Рішення № 71746112, 16.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11115/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючої - судді Монич О.В.,

при секретарі – Пассер М.І.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника ГУНП в Закарпатській області - ОСОБА_3

представника прокуратури Закарпатської області – ОСОБА_4

представника Державної казначейської служби України ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області, Прокуратури Закарпатської області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ГУНП в Закарпатській області, Прокуратури Закарпатської області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що 28 травня 2013 року старшим слідчим слідчого відділення Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_6І, відносно ОСОБА_1 до ЄРДР було внесено кримінальне провадження № 12013070050000758 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч1. ст. 14- ч.4 ст. 368 КК України. Дане кримінальне провадження було розпочато за нібито вимагання ОСОБА_7, як директором Теребле-ріцької ГЕС від ОСОБА_8 неправомірної вигоди (хабара) у сумі 6000 грн. за передачу їй в оренду частини приміщення, що належить Теребле-ріцькій гідро-електростанції.

30 травня 2013 р. слідчим СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_6 було проведено огляд місця події в ході якого у ОСОБА_1 було вилучено грошові кошти в сумі 6000 грн., передачі йому ОСОБА_8 за оренду приміщення.

Відразу після закінчення огляду місця події в той же день, 30 травня 2013 р. о 18 год. 18 хв. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, проведений його особистий обшук та о 22 год. 10 хв. ОСОБА_1 був поміщений в ІТТ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області.

31.05.2013 р. ОСОБА_1 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

31 травня 2013 р слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотання про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

01 червня 2013 ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Кемінь В.Д. в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовлено і з під варти ОСОБА_1 звільнено в залі суду. При цьому відносно ОСОБА_1І, було обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 22940 грн. з покладенням обовязків передбачених КПК України.

05 липня 2013 р. слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від посади.

Наказом генерального директора ВАТ Енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» № 661-К від 15 липня 2013 року ОСОБА_1 відсторонений від займаної посади, переведений на іншу менш оплачувану посаду головного інженера цієї ж ГЕС.

31 липня 2013 р. прокурором Хустської міжрайонної прокуратури в даному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням, неправомірної вигоди, після чого прокурор з даним обвинувальним актом звернувся до Хустського районного суду та 17 вересня 2013 Хустським районним судом було розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження.

26 листопада 2014 р. в ході судового розгляду даного кримінального провадження, прокурором Хустського міжрайонної прокуратури дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч.4 ст. 368 КК України і йому висунуто нове обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.1 ст.190 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

27 квітня 2015 р. Хустський районний суд погодився з такою змінено кваліфікацією прокуратури і виніс обвинувальний вирок, яким визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 – ч.1 ст. 190 КК України, призначивши покарання у штрафу у розмірі 510 грн., при цьому обраний запобіжний захід у вигляді застави залишений в силі до ступу вироку в законну силу.

29.12.2015 р. апеляційний суд Закарпатської області розглянувши у відкритому судовому засіданні дане кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Хустського районного суду від 27.04.2015 р. про скасування вироку та закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України своє ухвалою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволив: вирок Хустського районного суду від 27.04.2015 р. щодо ОСОБА_10 скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч.2 ст. 15 – ч.1 ст. 190 КПК України.

07.06.2016 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю Ухвалою касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишив без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 29.12.2015 р. щодо ОСОБА_1 – без змін.

Враховуючи, що період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом складає з моменту внесення відомостей відносно нього до ЄРДР кримінального провадження № 12013070050000758 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 14 – ч.4 ст. 368 КК України 28 травня 2013 р. до винесення Ухвали Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ – 07 червня 2016 р. про залишення без задоволення касаційної скарги заступника прокурора Закарпатської області, а ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 29.12.2015 р. щодо ОСОБА_1, виправданого – без змін, становить 3 роки і 09 днів та враховуючи конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки і інші негативні впливи внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яку позивач ОСОБА_1 оцінює в сумі 1 000 000 грн.

В ході судового розгляду справи, позивач ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути на його користь з державної казначейської служби України на його користь завдану моральну шкоду в сумі 4 264 704 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського разинку Державного бюджету України та стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 8514 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали збільшені позовні вимоги, просили суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник ГУНП в Закарпатській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що судом не визнано незаконність притягнення позивача до кримінальної відповідальності на стадіях кримінального провадження, а тому вважає, що позовні вимоги є передчасними та не підлягають до задоволення

Представник відповідача прокуратури Закарпатської області – ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Зокрема зазначив, що із наведенимх позивачем у заяві обставин, доводів та підстав не вбачається наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування шкоди, оскільки таке право згідно положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у позивача не виникло, розмір компенсації моральної шкоди в сумі наведеній в позовній заяві не підтверджений належними доказами. Просив суд відмовити в задоволені збільшених позовних вимог.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні про задоволення позову заперечив з підстав та мотивів викладених у письмових запереченнях, що надійшли на адресу суду 23.03.2017 р. та додаткових запереченнях, що надійшли до суду 02.11.2017 р.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення представників відповідачів, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Судом встановлено, що 28 травня 2013 року старшим слідчим слідчого відділення Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_6 відносно ОСОБА_1 до ЄРДР було внесено кримінальне провадження № 12013070050000758 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч1. ст. 14- ч.4 ст. 368 КК України. Дане кримінальне провадження було розпочато вимагання ОСОБА_7, як директором Теребле-ріцької ГЕС від ОСОБА_8 неправомірної вигоди (хабара) у сумі 6000 грн. за передачу їй в оренду частини приміщення, що належить Теребле-ріцькій гідро-електростанції.

