Постанова № 71746299, 05.12.2017, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1075/17

Провадження № 2-а/316/132/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 рік м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді: Капустинського М.В.,

секретаря судового засідання: Терещенко О.П.,

за участю: прокурора Слугіної О.М.

представника відповідача ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_2

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог:

представника Управління освіти ОСОБА_1 міської ради – ОСОБА_3

представника Комунального підприємства «Комбінат дошкільного та шкільного харчування» ОСОБА_1 міської ради – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Енергодар справу за адміністративним позовом заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог – Управління освіти ОСОБА_1 міської ради, Комунальне підприємство «Комбінат дошкільного та шкільного харчування» ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконними та скасування п.п. 3-8 рішення ОСОБА_1 міської ради № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради» -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог – Управління освіти ОСОБА_1 міської ради, Комунальне підприємство «Комбінат дошкільного та шкільного харчування» ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконними та скасування п.п. 3-8 рішення ОСОБА_1 міської ради № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради».

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення згідно викладених в позовній заяві вимог. Повідомив, що прокурор звертається із вказаним позовом на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства з метою забезпечення дотримання вимог законодавства щодо організації харчування дітей у навчально-виховних закладах міста та раціонального і ефективного використання комунального майна, необхідного або що використовується для організації харчування дітей. Відповідно до п. 3 рішення ОСОБА_1 міської ради з 01.03.2017 функції організації та здійснення харчування у загальноосвітніх навчальних закладах міста, у порушення норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 25 Закону України «Про освіту», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про публічні закупівлі», покладаються на КП «КДтаШХ» ЕМР, яке в свою чергу, для організації та здійснення харчування у загальноосвітніх навчальних закладах міста, відповідно до норм чинного законодавства України у сфері публічних закупівель, повинно отримати бюджетні асигнування, провести відповідні торги на закупівлю продуктів харчування та послуг з організації гарячого харчування в навчальних закладах, укласти з переможцем договір та здійснити відповідні розрахунки за договором, тобто вчинити дії, які комунальне підприємство фактично виконати не може, оскільки вказане суперечить вимогам законодавства та підприємство не має необхідних даних для формування бюджетного запиту (відомості щодо мережі навчальних закладів і контингенту учнів та вихованців тощо), на підприємстві не створено тендерний комітет, працевлаштована лише 1 особа, що позбавляє підприємство фактичної можливості виконати зазначене рішення. Зазначив, що прийняте ОСОБА_1 міською радою рішення створює умови неефективного використання майна комунальної власності та збільшення видатків бюджету на організацію харчування у навчально-виховних закладах міста, зокрема, в частині закупівлі послуги їдалень та інших кафе закритого типу, організації гарячого харчування в навчальних закладах, оскільки до прийняття вказаного рішення надання Учаснику на безоплатній основі, на підставі відповідних актів, для організації харчування безпосередньо в навчальних закладах, зокрема, і вищевказаного технологічного обладнання, сприяло здешевленню вказаної послуги, а саме не враховувалися витрати суб’єкта господарювання на використання власного обладнання. Крім того, передання на баланс КП «КДтаШХ» ЕМР матеріальних цінностей (основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів, необхідних, або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах) штучно створює дискримінаційні умови для учасників процедури торгів, які не мають власного технологічного обладнання. Зазначив, що п.п. 3-8 рішення ОСОБА_1 міської ради № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради» є незаконними оскільки суперечать вимогам чинного законодавства, а саме: Закону України «Про освіту», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про публічні закупівлі», Бюджетному кодексу.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Зазначивши, що рішення ОСОБА_1 міської ради № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради направлене лише на питання розпорядження майном, яке було вирішено його власником – ОСОБА_1 міською радою у межах повноважень.

Представник Комунального підприємства «Комбінат дошкільного та шкільного харчування» ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку відповідача.

Представник Управління освіти ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила про те, що в питанні розгляду позовних вимог покладається на розсуд суду. Під час надання пояснень, зокрема, зазначила, що вказане в рішенні технологічне обладнання надавалося переможцям тендеру з метою здешевлення вартості харчування учнів.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, вивчивши матеріали позовної заяви, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Встановлено, що прокурор звернувся із вказаним позовом на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства з метою забезпечення дотримання вимог законодавства щодо організації харчування дітей у навчально-виховних закладах міста та раціонального і ефективного використання комунального майна, необхідного або що використовується для організації харчування дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАСУ прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у п. 5 рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, ОСОБА_1 міська рада позбавлена можливості на звернення до суду із позовом щодо скасування пунктів 3-8 рішення № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради».

Отже, у зв’язку з відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, до суду із відповідним позовом звернувся заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Статтею 27 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про освіту», організація та відповідальність за харчування у державних навчальних закладах покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань. Харчування у навчальних закладах інших форм власності організовують засновник і керівник закладу.

Отже, судом встановлено, що правовідносини, пов’язані з використанням бюджетних коштів на організацію харчування дітей становлять суспільний інтерес, а незаконність рішень (якщо така буде встановлена), що регулюють вказане питання та на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що ОСОБА_1 міською радою рішення № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради» прийнято у порушення вимог чинного законодавства, принципів максимальної ефективності та економії.

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Отже, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо організації харчування у навчально-виховних закладах міста, раціонального та ефективного використання комунального майна, необхідного або що використовується для організації харчування дітей.

У відповідності до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАСУ справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 ст. 18 КАСУ передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. За правилами частини 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури звернувся до суду, оскільки вважає, що оскаржуваним рішенням відповідача порушені інтереси держави.

