Рішення № 71745598, 22.01.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11546/17

№ 2/243/551/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Сидоренко І.О.,

при секретарі – Рудь Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Слов’янського міськрайонного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Дана позовна заява мотивована тим, що чоловік позивача ОСОБА_2 працював постійно на ВАТ «Содовий завод» в період з 18.09.1982 року по 01.08.2001 року включно. При його звільненні з підприємства відповідач був зобов’язаний провести з ним повний розрахунок, але цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Рішенням комісії по трудовим спорам з відповідача на користь ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 3245,52 грн. 10.09.2008 року ОСОБА_2 помер. Оскільки до теперішнього часу рішення комісії по трудовим спорам не виконано, позивач вважає, що відповідач має сплатити на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку з її чоловіком при звільненні за період з 02.08.2001 року по 18.12.2017 року в сумі 22229,69 грн.

Крім того, порушення відповідачем трудових прав її чоловіка привели до втрати його налагоджених і нормальних життєвих зв’язків, через що він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та своєї сім’ї. Через провину відповідача він не міг своєчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, належним чином харчуватися та вдягатися, утримувати свою сім’ю. Внаслідок цього він став нервовим, роздратованим та пригніченим, погіршився стан його здоров’я, у зв’язку з чим позивач вважає, що її чоловіку належить право на стягнення моральної шкоди, розмір якої вона оцінює в 3000,00 грн.

Просить суд стягнути з ВАТ «Содовий завод» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 22229,69 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов просила задовольнити.

Представник відповідача - Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий завод про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 16.01.2018 року до суду від відповідача надійшла Заява, в якій просять розглянути справу без участі представника ВАТ «Содовий завод». Відповідно до зазначеної заяви відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, оскільки у відношенні ВАТ «Содовий завод» відкрита ліквідаційна процедура. Будь-яке збільшення суми у ліквідаційній процедурі по справі № 5/174Б про банкрутство ВАТ «Содовий завод» в частині застосування КЗпП України та інших нормативно-правових актів прийнятих до набрання чинності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть суперечити вищевказаному Закону України (ч. 2 ст. 23 розділу VII Прикінцевих положень Закону № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року, ч. 1 ст. 38 Закону № 4212-VI від 22.10.2011 року «у банкрута не виникають ніяких додаткових зобов’язань»). Тому ВАТ «Содовий завод» не може визнавати індексації, компенсації та інші додаткові вимоги, крім основних заборгованостей по заробітній платі, яка на момент відкриття ліквідаційної процедури рахується за даними бухгалтерського обліку. Ліквідатор за законом не може збільшити реєстр кредиторів, які з моменту затвердження господарським судом не змінюються. Будь-які зміни сум у ліквідаційній процедурі не передбачені. На підставі викладеного, крім дійсної заробітної плати всі інші вимоги ВАТ «Содовий завод», який знаходиться в ліквідаційній процедурі, не визнає за законом.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.02.1973 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-НО №389106 від 24.02.1973 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-НО № 326815, виданого виконкомом Райгородоцької селищної ради Слов’янського району Донецької області від 10.09.2008 року, ОСОБА_2 помер 10.09.2008 року.

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27.03.2009 року спадкоємцем зазначеного в заповіті цілої частки майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_2, останній працював у Відкритому Акціонерному Товаристві «Содовий завод» та був звільнений 01.08.2001 року.

Згідно з посвідченням ВАТ «Содовий завод» від 03.02.2004 року на підставі рішення комісії по трудовим спорам від 03.02.2004 року ОСОБА_2 має право на отримання від ВАТ «Содовий завод» належну йому суму заробітної плати в розмірі 3245,52 грн.

Стаття 116 КЗпП України говорить про те, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день його звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, померлий чоловік позивача ОСОБА_2 мав право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі. Виниклі правовідносини регулюються інститутом спадкування галузі цивільного законодавства України, а саме статтями 1218, 1219 ЦК України.

Стаття 1218 ЦК України говорить про те, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1219 ЦК України містить перелік прав та обов’язків, які не входять до складу спадщини, а саме:

1)особисті немайнові права;

2)право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3)право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4)право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5)права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі є правом померлого чоловіка позивача та нерозривно пов’язано з його особою, позивачем не надано суду доказів, що середній заробіток розрахунку був присуджений судом за життя ОСОБА_2, тому, суд доходить до висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі необхідно відмовити.

Крім того, в своїй позовній заяві позивач просить стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. При вирішенні цього питання суд виходить з наступного.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що порушення відповідачем трудових прав її чоловіка привели до втрати його налагоджених і нормальних життєвих зв’язків, через що він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та своєї сім’ї. Через провину відповідача він не міг своєчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, належним чином харчуватися та вдягатися, утримувати свою сім’ю. Внаслідок цього він став нервовим, роздратованим та пригніченим, погіршився стан його здоров’я, у зв’язку з чим позивач вважає, що її чоловіку належить право на стягнення моральної шкоди, розмір якої вона оцінює в 3000,00 грн.

Однак, з даною вимогою позивача суд не може погодитися, оскільки стаття 23 Цивільного Кодексу України чітко зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Щодо посилання позивача на те, що її померлий чоловік зазнав моральних страждань внаслідок порушення відповідачем його права на оплату праці, як обґрунтування даної позовної вимоги, то суд вважає, що дане право не може увійти до складу спадщини відповідно до ст. ст. 1218, 1219 ЦК України, оскільки безпосередньо пов’язано з особою померлого.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що позивач в порушення вимог норм процесуального права не надала доказів на підтвердження того, що відповідачем були порушені саме її права, внаслідок чого вона зазнала моральних страждань, суд доходить до висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

З урахуванням наведених норм, суд дійшов до висновку, що заявлені суми позовних вимог за своєю правової природою не входять до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, оскільки не були нараховані відповідачем за життя покійного та право на їх нарахування і виплату припинилися внаслідок смерті спадкодавця, в зв’язку з чим в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23, 1218, 1219, 1227 ЦК України, Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3