Постанова № 71748997, 22.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року місто Київ

Справа № 752/4756/17

№ апеляційного провадження 22-ц/796/667/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів - Шахової О. В., Головачова Я. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року Пузанов Анатолій Петрович в інтересах Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та послуги за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі - 5923 грн. 19 коп., 3% річних - 237 грн. 44 коп., втрати від інфляційних витрат - 1485 грн. 10 коп.

21 вересня 2017 року до матеріалів справи приєднано заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідачки на користь ЖБК «Темп-15» заборгованість в розмірі 6 843 грн. 43 коп., яка складається з наступного: сума основного боргу - 5 254 грн. 13 коп., інфляційна складова боргу - 1 376 грн. 15 коп. та три відсотки річних - 213 грн. 15 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року позовну заяву Пузанова А.П. в інтересах Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 борг за спожиті житлово-комунальні послуги та послуги за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5254 грн. 13 коп., інфляційне нарахування - 1376 грн. 15 коп. та відшкодування витрат по сплаті судового збору - 1600 грн. (а.с. 183-190).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що ЖБК «Темп-15» не являється суб'єктом господарювання, є неприбутковою організацією та не визначений виконавцем житлово-комунальних послуг, разом з тим позивач, не здійснюючи діяльності в сфері надання житлово-комунальних послуг звернувся до Голосіївського районного суду і просив стягнути заборгованість за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої, холодної води та водовідведення, у зв'язку з чим між позивачем і відповідачем не існує законно встановлених та врегульованих правовідносин.

Крім того, скаржник виконала обов'язок з оплати спожитих житлово-комунальних послуг з жовтня 2014 року виконавцям цих послуг. ЖБК лише акумулює кошти мешканців і оплачує витрати виконавця послуг, згідно з укладеними договорами.

Витяги із рішень зборів уповноважених членів ЖБК «Темп-15» не містять фактів надання і отримання послуг, а тому є неналежними та недопустимими доказами у розуміння Цивільного процесуального кодексу.

Крім того, відсутні докази укладання договорів відповідно до цілей діяльності ЖБК «Темп-15».

Скориставшись своїм процесуальним правом, ЖБК «Темп-15» в особі голови Правління Пузанова А.П. подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що ЖБК «Темп-15» заперечує в повному обсязі проти апеляційної скарги, вважає її неправдивою та необґрунтованою. Зазначає, зокрема, що до жовтня 2014 року відповідачка сплачувала кошти на рахунок ЖБК «Темп-15» згідно Договору №8021010 від 01 червня 2001 року, які ЖБК перераховував постачальникам комунальних послуг. Разом з тим, наприкінці 2014 року невідома особа порадила відповідачці сплачувати не спец. рахунки ПАТ «Київенерго» за централізоване опалення та гаряче водопостачання без укладання договору з останнім, посилаючись на Закон України №1198 від 10 квітня 2014 року, який жодним чином не стосується укладених договорів. Індивідуальний договір, який надав відповідачці право сплачувати на рахунки ПАТ «Київенерго» та ПрАТ АК «Київводоканал» був укладений у травні 2015 року. Таким чином, посилання відповідачки на те, що вона на виконання вимог Законів України «Про теплопостачання» та «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», якими були внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з жовтня 2014 року оплачувала послуги за надання теплової енергії безпосередньо на рахунки із спеціальним режимом використання ПАТ «Київенерго» за власним бажанням не звільняє її від обов'язків сплатити за отримані через ЖБК «Темп-15» послуги опалення та гарячого водопостачання, так як вказана заборгованість була стягнута з кооперативу рішенням суду ПАТ «Київенерго».

