Постанова № 71748851, 16.01.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 679/211/17

Проваджння № 22-ц/792/118/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі:головуючої-судді Грох Л.М.,

суддів Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар Задвірний В.І.,

з участю позивача,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 квітня 2017 року (суддя Базарник Б.І.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В лютому 2017 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, вказувала, що з 12.11.2013 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року розірвано. У шлюбі в них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Ще до розірвання шлюбу, в січні 2016 року, вона разом із сином переїхала проживати до своїх батьків, оскільки відповідач нехтував сімейними цінностями, зловживав наркотичними засобами, внаслідок чого між ними постійно виникали сварки та бійки, свідками яких був їхній малолітній син. З того часу син проживає з позивачкою, спорів стосовно місця проживання дитини між сторонами не було. Відповідач життям сина не цікавиться, не приймає участь в його вихованні, кошти на його утримання не надає. Рішенням Нетішинського міського суду від 19.07.2016 року з нього стягнуто аліменти на утримання сина, однак він їх не сплачує. Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 08.02.2017 року визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_5. Відповідач веде антисоціальний спосіб життя, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановами Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07.06.2016 року, 11.10.2016 року, 10.11.2016 року, 28.11.2016 року, тому позивачка вважала, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина буде відповідати інтересам останнього. Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини, хоча має реальну можливість їх виконувати, тому просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 квітня 2017 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом не враховано, що ОСОБА_2 забороняла йому бачити сина. Також в судовому засіданні він вказував, що вживання наркотичних засобів та алкоголю в минулому, проте суд невірно розцінив ці висловлювання. Надані ним сертифікати про проходження профілактичного огляду від 14.04.2017 року підтверджують цю обставину. Надані ним документи документи свідчать про те, що він не веде антисоціальний спосіб життя, а є порядною людиною із тісними соціальними зв'язками.

Суд першої інстанції послався на висновок органу опіки як на єдиний переконливий доказ, оскільки судом безпосередньо досліджено лише показання свідка ОСОБА_6, яка є необ'єктивною як матір позивачки. Письмові пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не є належними доказами. Судом не враховано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід застосовувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не доведено, що вжито усіх заходів впливу до відповідача, оскільки ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за неналежне виховання до дитини він не притягувся.

В засіданні апеляційного суду апелянт не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи.

Позивач просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суду апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, встановлено, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шлюб між якими розірвано рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року.

З січня 2016 року позивач разом із сином проживає окремо від відповідача, у своїх батьків. З цього часу відповідач усунувся від виконання батьківських обов'язків щодо малолітнього сина, не бере участі в його утриманні, не спілкується з ним та не цікавиться його життям.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.07.2016 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.05.2016 року до його повноліття.

Згідно довідки Нетішинського міського відділу ДВС №556 від 01.02.2017 року ОСОБА_3 не сплачував аліменти на користь ОСОБА_2 у період з 12.05.2016 року по 31.01.2017 року.

Висновком виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 08.02.2017 року як органу опіки та піклування визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він усунувся від виконання батьківських обов'язків щодо малолітнього сина, ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, не надає будь-якої іншої допомоги, не цікавиться його життям та здоров'ям, не підтримує з ним родинні стосунки, не вітає з днем народження, святами, не телефонує, не відвідує заходи в дитсадку, тривалий час не бачив дитину, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх батьківських обов'язків без будь-яких поважних причин, протягом тривалого часу, не надає матеріальної допомоги на утримання сина, а при зустрічах з сином та його матір'ю влаштовує скандали та бійки, що негативно впливає на сина та може завдати шкоди його психічному здоров'ю.

Так, статею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 15, 16, 18 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Так, суд першої інстанції у відповідності з ст. 212 ЦПК України дав належну оцінку усім представленим стороною позивача доказам з точки зору їх допустимості, належності, та достовірності, а також їх достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

В апеляційній скарзі, як і в поясненнях в суді першої інстанції, ОСОБА_3 визнав, що не бере участі у вихованні свого сина та його утриманні.

Судом не встановлено обставин, які об'єктивно унеможливлюють його спілкування з дитиною, тобто, є поважними причинами невиконання ним своїх батьківських обов'язків.

Посилання апелянта на перешкоджання йому позивачкою у спілкуванні з дитиною не ґрунтуються на доказах і спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини № 2 від 08.02.2017 року ОСОБА_3 визнав, що не спілкується з дитиною, оскільки «не має можливості», «не знає, де він проживає», «нічого не зробив, щоб бачити сина».

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 08.11.2016 року (протокол засідання № 12), попереджено ОСОБА_3 про відповідальність за невиконання батьківських обов'язків, надано термін 3 місяці для налагодження з сином сімейних стосунків. Крім того, йому було рекомендовано звернутись до служби у справах дітей виконавчого комітету міської ради для визначення способу участі у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невжиття заходів впливу до відповідача до прийняття рішення про позбавлення його батьківських прав.

Оскільки відповідач рекомендацій не виконував, за цей період жодного разу не прийшов до сина та не робив жодних спроб спілкуватися з ним, комісія з питань захисту прав дитини позивачка рішенням від 08.02.2017 року клопотала перед органом опіки та піклування про надання висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина.

Факт антисоціальної поведінки (вживання наркотичних засобів та алкоголю, ініціювання конфліктів з позивачкою) підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, повідомленнями Нетішинського відділення поліції, постановою Нетішинського міського суду від 07.11.2016 року про притягнення його до адмінвідповідальності за ст. 173 КУпАП (з хуліганських мотивів жбурнув камінцем у вікно будинку батьків позивачки).

Окрім цього, сам ОСОБА_3 підтвердив в суді першої інстанції факт вживання наркотичних засобів та алкоголю.

Отже, висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є обґрунтованим і узгоджується з іншими дослідженими судом доказами у справі.

Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

Колегія суддів констатує, що ОСОБА_3 з врахуванням його антисоціальної поведінки, зловживання наркотичними засобами, не спроможний забезпечити зростання дитини в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості, турботу та піклування про сина.

Відповідач свідомо ігнорує свої батьківські обов'язки щодо сина ОСОБА_5 протягом тривалого часу попри об'єктивну можливість брати участь у його вихованні та утриманні.

Суд обґрунтовано визнав наявність таких надзвичайних обставин як підставу для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав відповідача щодо сина ОСОБА_5, і таке рішення відповідає інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 22 січня 2018 року.

Головуюча /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції: Базарник Б.І. Провадження № 22-ц/792/118/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 52