Рішення № 71747195, 17.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5088/17

провадження № 2/336/225/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

при секретарі Аксьоновій О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особа – ОСОБА_3, П»ята Запорізька державна нотаріальна контора) про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

11.09.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи. В позовній заяві зазначає, що 23.10.2016 р. помер її батько ОСОБА_4 Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому на праві спільної сумісної власності частку квартири АДРЕСА_1, в якій він був зареєстрований та проживав на час смерті.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є вона, як його рідна дочка, її сестра ОСОБА_3, його друга рідна дочка та його дружина – відповідач ОСОБА_2

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 15.12.2004 р. за № 3349, відповідно до якого заповів їй у власність після смерті частку зазначеної вище квартири.

До спадкової маси входить частина у спільній сумісній власності на зазначену квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира була набута ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 у спільну сумісну власність шляхом приватизації відповідно до свідоцтва № 5807 про право власності на житло, виданого Шевченківською районною радою 25.12.1997 р.

З метою отримання спадщини вона у встановлений строк звернулась до П»ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 також у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини на її користь.

Відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка шляхом спільного з ним проживання на час смерті.

Під час оформлення спадкової справи відповідач умисно не надавала та не надає наразі правовстановлюючі документи на квартиру, шляхом омани намагалась умовити її не подавати заяву про прийняття спадщини до збігу 6-місячного строку з часу смерті батька, таким чином намагалась умовити її фактично пропустити строк для прийняття спадщини.

У зв»язку з ненаданням нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів на вказану квартиру, які знаходяться в розпорядженні ОСОБА_2 постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.05.2017 р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

ОСОБА_2 не вправі претендувати на обов»язкову частку у спірній квартирі, оскільки квартира була надана родині ОСОБА_4 (йому, його дружині ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6В.), квартира була надана ОСОБА_4 в той час коли він з ОСОБА_2 не проживав, не вів спільного господарства. Вона проживала у згаданій квартирі з 1988 р. На кошти її батьків були придбані у квартиру всі меблі, зроблено ремонт. 03.12.1988 р. померла ОСОБА_5 Відповідач, яка є другою дружиною ОСОБА_4, потай від неї та ОСОБА_3 уклала шлюб з їх батьком, прописалась в квартиру та приватизувала ? частку цієї квартири. Від свого першого чоловіка ОСОБА_2 отримала ? частину приватного будинку. Відповідач намагалась відсторонити її від спадщини, вводила в оману. Всі документи для оформлення спадщини вона була вимушена замовляти повторно, оскільки ОСОБА_2 на надала їх нотаріусу.

Посилаючись на ст.ст.370, 1216, 1218, 1223, 1226, 1241, 1274 ЦК України, за уточненим позовом ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 обов»язкової частки у спадщині спадкоємця ОСОБА_1 після смерті її батька ОСОБА_4; визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій посилаючись на ті ж фактичні обставини справи, що і позивач за первісним позовом, на ст.ст.1241, 1269, 1270 ЦК України, просить визнати за нею право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом (обов»язкова частка) після смерті 23.10.2016 р. її чоловіка ОСОБА_4 Зазначає, що оформити спадщину у позасудовому порядку не має змоги, оскільки постановою нотаріуса П»ятої Запорізької державної нотаріальної контори від 19.10.2017 р. їй відмовлено у видачі свідоцтва.

Ухвалою судді від 05.10.2017 р. було відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 30.10.2017 р.

30.10.2017 р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2017 р. за клопотанням представника відповідача для укладення мирової угоди, прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву.

27.11.2017 р. розпочато розгляд справи, оголошена перерва до 21.12.2017 р. за клопотанням позивача для уточнення позовних вимог.

21.12.2017 р. оголошена перерва до 17.01.2018 р. за клопотанням представника позивача та представника відповідача.

ОСОБА_1 та її представник підтримали в судовому засіданні первісний позов, просили його задовольнити та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково, не заперечувала проти визнання за позивачем права власності на 5/12 часток спірної квартири, позов про позбавлення ОСОБА_2 права на спадкування вважала безпідставним. Просила задовольнити зустрічну позовну заяву.

Третя особа – ОСОБА_3 направила до суду заяву, в якій підтримала заявлені ОСОБА_1 вимоги, просила їх задовольнити.

Представник третьої особи – П»ятої Запорізької державної нотаріальної контори направив до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, приймаючи до уваги позицію третіх осіб, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.10.2016 р. помер ОСОБА_4 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва № 5807 про право власності на житло, виданого Шевченківським районною радою 25.12.1997 р. (а.с.15 зв.).

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна сумісна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Ст.372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласника у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З наведеного суд дійшов висновку, що частка ОСОБА_4 у квартирі, яка перебуває у спільні сумісній власності, складає ?.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 обов»язкової частки у спадщині спадкодавця ОСОБА_4 суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не передбачений ст.1241 ЦК України. Згідно визначеної норми розмір обов»язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Тобто згадана норма не надає суду права позбавити спадкоємця, який має право на обов"язкову частку, цієї частки. Крім того, під час розгляду справи не довела наявність обставин, які б свідчили про те, що розмір обов»язкової частки ОСОБА_2 у спадщині повинен бути зменшений, а тому позовні вимоги позивача за первісним позовом в цій частині не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його доньки – ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а також дружина – ОСОБА_2 (а.с.8, 13)

15.12.2004 р. ОСОБА_4 склав заповіт, яким належну йому на праві власності частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 заповів ОСОБА_1 (а.с.7).

У встановлений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з відповідною заявою.

ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву, в якій повідомила, що не приймає спадщину після смерті батька та відмовляється від неї на користь ОСОБА_1

Згідно довідки з департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської Ради ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з померлим на день смерті була зареєстрована ОСОБА_2

Постановою державного нотаріуса від 17.05.2017 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 через відсутність у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.

19.10.2017 р. державний нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 через наявність невирішеного судом спору між сторонами.

Вищевикладене підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної П»ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 (а.с.43-65).

Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Ч.1 ст.1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи, що ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, суд задовольняє позовні вимоги частково, та визнає за позивачем право власності на 5/12 часток спірної квартири.

Ст.1241 ЦК України визначено, що неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки , яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).

Зі змісту згаданої норми випливає, що ОСОБА_2, як непрацездатна вдова, спадкує після смерті ОСОБА_4 1/12 частку квартири АДРЕСА_1, а тому пред»явлений нею позов підлягає задоволенню.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особа – ОСОБА_3, П»ята Запорізька державна нотаріальна контора) про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом – задовольнити частково.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (Запорізька область, Запорізький район, с.Балабине, вул..Мічуріна, б.34, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4, який помер 23.10.2016 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Визнати за ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2) право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом (обов»язкова частка), після смерті ОСОБА_4, який помер 23.10.2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк