Постанова № 71748967, 18.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач у суді апеляційної інстанції - № 22-ц/796/499/2018 БорисоваО.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року місто Київ

справа № 755/21137/15-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.

секретар - Волошин В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Савлук Т.В. по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду із позовом, в якому посилалося на те, що 18.04.2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №189/П/74/2008-840, відповідно до умов якого останньому було надано грошові кошти в сумі 21720,79 доларів США, зі сплатою 15,25 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 17.04.2015 року.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредиту, між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у цьому ж договорі кредиту було включення положення про поруку, відповідно до яких ОСОБА_4 зобов'язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених цим договором.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 12.06.2015 року складала 11564,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.06.2015 року еквівалентно 243168,89 грн.

Вважаючи, що заборгованість за кредитним договором, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням його умов, боржник не погасила, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з боржника та поручителя суму боргу в розмірі 8706,97 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.06.2015 року становить 183085,76 грн. та неустойку у розмірі 57958,83 грн.

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати припиненими поруку за договором «Автопакет» №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року, укладеним між ним ОСОБА_2 з однієї сторони та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до п.1.1 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - 17.04.2015 року.

Позивач звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2., ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в листопаді 2015 року.

Отже, порука ОСОБА_4 припинилась 18.10.2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання - з 17.04.2015 року.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір «Автопакет» №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалася на те, що відповідно до п.2 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку.

Проте, вона нa руки через касу банку кредитні кошти не отримувала, кошти за придбаний автомобіль було перераховано банком в гривнях в сумі 106431,87 грн. на рахунок автосалону ВКФ «АМК LTD», де було придбано автомобіль.

Крім того, банк не надав суду розрахункові документи, передбачені законодавством, що підтверджували, надання нею банку доручення про перерахування грошей з її поточного рахунку на рахунок ВКФ «АМК LTD».

Меморіальний ордер №1 від 18.04.2008 року, з якого вбачається, що ПАТ «КБ «Надра» перераховано гроші з рахунку №29098800007674 на рахунок ВКФ «АМК LTD» в сумі 106431,87 гри. - «проплата за авто згідно договору №112-02 від 18.04.2008 року, ОСОБА_2» не є доказом отримання нею коштів в доларах США.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25.05.2017 року позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» №189/ П/74/2008-840 від 18.04.2008 року в розмірі 8706,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 183085,76 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою - задоволено.

Визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором «Автопакет» №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_2 з однієї сторони та ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра».

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просила скасувати рішення в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за договором «Автопакет» №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року в розмірі 8706,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 183085,76 грн., та судового збору в розмірі 2746,29 грн. та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 пpo визнання недійсним кредитного договору та ухвалити нове рішення в цих частинах, яким відмовити ПАТ КБ «Надра» в задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та визнати недійсним договір «Автопакет» №189/11/74/2008-840 від 18.04.2008 року.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що факт надання ПАТ «КБ «Надра» кредитних коштів за договором «Автопакет» №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року підтверджується меморіальним ордером №1 від 18.04.2008 року, за яким грошові кошти в сумі 106431,87грн. були перераховані банком на розрахунковий рахунок ВКФ «АМК LTD». Цей доказ лише підтверджує, що банк перерахував з власного рахунку кошти в гривнях, а не є доказом факту видачі кредиту, що згідно умов кредитного договору (п. 1.1) здійснюється в іноземній валюті доларах США в розмірі 21720,79 доларів США. Однак, позивач надав розрахунок про заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті - доларах США, хоча фактично іноземну валюту позичальнику не надавав, і не здійснював ніяких обмінних операцій, операцій з продажу валюти за дорученням позичальника, а тому неправомірною є вимога позивача про стягнення з позичальника заборгованості в доларах США з визначенням еквіваленту в національній валюті на дату розрахунку.

Зазначала, що банк не надав суду розрахункові документи, передбачені законодавством, які підтверджують, що ОСОБА_2 надала банку доручення здійснити продаж валюти для подальшого перерахування грошових коштів в національній валюті на рахунок автосалону ВКФ «АМКLTD».

Стаття 1051 ЦК України визначає, що позичальник має право оспорювати договірпозики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були отримані ним відпозикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Посилалася на те, що банк не надав жодного допустимого доказу видачі ним через касу банку грошових коштів в іноземній валюті в сумі 21720,79 доларів США. Підпис від імені ОСОБА_2 на заяві про видачу готівки, що нею отримано грошові кошти в сумі 21720,79 доларів США зроблено не ОСОБА_2, а іншою особою.

Вказувала, що кредитний договір є реальною угодою та вважається укладеним саме з моменту передачі грошей, тому сам по собі факт підписання ОСОБА_2 тексту кредитного договору без отримання позичальником грошових коштів в сумі 21720, 79 доларів США не породжує її обов'язку повернути обумовлену спірним договором суму кредитних коштів. А тому недотримання вимог закону в частині реального настання правових наслідків кредитного договору, а саме неотримання ОСОБА_2 кредитних коштів є підставою вважати такий правочин недійсним.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду, представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник ПАТ «КБ «Надра» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а тому заборгованість з останньої має бути стягнута у судовому порядку із застосуванням заявленого строку позовної давності.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою, суд виходив з того, що порука ОСОБА_4 припинилася, оскільки банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з його безпідставності та недоведеності, оскільки незалежно від того, що ОСОБА_2 не отримувала через касу банку грошові кошти, що були обмовлені кредитним договором, ці кошти були перераховані ВКФ «АМК LTD», і як наслідок, позичальниця придбала автомобіль, на купівлю якого і було укладено кредитний договір.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 8706,97 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.06.2015 року становить 183085,76 грн. та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору кредиту недійсним, апеляційна інстанція за правилами ч.1 ст.367 ЦПК України переглядає рішення лише в межах оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості у розмірі 8706,97 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.06.2015 року становить 183085,76 грн. та з рішенням суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору кредиту недійсним, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 18.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір «Автопакет» №189/П/74/2008-840, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 21720,79 доларів США, в порядку та на умовах, визначених договором, на придбання автотранспортного засобу та витрати, пов'язані з його державною реєстрацією в МРЕВ при УДАІ УМВС України та комісії банку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,25% річних, з терміном погашення до 17.04.2015 року, а ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути кредит та сплачувати передбачені договором проценти по кредиту в порядку, передбаченому умовами договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 426,00 доларів США. (т. 1 а.с. 6-8).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.1.1. договору, надання кредиту та коштів в рамках кредитної лінії проводиться шляхом: видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях/іноземній валюті - доларах США/Євро; або перерахуванням коштів за реквізитами, вказаними позичальником письмово, або перерахуванням коштів на поточний рахунок позичальника за реквізитами, вказаними позичальником. Моментом (днем) надання кредиту/коштів в рамках кредитної лінії вважається день утворення, заборгованості на позичкових рахунках, відкритих у структурному підрозділі банку: Відділення №74 філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ №22039508212501, на якому обліковується заборгованість позичальника по кредиту.

Пунктами 3.2.1.-3.2.3. договору визначено, що згідно з цим договором поручитель ОСОБА_4 безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позивальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене абсолютне право банка вимагати виконання зобов'язань, вказаних у цьому договорі, (повністю чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань (п.8.5. Договору).

07.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_4 (поручитель) було укладено додаткову угоду №1 до договору «Автопакет» №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року, якою визначено, що мінімальний необхідний платіж складає 425,28 доларів США (т.1 а.с.9-13).

Цього ж дня, між кредитором і позичальником укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року, в якій на виконання вимог п.1.1.1. договору сторони встановили щомісячну суму мінімального необхідного платежу, вказаного у графіку, що містить текст даної угоди (т.1 а.с. 14).

Встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання за договором належним чином не виконала.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника виникла заборгованість, яка станом на 12.06.2015 року складала 8706,97 доларів США та пені і штрафу у розмірі 57958,83 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена - 7264,00 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 152743,72 грн.; заборгованість по відсоткам в тому числі прострочені - 1442,97 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 30342,04 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 43874,82 грн.; штраф за порушення умов додаткової угоди до кредитного договору - 14084,01 грн.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суд, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову ПАТ «КБ «Надра» в частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 та наявності передбачених ст.ст.526, 611, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_2 не виконала належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.

