Постанова № 71747013, 18.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 324/740/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/348/18 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він у період з 05.08.1976 року по 07.10.1998 року проходив військову службу в Збройних силах Союзу РСР та України.

У період з 21 травня 1986 року по 31 травня 1986 року при виконанні службового обов'язку відповідно до наказу командира він перебував у відрядженні в м. Чорнобиль та брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що зазначено у виписках з наказів командира військової частини 30064 № 98 та № 105.

При виконанні обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він отримав такі захворювання: «виразкова хвороба 12-палої кишки, ускладнена перфорацією (1991 рік) з помірним порушенням функції, рубцова деформація головки дванадцятипалої кишки, помірно виражена», що підтверджується висновком військово-лікарської комісії № 1028 від 25.06.1998 року.

За висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0297231 від 06.04.2015 року.

Після проходження військової служби та виконання обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він у зв’язку із отриманими захворюваннями неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у різних лікувальних закладах.

Зазначає, що у зв'язку із отриманими під час проходження військової служби захворюваннями та подальшим встановленням інвалідності він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Також він постійно відчуває душевний дискомфорт, у нього загострюється почуття власної неповноцінності, оскільки має багато часу приділяти лікуванню, а не спілкуванню з рідними та близькими. Він позбавлений можливості продовжувати трудову діяльність, не може вести активне громадське життя, підтримувати бажаний рівень стосунків з оточуючими і забезпечувати себе та свою сім’ю матеріальними та нематеріальними благами на гідному рівні.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь 320000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, що пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2017 року позов залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК Українм, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом встановлено, що позивач у період з 21.05.1986 року по 31.05.1986 року при виконанні службового обов'язку відповідно до наказу командира перебував у відрядженні в м. Чорнобиль та брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що зазначено у виписках з наказів командира військової частини 30064 № 98 та № 105.

Відповідно до довідки МСЕК позивачу була встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0297231 від 06.04.2015 року.

Позивачу надано статус інваліда війни, що підтверджується копією безтермінового посвідчення, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Пологівської РДА від 08.04.2015 року серії Є № 119748, а також статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією безтермінового посвідчення, виданого Запорізькою обласною державною адміністрацією від 07.04.2015 року серії А № 124622с.

Незадовільний стан здоров’я позивача став причиною того, що він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у різних лікувальних закладах, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписних епікризів з історії хвороби № 20544, № 5360, № 15400, № 19813, № 7808 та № 8592.

У той же час, вказані виписки не містять інформації про те, що захворювання, від яких лікувався позивач у зазначені у них періоди, пов’язані саме з виконанням обов’язків військової служби, а вказано лише відомості про те, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Стаття 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Виходячи зі змісту "Про чисельність Збройних Сил України" нормативно-правовий акт № 235-УШ від 05.03.2015 року та ст.3 Закону України "Про Збройні сили України", Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно вказаних нормативних актів, Збройні Сили України утворені лише 06.12.1991 року.

Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст. ст. 10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обов'язок надання яких покладається на сторони по справі.

В даному ж випадку суд першої інстанції правильно вважав, що позивач не надав належних доказів того, що під час отримання ушкодження свого здоров'я через участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 21.05.1986 року по 31.05.1986 року він перебував на службі у Збройних силах України, які утворились лише 06.12.1991 року.

Таким чином, Міністерство оборони України не може бути визнане особою, яка має нести відповідальність за спричинення моральної шкоди позивачу у даному випадку.

Проаналізувавши норми діючого законодавства України та обставини, встановлені в ході судового розгляду, суд першої інстанції правильно вважав, що порядок відшкодування моральної шкоди, визначений ст.1167 ЦК України, передбачений для деліктної відповідальності та на спірні правовідносини не поширюється, оскільки законом чітко врегульовано правовий та соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, а питання відшкодування шкоди, заподіяної особам внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, регулюються Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав доказине5можливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього (ст. 367 ч. 3 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно, в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив, вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2017 року по цій справі без змін.

Дата складання повної постанови 22 січня 2018 року.

Постанова набирає законної чалм з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: