – ОСОБА_3 є рідним братом позивачки, зареєстрований за вищевказаною адресою, але більше десяти років, з червня 2005 року, фактично не проживає у даному будинку. Місцезнаходження його в даний час невідоме.

На сьогоднішній день дана обставина перешкоджає позивачці продати будинок.

Відповідач виїхав з постійного місця проживання та не вирішив питання про зняття з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

Позивачка просить визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим будинком № 1, розташованим по провулку Фруктовому в смт. Корнин, Попільнянського району, Житомирської області та усунути перешкоду в користуванні належним їй житловим будинком № 1 розташованим по провулку Фруктовому в смт. Корнин, Попільнянського району, Житомирської області, постільки ОСОБА_3 втратив право проживання і користування вказаним приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України. Судові витрати просить покласти на позивачку.

Відповідач в судове засідання 20.11.2017 року та 04.12.2017 року не з’явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до п. 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, а саме: на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу його останнього відомого зареєстрованого місця проживання були направлені судові повістки разом із розписками, які повернулись на адресу суду з відміткою «Укрпошти» - «за даною адресою не проживає», в судове засідання 22.12.2017 року не з’явився знову, судова повістка разом із розпискою повернулась на адресу суду з відміткою «Укрпошти» - «за закінченням терміну зберігання», про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Крім того, згідно оголошень в газеті «Урядовий кур’єр» № 6 (6122) від 11.01.2018 року та в газеті «Житомирщина» від 12.01.2018 року відповідач ОСОБА_3 був повідомлений про судове засідання, яке відбудеться 19.01.2018 року, згідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник третьої особи: Корнинської селищної ради Попільнянського району, Житомирської області, в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій просив справу слухати без участі представника селищної ради, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії договору дарування садиби серії ВВС № 540421, укладеного 21.04.2004 року та посвідченого державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори в Житомирській області, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5, яка діє від імені довірителя ОСОБА_2, за дорученням, садибу, що знаходиться за адресою: смт. Корнин, провулок Фруктовий,1, Попільнянського району, Житомирської області.

Відповідно до ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Державним Комунальним Підприємством Бердичівське МБТІ 08.11.2004 року, власником житлового будинку в смт. Корнин по провулку Фруктовий, 1, вказана ОСОБА_2.

Згідно довідки № 1657 від 08.10.2017 року, про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, наданої Виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Попільнянського району, Житомирської області, власником вищевказаного будинку є ОСОБА_2 та до складу сім’ї входить її брат – ОСОБА_3.

Як вбачається з довідки № 1659 від 10.10.2017 року, наданої Виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Попільнянського району, Житомирської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно зареєстрований у вказаному будинку, проте на даний час, з червня 2005 року, за даною адресою він не проживає, останнє місце знаходження його не відоме, що підтверджується також Актом обстеження домогосподарства про фактично проживаючих осіб, складеного 10.10.2017 року комісією в складі спеціалістів Корнинської селищної ради.

Судом встановлено, те що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто не використовує житло за цільовим призначенням – для проживання, а використовує його лише для свого реєстраційного обліку.

Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Пунктом 1, ч. 1 ст. 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч.1 ст.391 ЦК України.

В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.

Підстави втрати права користування житлом визначені ст. 405 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми закону, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Зазначені обставини в їх системному зв’язку свідчать, що ОСОБА_3 втратив право на користування житловим будинком №1, який розташований в смт. Корнин по провулку Фруктовому, Попільнянського району, Житомирської області.

Керуючись статтями 71, 72, 107 ЖК України; статтями 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 223, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Корнинська селищна рада Попільнянського району Житомирської області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим будинком № 1, розташованим по провулку Фруктовому в смт. Корнин, Попільнянського району, Житомирської області.

Усунути перешкоду в користуванні належним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, житловим будинком № 1 розташованим по провулку Фруктовому в смт. Корнин, Попільнянського району, Житомирської області, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_6