30 травня 2013 р. слідчим СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_6 було проведено огляд місця події в ході якого у ОСОБА_1 було вилучено грошові кошти в сумі 6000 грн., передачі йому ОСОБА_8 за оренду приміщення.

30 травня 2013 р. о 18 год. 18 хв. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, проведений його особистий обшук та о 22 год. 10 хв. ОСОБА_1 був поміщений в ІТТ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області.

Як вбачається з матеріалів справи 31.05.2013 р. ОСОБА_1 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно до клопотання 31 травня 2013 р слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотання про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ухвали слідчого судді Хустського районного суду Кемінь В.Д. від 01 червня 2013 в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовлено і з під варти ОСОБА_1 звільнено в залі суду. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 22940 грн. з покладенням обовязків передбачених КПК України.

05 липня 2013 р. слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від посади.

Відповідно з Наказом генерального директора ВАТ Енергопостачальної компанії «Закарпаттяобленерго» № 661-К від 15 липня 2013 року ОСОБА_1 відсторонений від займаної посади та переведений на іншу менш оплачувану посаду головного інженера цієї ж ГЕС.

31 липня 2013 р. прокурором Хустської міжрайонної прокуратури в даному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням, неправомірної вигоди, після чого прокурор з даним обвинувальним актом звернувся до Хустського районного суду та 17 вересня 2013 Хустським районним судом було розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження.

26 листопада 2014 р. в ході судового розгляду даного кримінального провадження, прокурором Хустського міжрайонної прокуратури дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч.4 ст. 368 КК України і йому висунуто нове обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.1 ст.190 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до вироку Хустського районного суду 27 квітня 2015 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 – ч.1 ст. 190 КК України та призначено покарання у штрафу у розмірі 510 грн., обраний запобіжний захід у вигляді застави залишений в силі до ступу вироку в законну силу.

Судом встановлено, що 29.12.2015 р. апеляційний суд Закарпатської області розглянувши у відкритому судовому засіданні дане кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Хустського районного суду від 27.04.2015 р. про скасування вироку та закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України своє ухвалою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволив: вирок Хустського районного суду від 27.04.2015 р. щодо ОСОБА_10 скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч.2 ст. 15 – ч.1 ст. 190 КПК України.

Відповідно до Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.06.2016 р. касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишив без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 29.12.2015 р. – без змін.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб’єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Саме , до викладеного вище , зводяться правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-440 цс16 від 25.05.2016 року.

Відповідно до положень ч.ч.2,7 ст.1176 ЦК України - право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Зазначені положення Закону спростовуть доводи представника відповідача Державної казначейської служби України про те, що громадянин має право на відшкодуваня шкоди за рахунок держави лише у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду ( крім ухвал чи постанов суду про повернення справи на додаткове розслідувння чи новий судовий розгляд) факту незаконного проведення обшуку та незаконного застосуваня заходів обмеження до позивача в ході проведення досудового слідства.

Відповідно до пункту п’ятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Частиною 1 ст.4 вказаного Закону передбачено порядок відшкодування шкоди, визначеної п.п.1,3,4 і 5 ст.3 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом виходячи з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2203 цс15 від 02.12.2015 року.

Суд вважає доведеним те, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого,при

цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури оскільки наявна ухвала апеляційного суду Закарпатської області якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч.2 ст. 15 – ч.1 ст. 190 КПК України і незаконність його перебування під слідством та судом встановлено цією ухвалою.

Проте, щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з часу незаконного перебування під слідством та судом позивача ОСОБА_1, а саме з 28.05.2013 р. по 07.06.2016 р. (винесення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ), та враховує при визначенні розміру моральної шкоди позбавлення позивача можливостей у повному обсязі реалізувати ним свої звички і бажання, порушення морально-психологічної атмосфери в сім'ї.

Крім того, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи.

Відповідно до статті 8 ЗУ “Про державний бюджет України на 2018 рік” установлено з 1 січня 2018 року мінімальну заробітну плату на рівні – 3 тис. 723 гривень.

Аналізуючи докази, надані позивачем у судовому засіданні на підтвердження позовних вимог ,суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх вимог.

З урахуванням викладеного та з урахуванням всіх обставин справи, виходячи із принципів розумності та справедливості суд приходить до висновку , що розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під сліством та судом, виходячи з трьохкратного співвідношення з мінімальним розміром заробітної плати.

Оскільки ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 28.05.2013 року по 07.06.2016 року , тобто 36 повних місяців, то розмір відшкодування моральної шкоди становить 402084 гривень ( мінімальна заробітна плата 3723,00 грн. * кількість місяців 36 * кратність 3)

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На підставі ст.ст.81,82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання щодо судових витрат вирішується судом відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ЗУ “Про державний бюджет України на 2018 рік”, ст.ст. 15, 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України , суд,-

в и р і ш и в :

Збільшенні позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області, Прокуратури Закарпатської області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду– задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 - 402084 гривень, завданої моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ГУНП в Закарпатській області, Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 - 8514 гривень, судових витрат.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_11