Щодо законності рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору кредиту, слід зазначити наступне.

Звертаючись із зустрічним позовом до суду, ОСОБА_2 стверджувала, що коштів через касу банку у доларах США вона не отримувала, а підпис вчинений на меморіальному ордері їй не належить.

З метою встановлення об'єктивних обставин, зa клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу 11.07.2016 року.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №14470 від 21.12.2016 року, проведеної експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» ОСОБА_6 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, зображення якого міститься в графі «Зазначену суму одержав» в електрофотокопії заяви про видачу готівки №387 від 18.04.2008 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (а.с.117-122 т.2)

При цьому апелянт на обґрунтування скарги посилалася, зокрема, на те, що недотримання вимог закону в частині реального настання правових наслідків кредитного договору, а саме неотримання ОСОБА_2 кредитних коштів, в силу ст.203 ЦК України є обов'язковою умовою, недодержання якої, в порядку ч.1 ст.215 ЦК України, є підставою вважати такий правочин недійсним.

Проте, колегія суддів відхиляє вказані доводи, з огляду на наступне.

Відповідно до гарантійного листа ПАТ «КБ «Надра» від 15.04.2008 року, який було адресовано керівнику підприємства ВКФ «АМК LTD», філія ВАТ КБ «Надра» КРУ підтверджувала, що 15.04.2008 року прийнято рішення №345298 про надання кредиту в сумі 21720,79 доларів США на купівлю нового автомобіля «SkodaOctavia» ОСОБА_2 (а.с.216 т.1).

Так, п.2.1. договору передбачено надання кредиту як шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку, так і шляхом перерахуванням коштів за реквізитами, вказаними позичальником.

Згідно меморіального ордеру №1 від 18.04.2008 року (т.1 а.с.223), грошові кошти в сумі 106431,87 грн. були перераховані ВКФ «АМК LTD» на розрахунковий рахунок даного підприємства (р/р 260080035700 в АБ «Брокбізнесбанк»), вказаний в укладеному між ВКФ «АМК LTD» та ОСОБА_2 договорі №112-02 від 18.04.2008 року, який є договором купівлі-продажу автомобіля, умовами якого передбачено, що оплата за договором здійснюється покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (т.1 а.с.209-212).

Крім того, 2193,77 грн. були перераховані банком позивача як комісія (т.1 а.с.221), а 50,00 грн. - транзит по операціях з ПДВ (т.1 а.с.222).

Таким чином, після перерахування коштів ПАТ «КБ «Надра» на розрахунковий рахунок ВКФ «АМК LTD», відповідачами було придбано автомобіль «SkodaOctavia», державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.213-214 т.1).

Відповідачами не оспорюється факт придбання 18.04.2008 року транспортного засобу.

Тобто, з матеріалі справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахування коштів на рахунок ВКФ «АМК LTD», а тому доводи апеляційної скарги про недійсність кредитного договору на підставі ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України, у зв'язку з неотриманням позичальником на руки грошових коштів в сумі 21720,79 доларів США колегія суддів вважає необґрунтованими.

Існування зобов'язань за кредитним договором та їх часткове виконання також підтверджується розрахунками заборгованості (a.c.4-5 т.1), згідно яких до 19.03.2014 pоку відповідачем ОСОБА_2 як позичальником, виконувалися кредитні зобов'язання за договором «Автопакет» №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року та було сплачено суму кредиту в розмірі 14456,79 дол. США та суму процентів в розмірі 16500,49 грн. та виписками по рахункам ОСОБА_2 за кредитним договором №189/П/74/2008-840 від 18.04.2008 року (а.с.48-205 т.1).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

ПАТ «КБ «Надра» має ліцензію на використання іноземної валюти на території України, дозвіл та додаток до нього (т. 2 а.с.103-105), а тому кредитні кошти за договором були надані у валюті США, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з позичальника заборгованості в доларах США з визначенням еквіваленту в національній валюті на дату розрахунку є безпідставними.

На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, при цьому суд дав оцінку доказам та доводам сторін по справі відповідно до ст.212 ЦПК України в редакції кодексу 2004 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 січня 2018 року.

Головуючий

Судді