Крім того, відповідачка проживала за даною адресою з сином, отримувала послуги за утримання будинку та прибудинкової території, та комунальні послуги в повному обсязі, у зв'язку з чим сплачувала кошти за користування ними з 1985 по листопад 2014 року, користуючись пільгами, наданими її батьку - інваліду війни І-ї групи. Остання зареєструвалась як власник квартири лише 05 листопада 2014 року, тобто вона є споживачем і знаходиться у фактичних договірних відносинах з виконавцем. Відмови від споживання послуг відповідачка не заявляла. Відповідачка стверджує, що ЖБК «Темп-15» не є виконавцем житлово-комунальних послуг, разом з тим, позивач ніколи не стверджував, що він є виконавцем. До укладення окремих договорів з мешканцями будинку та розмежування відповідальності між ЖБК «Темп-15» та ПАТ «Київенерго» діяли умови Договору №8021010, укладеного між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Темп-15», відповідно до якого споживачем послуг був саме ЖБК «Темп-15», а тому розрахунки з мешканцями будинку відбувались відповідно до умов даного Договору. До травня 2015 року відповідачка перераховувала кошти ПАТ «Київенерго» без укладання договору. Посилання відповідачки на ту обставину, що тарифи ЖБК «Темп-15» на послуги з утримання будинку та прибудинкової території не затверджені органом місцевого самоврядування є невірними, оскільки житлово-будівельні кооперативи, які самостійно (власними силами або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб) забезпечують утримання будинку і прибудинкової території, визначають розмір внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території із затвердженого кошторисом ЖБК розміру витрат на ці цілі, кошторис затверджується Загальними зборами кооперативу, які є вищим органом управління кооперативу та не потребує затвердження чи погодження органами місцевого самоврядування.

Скаржник ОСОБА_2, отримавши відзив ЖБК «Темп-15» надіслала свої заперечення на відзив, в яких, зокрема, зазначає, що ЖБК «Темп-15» не визначений виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, постачання холодної води та водовідведення, послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані ЖБК без надання доказів виконання зобов'язань виконавця послуг, а не оскарження порядку створення та діяльності ЖБК «Темп-15». ПАТ «Київенерго» та ПрАТ «АК «Київводоканал» є фактичними виконавцями послуг з холодного водопостачання та водовідведення, послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які розмістили на своїх офіційних сайтах та опублікували Типовий договір про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, централізованого опалення та постачання гарячої води, як пропозицію для населення міста Києва укласти відповідні договори, чим і скористалась скаржник, уклавши відповідний договір та здійснивши оплати відповідно до обсягів спожитих послуг виконавцям цих послуг.

У своїх запереченнях зазначає, що визначені мета та предмет діяльності ЖБК не передбачають провадження ними господарської діяльності у сфері теплопостачання, постачання гарячої, холодної води та водовідведення. Що стосується житлово-комунальних послуг, то згідно діючого законодавства їх надання не входить в обов'язки ЖБК, оскільки основною діяльністю є лише управління та утримання будинку та прибудинкової території, що є важливим обґрунтуванням того, що ЖБК не мають обов'язкового статусу постачальника або виконавця комунальних послуг. Таким чином, суд першої інстанції не встановлював підстави виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачкою, які надали позивачу право пред'являти відповідні вимоги майнового характеру. З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено вчинення останнім дій щодо виконання обов'язків виконавця послуг по утриманню будинку і прибудинкової території та підготовки проекту договору на надання житлово-комунальних послуг, направлення його на підписання споживачу, які і не доведено ухилення відповідачки від укладення такого договору з виконавцем послуг по утриманню будинку і прибудинкової території в спірний період (з березня 2015 року по грудень 2016 року). За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає фактичним обставинам справи та способам захисту цивільних прав, визначених ст.16 ЦК України.

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази, поданий відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2з 05листопада 2014 року є власником квартири АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва. Остання постійно проживає у вказаній квартирі, однак зареєстрована у ній з 05 листопада 2014 року, тобто з часу отримання права власності на квартиру. ОСОБА_2 в повному обсязі користується послугами що надаються з утримання будинку та прибудинкової території, холодним та гарячим водопостачанням, водовідведенням, опаленням, що надаються мешканцям будинку.

01 червня 2001 року між ЖБК «Темп-15», як споживачем, та ПАТ «Київенерго», як постачальником, було укладено Договір № 8021010 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (а.с.56-57).

При виконанні цього Договору сторони домовились керуватись тарифами, затвердженими Київською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до умов п. 2.3.5 даного Договору ЖБК «Темп-15» зобов'язався забезпечите своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру від мешканців за спожиту теплову енергію.

Таким чином, з 01 червня 2001 року позивач є споживачем послуг, що надаються ПАТ «Київенеро» з постачання теплової енергії, що не суперечить положенням ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до якої особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем або виробником.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка не сплачувала на транзитний рахунок ГІОЦ плату за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а здійснила дані оплати на рахунок ПАТ «Київенерго», відомості про який вона довідалась з сайту ПАТ «Київенерго».

Відомості про те, що кошти, сплачені відповідачем у даний спосіб на рахунок ПАТ «Київенерго» надійшли на рахунки ПАТ «Київенерго» і були зараховані в рахунок оплати за послуги з опалення та гарячого водопостачання відповідачкою не надані та матеріалами справи не підтверджуються.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сума, яка не була сплачена членами ЖБК «Темп-15» за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у порядку, передбаченому Договором № 8021010, укладеного між ЖБК «Темп-15» та ПАТ «Київенерго», починаючи з жовтня 2014 року, була стягнута з ЖБК «Темп-15» за позовом ПАТ «Київенерго» на підставі рішення Господарського суду міста Києва (а.с.117-131).

ПАТ «Київенерго» набуло функцій виконавця комунальних послуг з централізованого та централізованого постачання гарячої води для мешканців житлового будинку № 47 по вулиці Деміївський у Голосіївському районі міста Києва з 05 травня 2015 року на підставі укладеного між ПАТ «Київнерго» та ЖБК «Темп-15» Договору про розмежування відповідальності сторін щодо надання послуг з централізованого опалення, послуг з званого постачання гарячої води (а.с.59-60).

До укладення окремих Договорів з мешканцями цього будинку та розмежування відповідальності ЖБК «Темп-15» діяли умови Договору № 8021010, що укладений між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Темп-15», споживачем послуг з постачання теплової енергії до 01 травня 2015 року був саме Кооператив, а тому розрахунки з мешканцями будинку повинні були відбуватись відповідно до умов даного Договору.

ЖБК «Темп-15» до 01 вересня 2016 року згідно договору № 8879/4-02 від 16 січня 2001 року був споживачем і розраховувався за питну воду та каналізаційні стоки. Крім того, в будинку є загальній лічильник холодної води.

Показники холодної води фіксуються представником ПрАТ «АК «Київводоканал» згідно загального лічильника холодної води в будинку, на підставі чого в подальшому формуються рахунки, які надаються кооперативу.

Кооператив, згідно квартирних показників лічильників води, які надають мешканці ( в разі відсутності лічильників - за встановленими нормами - 5,5 куб на одну особу) формують рахунки за холодну воду та водовідведення гарячої води згідно встановлених тарифів. Відповідач показники лічильника холодної води не надавав, даних про наявність лічильника холодної води кооператив не має, тому плата за холодну воду надавалась згідно нормі на одну людину - 5,5 куб., водовідведення гарячої води - 3,5 куб. Вказаний договір діяв до вересня 2016 р., після цієї дати кожний мешканець уклав прямий договір з ПрАТ «АК «Київводоканал».

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідачка також не платила в повному обсязі за утримання будинку та прибудинкової території. ЖБК «Темп- 15» самостійно власними силами, із залученням на договірній основі інших осіб забезпечує утримання будинку і прибудинкової території (ст. 17 Статуту кооперативу), і визначає розмір внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території виходячи з розміру витрат, передбачених кошторисом об'єднання (ст. 24, 25 Статуту кооперативу), які затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) (ст. 49, 50 Статуту).

Так, Загальними зборами членів кооперативу встановлений розмір внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території з 01 квітня 2015 по 01 грудня 2016 року - 3,12 грн. за кв.м., з 01 квітня 2015 року по 01 травня 2015 року - 2.27 грн. за кв.м.; внесок на поточній ремонт 40,0 грн. з 2-х кімнатної квартири з 01 травня 2015 по 01 листопада 2015 року; 3,32 грн. за кв. м. і внесок на поточній ремонт 40,0 грн. з 2-х кімнатної квартири з 01 листопада 2015 по 01 вересня 2016 року; 3,32 грн. за кв.м. та внесок на сплату боргу за теплову енергію, по рішенням судів на користь ПАТ «Київенерго».

Рішення загальних зборів є чинними та підлягають застосуванню.

Cтаттею 40 Статуту кооперативу визначено, що громадянин, який придбав у власність жиле приміщення в будинку кооперативу, зобов'язаний виконувати рішення загальних зборів членів кооперативу, незалежно від часу прийняття цих рішень.

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки про стягнення з останньої (з урахуванням зменшень) на користь ЖБК «Темп-15» заборгованості в розмірі 6 843 грн. 43 коп., яка складається з наступного: сума основного боргу - 5 254 грн. 13 коп., інфляційна складова боргу - 1 376 грн. 15 коп. та три відсотки річних - 213 грн. 15 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та послуги за утримання будинку та прибудинкової території, а також інфляційне нарахування на суму заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі є сторонами у зобов'язанні, відповідачка порушує вимоги чинного законодавства про оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим є підстави для стягнення з останньої заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку. Разом з тим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки трьох процентів річних, оскільки така вимога заявлена після спливу спеціального строку позовної давності, передбаченого в один рік згідно ст.258 ЦК України, крім того, позивачем не надано по кожному місяцю розрахунку такої суми.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, Законом чітко визначено обов'язок споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично надані йому і ним спожиті.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм з суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до положень ст.21 зазначеного Закону виконавець послуг зобов'язаний забезпечувати своєчасність та якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; утримувати в належному у стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором або законодавством; сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; вести облік вимог споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Споживач згідно з вимогами ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язаний укласти договір на житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, які виникли з власної вини; забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; допускати у приміщення, і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно приводити піготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та йото технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Згідно з положеннями ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» оплата теплової енергії для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, надається споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачаня споживача, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між постачальною організацією та споживачем теплової енергії.

В силу положень зазначеного Закону споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як встановлено в ході розгляду справи, до 01 травня 2015 року ЖБК був споживачем теплової енергії, отримував грошові кошти від мешканців будинку за централізоване опалення та гаряче водопостачання, і розрахувався з постачальником за спожиту теплову енергію. Підтвердженням даним обставинам є реєстр оплат за період з 01 жовтня 2014 року до 01 травня 2015 року за теплову енергію по Договору №8021010 та копії платіжних доручень, що підтверджують вказані сплати.

Грошових коштів від ОСОБА_2 на оплату теплової енергії по Договору №8021010, який діяв до 01 травня 2015 року не надходило. Листи ПАТ «Київенерго» підтверджують, що розрахунки за опалення та гарячу воду до 01 травня 2015 року проводились згідно Договору №8021010 від 01 червня 2001 року, який був припинений 01 травня 2015 року, а мешканці будинку перейшли на прямі договори з ПАТ «Київенерго» з травня 2015 року.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг і відповідно до п. 5. ч. 3. ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», стверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 в редакції Постанови КМУ № 45 від 24.01.2006 року (із наступними змінами та доповненнями) зобов'язана оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховуються щомісячно, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Відповідно до цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, факту отримання послуг з утримання будинку, холодного і гарячого водопостачання і водовідведення, опалення протягом періоду проживання у спірній квартирі відповідачка не заперечує. З огляду на таке, доводи апеляційної скарги про відсутність укладених договорів між сторонами не мають правового значення для вирішення спору, оскільки сама по собі відсутність договору не дає підстав для висновку про те, що відповідачка не отримувала відповідні послуги.

Наявність заборгованості у грошовому зобов'язанні споживача житлово-комунальних послуг є підставою для застосування ст.625 ЦК України.

Розрахунок суми бору, наданий позивачем у суді першої інстанції, не викликає сумніву в його правильності.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим на підставі ч.1 ст.375 ЦПК України вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: О.В. Шахова

Я.В.Головачов