Із наданої позивачем копії рішення ОСОБА_1 міської ради № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради» судом встановлено, що ОСОБА_1 міською радою у пунктах 3-8 зазначеного рішення вирішено функції організації та здійснення харчування в шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради з 01.03.2017 покласти на комунальне підприємство «Комбінат дошкільного та шкільного харчування» ОСОБА_1 міської ради (далі КП «КДтаШХ» ЕМР), зобов’язано передати з балансу управління освіти ОСОБА_1 міської ради на баланс КП «КДтаШХ» ЕМР всі основні засоби, необхідні, або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради, всі малоцінні, необоротні матеріальні активи, необхідні, або які використовуються для організації харчування в шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради, зобов’язано КП «КДтаШХ» ЕМР прийняти від управління освіти ОСОБА_1 міської ради вказані основні засоби, зобов’язано управління освіти ОСОБА_1 міської ради в строк до 01.05.2017 скласти та підписати з КП «КДтаШХ» ЕМР акти приймання-передачі зазначених у п. 4 вказаного рішення матеріальних цінностей, копії актів у тижневий термін з дня їх підписання надати до управління комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, передбачено внесення відповідних змін до бухгалтерського обліку та зобов’язано КП «КДтаШХ» ЕМР укласти з діючим постачальником послуг їдалень договір безкоштовного користування матеріальними цінностями, зазначеними в п. 4 вказаного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 6 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, є організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Суду надано копію Положення про управління освіти ОСОБА_1 міської ради (у новій редакції), затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради від 18.02.2011 № 45, відповідно до якого Управління освіти ОСОБА_1 міської ради є виконавчим органом ОСОБА_1 міської ради, та в свою чергу здійснює управління загальноосвітніми, дошкільними та позашкільними навчальними закладами всіх типів комунальної форми власності, розташованих на території міста Енергодара, а також здійснює організацію харчування дітей у навчальних закладах міста за рахунок коштів місцевого бюджету.

Дослідженням Статуту КП «КДтаШХ» ЕМР, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради № 194 від 24.07.2015, судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. підприємство є юридичною особою публічного права, суб’єктом господарювання у вигляді господарської організації та унітарним підприємством, належить до комунальної власності територіальної громади м. Енергодара.

Також, судом досліджено Положення про порядок організації харчування дітей у навчальних закладах управління освіти міської ради, затверджене рішенням ОСОБА_1 міської ради № 297 від 25.11.2009, яким визначено процес організації харчування дітей у навчальних закладах м. Енергодара та яке чинне на сьогоднішній день.

Встановлено, що відповідно до вказаного Положення, механізм організації харчування складається з трьох основних направлень: організація харчування дітей в дошкільних навчальних закладах міста (закупівля продуктів харчування); організація гарячого харчування учнів в загальноосвітніх навчальних закладах (закупівля послуг їдалень); організація харчування дітей в таборах відпочинку з денним перебуванням, які відкриваються в канікулярний період на базі навчальних закладів.

У механізмі організації харчування приймають участь: управління освіти міської ради, навчальні заклади та інші суб’єкти господарювання (фізичні особи-підприємці, підприємства, установи, організації, різних форм власності).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про освіту», організація та відповідальність за харчування у державних навчальних закладах покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань. Харчування у навчальних закладах інших форм власності організовують засновник і керівник закладу.

Отже, враховуючи вищенаведене, покладення функції організації та здійснення харчування в навчальних закладах міста на КП «КДтаШХ» ЕМР є порушенням норм чинного законодавства України, а саме Закону України «Про освіту», Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності – це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Пунктом 6 ст. 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що одним з принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип ефективності та результативності, відповідно до якого при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Водночас, судом встановлено, що прийняте ОСОБА_1 міською радою рішення створює умови неефективного використання майна комунальної власності та збільшення видатків бюджету на організацію харчування у навчально-виховних закладах міста, зокрема, в частині закупівлі послуги їдалень та інших кафе закритого типу, організації гарячого харчування в навчальних закладах, оскільки до прийняття вказаного рішення надання Учаснику на безоплатній основі, на підставі відповідних актів, для організації харчування безпосередньо в навчальних закладах, зокрема, і вищевказаного технологічного обладнання, сприяло здешевленню вказаної послуги.

Отже, враховуючи вищенаведене, передання технологічного обладнання з балансу управління освіти ОСОБА_1 міської ради на баланс КП «КДтаШХ» ЕМР є порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

З огляду на наведене, враховуючи докази, досліджені в ході судового слідства, суд вважає, що позов заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Із наявної в матеріалах справи платіжного доручення від 14.07.2017 року за №1516, вбачається, що позивачем сплачено 1600,00 грн. судового збору, який і підлягає відшкодуванню на користь прокуратури Запорізької області в особі ОСОБА_1 місцевої прокуратури Запорізької області за рахунок місцевого бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про освіту», ст.ст. 1, 11, 24, 32, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст. 2, 9-14, 17, 69-71, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог – Управління освіти ОСОБА_1 міської ради, Комунальне підприємство «Комбінат дошкільного та шкільного харчування» ОСОБА_1 міської ради задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3-8 рішення ОСОБА_1 міської ради № 3 від 27.01.2017 «Про організацію харчування в дошкільних та шкільних закладах управління освіти ОСОБА_1 міської ради»».

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 міської ради (юридична адреса: вул. Курчатова, 11, м. Енергодар, Запорізька область, 71502, код ЄДРПОУ 20514818) на користь прокуратури Запорізької області в особі ОСОБА_1 місцевої прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Молодіжна, 3, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету – 2800) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Енергодарський міський суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти дні з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. В. Капустинський